Ухвала суду № 135212969, 25.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

25 березня 2026 р.Справа №160/6917/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/6917/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Зелінського Володимира Федоровича щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80465931 та накладення арешту на кошти ОСОБА_1 ;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80465931 від 11.03.2026 року, винесену державним виконавцем Зелінським В.Ф.;

- cкасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.03.2026 року в межах ВП №80465931;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Потапенко Віри Вікторівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80466021 та накладення арешту на кошти ОСОБА_1 ;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80466021 від 17.03.2026 року, винесену старшим державним виконавцем Потапенко В.В.;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 17.03.2026 року в межах ВП №80466021;

- закінчити виконавчі провадження ВП №80465931 та ВП №80466021 на підставі:

п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (пропуск строку пред`явлення виконавчого документа);

п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (наявність обставин, які унеможливлюють виконання, а саме: відкриття проваджень після спливу строку давності);

- зобов`язати Відповідача негайно направити до банківських установ постанови про зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- повернути виконавчі документи (постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №3889 та №3890 від 30.09.2024 року) стягувачу без виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому останній просив:

- зупинення стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчих провадженнях ВП №80465931 та ВП №80466021 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборони Першому правобережному відділу ДВС вчиняти дії щодо арешту та списання коштів з рахунків ОСОБА_1 до ухвалення рішення судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/6917/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві без розгляду.

24.03.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом:

- зупинення стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчих провадженнях ВП №80465931 та ВП №80466021 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборони Першому правобережному відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії щодо арешту та списання коштів з рахунків ОСОБА_1 до набрання рішенням суду законно сили.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилався на очевидну протиправність оскаржуваних дій відповідача, яка, за твердженням заявника, полягає в тому, що спірні виконавчі провадження були відкриті у березні 2026 року на підставі постанов територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.09.2024 року, тобто виконавчих документів, поданих з пропуском встановленого ст.303 КУпАП тримісячного строку пред`явлення до виконання, з огляду на що державний виконавець відповідно до п.2 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" був зобов`язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження, однак цього не вчинив. Також заявником зазначено, що державними виконавцями у спірних виконавчих провадженнях було допущено ряд помилок відносно ідентифікації боржника, а саме: помилково вказано його ПІБ як: « ОСОБА_2 », замість правильного - « ОСОБА_3 ». Відповідачем також винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 20.03.2026, в якій зазначено недостовірне місце роботи заявника. Наявність такої постанови створює реальну загрозу незаконного позбавлення заявника засобів до існування. 13.03.2026 та 19.03.2026 заявником направлялися скарги керівнику органу виконавчої служби, проте спірні виконавчі провадження не закриті, а відповіді на скарги не надано, водночас, стягнення триває. З огляду на викладене, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, з урахуванням запропонованого способу.

Відповідно до приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінського В.Ф. від 11.03.2026 року відкрито виконавче провадження №80465931 з примусового виконання постанови №3889, виданої 30.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34 000 грн.

Також постановою Державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінського В.Ф. від 11.03.2026 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №80465931 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_4 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37 720,00 грн.

Крім цього, постановою старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Потапенко В.В. від 17.03.2026 року відкрито виконавче провадження №80466021 з примусового виконання постанови №3890, виданої 30.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34 000 грн.

Постановою старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Потапенко В.В. від 17.03.2026 в межах виконавчого провадження №80466021 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_4 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37 767,81 грн.

Постановою старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Потапенко В.В. від 17.03.2026 року в межах виконавчого провадження №80466021 звернуто стягнення на доходи боржника: ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «ГЕЙМДЕВ» за адресою м. Київ, а також зазначено про здійснення відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 37 767.81 грн в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому вищевказані постанови державних виконавців про відкриття виконавчого провадження ВП №80465931 від 11.03.2026 року та про арешт коштів боржника від 11.03.2026 року в межах ВП №80465931, а також про відкриття виконавчого провадження ВП №80466021 від 17.03.2026 року та про арешт коштів боржника від 17.03.2026 року в межах ВП №80466021, є предметом оскарження в рамках цієї адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»;

8) застосування господарським судом у межах процедури превентивної реструктуризації заходів захисту боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача розповсюджується дія таких заходів;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

12-1) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов`язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств»;

15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;

17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 не передбачено зупинення дії постанов державного виконавця, спрямованих на примусове виконання виконавчих документів, а також не передбачено зупинення вчинення виконавчих дій у разі оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно (кошти) боржника у судовому порядку.

Водночас, передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016).

Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зважаючи на те, що позивач не погоджується з оскаржуваними постановами державних виконавців про відкриття виконавчих проваджень ВП №80465931 та ВП №80466021, а також із постановами про накладення арешту на кошти боржника у цих виконавчих провадженнях, в рамках яких здійснюється примусове виконання постанов ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення на позивача штрафів за вчинення адміністративних правопорушень, водночас, позивач не має намір сплачувати у добровільному порядку накладені на нього вказаними постановами штрафи та стверджує про протиправність дій державних виконавців щодо їх примусового стягнення, яке наразі фактично відбувається, в тому числі з урахуванням постанови про звернення стягнення на заробітну плату позивача, на даний час існує реальна можливість здійснення державними виконавцями примусового виконання вищеозначених виконавчих документів в рамках спірних виконавчих проваджень, постанови щодо відкриття яких є предметом оскарження у цій справі, але оскарження яких згідно з чинним законодавством не зупиняє їх дію.

Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що розглядається.

Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних постанов державних виконавців, в тому числі щодо відкриття спірних виконавчих проваджень ВП №80465931 та ВП №80466021, буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, стверджувати на даний час про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов і задоволення позовних вимог про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі продовження вчинення державними виконавцями виконавчих дій щодо примусового стягнення коштів боржника на підставі виконавчих документів, з примусового виконання яких відкрито спірні виконавчі провадження.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо наявності реальної загрози спричинення значної шкоди його правам та загрози істотного ускладнення виконання рішення суду та здійснення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, суд не приймає доводи позивача про очевидну протиправність оскаржуваних постанов та дій державних виконавців, оскільки протиправність таких дій і рішення може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій і рішень (постанов) державних виконавців є передчасними та судом не враховуються.

Проте, це не спростовує вищенаведеного висновку суду про наявність у розглядуваному випадку реальної загрози спричинення значної шкоди правам позивача та загрози істотного ускладнення виконання рішення суду і здійснення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і жодним чином не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача.

Суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі «Беєлер проти Італії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, та відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 150 КАС України та п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчих документів постанов ІНФОРМАЦІЯ_3 №3889 та №3890 від 30.09.2024, яке здійснюється у виконавчих провадженнях №80465931 та №80466021, відповідно, саме до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6917/26.

Вказані заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Водночас, вимоги ОСОБА_1 щодо обраного ним способу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: заборони Першому правобережному відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії щодо арешту та списання коштів з рахунків ОСОБА_1 до ухвалення рішення судом, задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, відповідачем вже винесено відповідні постанови про арешт коштів боржника у спірних виконавчих провадженнях і такі постанови є предметом оскарження у цій справі, тож надання оцінки правомірності накладення арешту на кошти (майно) позивача наперед до вирішення справи по суті позовних вимог суперечитиме застосуванню і меті інституту забезпечення адміністративного позову; по-друге, вжитий судом захід забезпечення позову позивача у виді зупинення стягнення на підставі виконавчих документів постанов ІНФОРМАЦІЯ_3 №3889 та №3890 від 30.09.2024, яке здійснюється у виконавчих провадженнях №80465931 та №80466021, відповідно, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6917/26, сам по собі є належним і достатнім способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, та, відповідно, не потребує встановлення окремої заборони відповідачу здійснювати списання коштів з рахунку боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/6917/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №3889 від 30.09.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34 000,00 грн, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №80465931, що перебуває у провадженні Першого Правобережного відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6917/26.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №3890 від 30.09.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34 000,00 грн, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №80466021, що перебуває у провадженні Першого Правобережного відділу державної виконавчої у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6917/26.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 1 ст. 156 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з ч. 8 ст. 154 КАС України.

Суддя О.М. Турова