Ухвала суду № 13521066, 25.01.2011, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 11/0390/68/11 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М.В.

Категорія:ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Опейда В. О.

У Х В А Л А

25.01.2011 рокумісто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Опейда В. О.,

суддів - Матвієнко Н.В., Пазюка О.С. ,

,

за участю прокурора Старчука В.М., ,

потерпілогоОСОБА_1,

засудженогоОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Маневицького районного суду від 18 жовтня 2010 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.м.т. Цумань Ківерцівського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_2, зареєстрований в АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, приватний підприємець, не судимий, засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязано засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінальної - виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання і роботи, періодично зявлятися до неї для реєстрації.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписка про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, р/р 31256272210012 в УДК у Волинській області, ідентифікаційний код 25574908, МФО 803014, призначення платежу: “За проведення автотехнічної експертизи” 225 (дві двадцять пять) гривень 36 копійок за проведення судово автотехнічної експертизи.

Цивільні позови прокурора Маневицького району в інтересах Маневицької центральної районної лікарні і Волинської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_2 відповідно в їх користь 153 гривні 01 копійку та 3 738 гривень 83 копійки за лікування потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, 15 червня 2010 року, близько 17 години 30 хвилин, керував, належним йому, технічно справним автомобілем марки ,,ГАЗ 52-01”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі сполученням «Луцьк Ківерці Меневичі Любешів - КПП Вольськ», яка одночасно є вулицею Луцька с.м.т. Маневичі Волинської області. Підїжджаючи до території дочірнього підприємства ,,Маневичітранссервіс ВАТ ,,Луцьке АТП № 107827, що зліва по вул. Луцькій, 19, ОСОБА_2 з метою здійснення заїзду на його територію, пересвідчившись у відсутності попутного та зустрічного транспорту на автодорозі, включив покажчик лівого повороту після чого повернув кермо ліворуч. Під час здійснення зазначеного маневру ОСОБА_2, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи їх запобігти, не переконався у безпечності виконання повороту у звязку з обмеженою оглядовістю проїзної частини зїзду зі сторони напрямку руху автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення лівою частиною автомобіля з мопедом ,,VIPER Shtorm - 50 під керуванням ОСОБА_1, який виїжджав з території даного підприємства на головну дорогу.

В результаті даної дорожньо транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №134 від 09 липня 2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, а саме п. 10.1, яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; а також п. 2.9 «а» згідно якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, які знаходяться в прямому причинному звязку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

В поданій на вирок апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості і постановити новий вирок, обравши ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який частково підтримав подану апеляцію і вважав за необхідне скасувати вирок суду і постановити новий в частині додаткового покарання, думку потерпілого та засудженого, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без зміни. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція не підлягає до задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки суду не оспорюються у апеляції прокурора.

Доводи прокурора про необґрунтоване звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України, на думку колегії суддів, позбавлені підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд вирішуючи зазначені питання діяв відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України. Так, при визначенні покарання винному, судом були враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, злочин вчинений з необережності у якому він щиро розкаявся, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та праці, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Як помякшуючі, судом визнані обставинами вини засудженого його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Судом врахована також думка потерпілого, який просив суд суворо не карати винного, а в ході апеляційного розгляду, крім цього, просив також не позбавляти права керування транспортними засобами.

З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2, звільнивши його від відбування покарання і правильно застосував щодо нього положення ст.75 КК України. При цьому підставно не застосовано додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з підстав наведених в мотивувальній частині вироку, оскільки цей вид діяльності є основним джерелом до існування його сімї.

Тому підстав для зміни вироку за м'якістю призначеного покарання, про що йдеться у апеляційній скарзі, немає. Призначене судом покарання з іспитовим терміном не є надто мяким, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Вирок Маневицького районного суду від 18 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту оголошення та може бути оскаржена безпосередньою до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом трьох місяців з часу набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді