Ухвала суду № 135186448, 27.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6137/26

Провадження № 2-о/638/206/26

УХВАЛА

Іменем України

27 березня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Шишкін О.В., вирішуючи питання про відкриття окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп1янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися до суду із заявою, поданою в порядку ст. 293, 315 ЦПК України, в якій просили суд встановити факт що належна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності в рівних частках квартира АДРЕСА_1 , згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05.08.1994, зареєстрована Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №76 за реєстровим №11216.

Перевіривши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним, оскільки у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається наявність спору про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Зі змісту заяви вбачається, що підставою звернення заявника до суду із цієї заявою є те, що заявники набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , проте зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на даний час не вбачається можливим. у зв`язку з чим заявники вимушені звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що належне заявникам нерухоме майно зареєстроване Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №76 за реєстровим №11216.

При цьому, рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області від 14.11.2025 № 81858176 у здійсненні реєстрації права власності заявнику було відмовлено на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де зазначено, що державним реєстратором було встановлено наявність обставин , які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини свідчать про наявність матеріально-правового спору щодо невизнаного права власності заявників на на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому, такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження на підставі статті 392 ЦК України з огляду таке.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (див. постанови від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19).

Аналіз наведених положень законодавства та судової практики дає підстави стверджувати, що особа, яка є власником нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено або таке право не визнається іншою особою (зокрема державою), має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження на підставі статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, факт, про встановлення якого просять заявники, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки підлягає розгляду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви на підставі ст. 392 ЦК України.

Оскільки справа не може бути розглянути в порядку окремого провадження у зв`язку з наявністю спору про право, тому суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Керуючись ст. 259-260, 293, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп1янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Шишкін