Рішення № 135222577, 27.03.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2903/25

2/468/245/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27.03.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/2903/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.08.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2304704 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 6100 грн. строком на 10 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1,90% в день, в окремих випадках могла застосовуватись знижена (акційна) процентна ставка 0,95% в день.

15.07.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») був укладений договір факторингу № 2-15072022, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2304704 від 29.08.2021 року в загальній сумі 17 690 грн., з якої: сума кредиту 6100 грн., проценти 11 590 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав належним чином, позивач просив стягнути з нього заборгованість за вказаним договором в сумі 17 690 грн., з якої: сума кредиту 6100 грн., проценти 11 590 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В тексті позову позивач просить розглядати справу без участі його представника та не заперечує проти винесення заочного рішення.

25.12.2025 року позов надійшов до суду через систему «Електронний суд».

29.12.2025 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2304704 від 29.08.2021 року з додатком № 1; копію паспорту споживчого кредиту від 29.08.2021 року; копію додаткового договору від 05.09.2021 року з додатком № 1 до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; копію паспорту споживчого кредиту від 05.09.2021 року; копію додаткового договору від 16.09.2021 року з додатком № 1 до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; копію паспорту споживчого кредиту від 16.09.2021 року; копію додаткового договору від 27.09.2021 року з додатком № 1 до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; копію паспорту споживчого кредиту від 27.09.2021 року; копію додаткового договору від 09.10.2021 року з додатком № 1 до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту; копію паспорту споживчого кредиту від 09.10.2021 року; копію Правил надання коштів та у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна»; копію розрахунку заборгованості; копію повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 року; копію договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 року; копію платіжного доручення від 18.07.2022 року; копію реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 18.07.2022 року; копію рішення єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 29.08.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2304704 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 6100 грн. строком на 10 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,90% в день. За умови повного погашення клієнтом кредитної заборгованості в межах строку кредитування або протягом трьох календарних днів після дати закінчення такого строку або якщо протягом цього строку за ініціативою клієнта строк кредиту продовжиться на новий строк, застосовуватиметься знижена процентна ставка 0,01% в день. Договір передбачав можливість продавлення строку кредиту за ініціативою клієнта (пролонгацію) та автопролонгацію (розділ 4 договору). Так, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором повному обсязі у встановлений термін клієнт міг ініціювати продовження строку кредитування та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення додаткового договору, при цьому клієнт повинен здійснити платіж на користь товариства у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість та він не ініціював продовження строку кредиту, застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) ще на 15 календарних днів і може застосовуватись неодноразово, але загальна кількість календарних днів користування кредитом не може бути більше 120 календарних днів. Якщо у разі чергової автопролонгації загальна кількість календарних днів користування кредитом перевищуватиме 120 календарних днів, автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати процентів вважається таким, що настав.

Додатковим договором від 05.09.2021 року до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту сторони погодили продовження строку користування кредитом на 10 днів до 16.09.2021 року із застосуванням процентної ставки 1,90% від суми кредиту за кожен день користування ним.

Додатковим договором від 16.09.2021 року до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту сторони погодили продовження строку користування кредитом на 10 днів до 27.09.2021 року із застосуванням процентної ставки 1,90% від суми кредиту за кожен день користування ним.

Додатковим договором від 27.09.2021 року до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту сторони погодили продовження строку користування кредитом на 10 днів до 08.10.2021 року із застосуванням процентної ставки 1,90% від суми кредиту за кожен день користування ним.

Додатковим договором від 09.10.2021 року до договору № 2304704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту сторони погодили продовження строку користування кредитом на 10 днів до 20.10.2021 року із застосуванням процентної ставки 1,90% від суми кредиту за кожен день користування ним.

З розрахунку заборгованості за договором № 2304704 від 29.08.2021 року станом на 15.07.2022 року вбачається, що відповідач частково сплачував проценти за користування кредитом 05.09.2021 року 4,88 грн., 16.09.2021 року 1159 грн., 27.09.2021 року 1159 грн., 09.10.2021 року 1159 грн.

15.07.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» року був укладений договір факторингу № 2-15072022, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2304704 від 29.08.2021 року в загальній сумі 17690 грн., з якої: сума кредиту 6100 грн., проценти 11590 грн.

25.03.2024 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» замінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснював повні погашення по кредиту.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, оформленого в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна», і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 2304704 від 29.08.2021 року згідно з розрахунками первісного кредитора становить 17 690 грн., з якої: сума кредиту 6100 грн., проценти 11 590 грн.

Така заборгованість розрахована в межах визначеного в договорі строку кредитування, з урахуванням продовження строку кредиту за ініціативою відповідача та автопролонгації, що передбачено умовами договору.

Таким чином, діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання належного виконання зобов`язання за кредитним договором, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором за сумою кредиту та процентами за користування ним.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись 12; 13; 81; 137, 141, 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2304704 від 29.08.2021 року в сумі 17 690 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 27.03.2026 року.

суддя: