Рішення № 135202853, 27.03.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 695/5597/25

2/709/434/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

27 березня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (надалі - позивач) звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» і відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" № 910438. Відповідно до умов договору позичальнику наданий кредит в розмірі 3000,00 грн .Договір був укладений в електронній формі. Термін повернення кредиту настав, але заборгованість відповідачем не погашена. 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем було укладено договір факторингу № 01022024-1. Згідно з вказаним договором та у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до відповідача за кредитним договором

№ 910438 від 29.07.2023. Станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає 15342,00 грн, із якої: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12342,00 - заборгованість за процентами.

Покликаючись на норми закону, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 910438 від 29.07.2023 у сумі 15342,00 грн, судовий збір у розмірі 24222,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

17.12.2025 представник позивача - адвокат Усенко М.І., в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний Суд» в електронній формі звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинської А.В. від 06.02.2026 цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 27.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Монобанку, емітент АТ «Райффайзен Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Копію вказаної ухвали суду відповідач отримала 07.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на цей час сплив.

Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Суд установив, що 29.07.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладений Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (а.с. 24-29).

Договір підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «Н217», що був надісланий останній на вказаний нею номер телефону.

Згідно з умовами договору, дредитодавець - ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику - відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів, із сплатою відповідачем процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою - 2,2 % в день та зниженою процентною ставкою - 1,43 % в день, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Для підтвердження ознайомлення відповідача з умовами договору позивачем наданий Паспорт споживчого кредиту (а.с. 24).

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Договір про надання споживчого кредиту № 910438 від 29.07.2023 підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору про надання споживчого кредиту № 910438, він недійсним не визнаний. Також відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало йог внутрішній волі. Викладені у договорі істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання сторонами договору.

Разом із тим, досліджений судом Договір про надання споживчого кредиту

№ 910438 містить повні анкетні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я та по батькові, серію і номер паспорта, адресу зареєстрованого місця проживання, а також номер контактного телефону. Зазначені відомості є персональними даними з обмеженим доступом та не можуть бути отримані чи використані сторонньою особою без волевиявлення їх носія або без фактичної участі такої особи у правовідносинах. Відповідачем не надано жодних послідовних, логічних та належних пояснень щодо того, яким чином його анкетні та паспортні дані були відображені у спірному договорі. У матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до правоохоронних органів чи інших компетентних установ із заявами про втрату документів, підробку підпису або неправомірне використання його персональних даних.

Суд установив, що ТОВ «Селфі-Кредит» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 910438 від 29.07.2023 виконало у повному обсязі, перерахувавши відповідачу 27.09.2023 на її картковий рахунок НОМЕР_1 - 3000,00 грн. Це підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20.10.2025 № 20251020-3254 (а.с. 31), а також витребуваною судом випискою по рахунку відповідача в АТ «Райффайзен Банк» та відповідним листом Банку.

Суд вважає доведеним виконання первісним кредитором ТОВ «Селфі-Кредит» зобов`язань за договором № 910438 та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів про належне виконання відповідачем умов вказаного договору, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем та який не спростований відповідачем (а.с. 31-33), заборгованість відповідача за договором № 910438 від 29.07.2023 станом на 01.02.2024 складає 15342,00 грн, із якої: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12342,00 - заборгованість за процентами.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості щодо нарахування процентів в сумі 12342,00 грн, адже позивач не перевищував нарахування встановленої договором ставки по відсоткам за наданим кредитом та строк їх нарахування.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» як клієнтом та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором було укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого Фактору передано право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами (а.с. 33-35). Здійснення оплати фінансування до вказаному договору факторингу позивач підтвердив платіжною інструкцією (а.с. 39).

Факт набуття права грошової вимоги позивачем до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 910438 від 29.07.2023 позивач підтвердив витягом з Реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 38).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази укладення із відповідачем Договору факторингу, виконання первісним кредитором умов Договору про надання споживчого кредиту № 910438 від 29.07.2023, отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 3000,00 грн, набуття позивачем права вимоги до відповідача та наявність заборгованості. За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжних інструкцій № 37617 від 05.12.2025 (а.с. 1) позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., суд враховує таке.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано суду докази понесення ним витрат, а саме копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» та АЛ «Апологет (а.с. 40), копію акта № 1272 від 08.12.2025 наданих послуг та детального опису наданих послуг до нього, згідно з якими вартість наданих АО «Апологет» послуг позивачу становить 8000,00 грн (а.с. 41) копію детального опису наданих послуг до вказаного акту (а.с. 38), копію довіреності (а.с. 41), копію ордеру

(а.с. 41).

Суд, при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин, складності справи та часу, витраченого на розгляд справи і підготовку апеляційної скарги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, враховуючи характер виконаного адвокатом обсягу робіт, принципам співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову - 15342,00 грн, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, наданих позивачем доказів про надання правової допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача розміру витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Покликаючись на положення ст. 259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 910438 від 29.07.2023 в сумі 15342,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, а всього - 19764 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая