Рішення № 135171856, 20.03.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/299/26

Провадження № 2/379/427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Сальник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою договором,

УСТАНОВИВ:

Представник АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за заявою-договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 21.10.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано Заяву-анкету №796753 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

ОСОБА_1 з 21 жовтня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №796753 з номером Кредитного договору №002/12178741-SP.

Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом 0,22 %. Строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Позивач умови договору виконав та надав відповідачу у користування грошові кошти.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, а тому у нього утворилася заборгованість, яка станом на 02.09.2025 р. становить 77 250,28 грн., та складається з: 38 648,52 грн. заборгованість за тілом кредиту та 38 601,76 грн. заборгованість за процентами.

У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором у розмірі 77 250,28 грн. та судові витрати по справі.

Процесуальній дії у справі

24.02.2026 судом, з відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі в судовому засіданні з викликом сторін.

05.03.2026 відповідачем через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву в якому зазначила, що визнає кредитні відносини, проте не погоджується з розміром нарахованої заборгованості, а саме в частині штрафних санкцій та пені. Зазначає, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, не має постійного доходу та можливості сплатити заявлену банком суму.

16.03.2026 представником позивача через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подано додаткові пояснення по справі в яких зазначають, що відповідно до розрахунків заборгованості по кожному кредитному договорі, відповідачу не було нараховано жодних штрафних санкцій, а лише відсотки та комісія, які не є штрафними санкціями, а платежами, які мала відповідач сплачувати відповідно до умов договорів. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Таким чином, банк має право нараховувати ці проценти. Також зазначимо, що ця умова є передбачена і в Тарифах, які є частиною договору №002/12178741^Р від 21.10.2021 року.

З огляду на заперечення відповідача щодо розміру нарахованої заборгованості зазначили наступне, що Заяву-договір було підписано боржником, що свідчить про волевиявлення її як сторони договору та погодження її із умовами договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У даному випадку відповідач не оспорювала цей правочин, а отже, він є вчинений сторонами належно. Щодо аргументів про скрутне матеріальне становище відповідача, які не підкріплені належними доказами, зазначимо наступне.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Зокрема, в Постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22 зазначається про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Таким чином, підписавши договір, відповідач підтвердила своє волевиявлення для його укладення, а тому через неналежне виконання кредитного договору утворилася заборгованість.

16.03.2026 відповідачем через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подано заперечення на додаткові пояснення позивача в яких просить суд застосувати ст.551 ЦК України та зменшити розмір нарахованих відсотків та комісій, виходячи з принципу справедливості та співмірності. Щодо доказів матеріального стану та перебування за кордоном та додає копію посвідки на проживання в Республіці Казахстан, який підтверджує її статус іноземця та проживання за межами України. Зазначає, що її дохід є мінімальний і повністю спрямований на забезпечення життєдіяльності в умовах вимушеної еміграції.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. У позовній заяві просить розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно. У наданому відзиві на позовну заяву просить суд розглядати справу без її участі. ви

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що між АТ «Таскомбанк» та відповідачем було підписано заяву-анкету щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських. фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank (а.с.11-14).

Відповідно до заяви-анкети № 796753 відповідач просить Банк надати йому наступні банківські, фінансові та інші послуги.

Згідно з п. 1.1. відповідач просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України; п. 1.2. надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку з межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в тарифах та складає 100 000 гривень, з урахуванням умов визначених в публічній пропозиції. Розмір процентів за користування кредитом становить 0,22% в день - на строкову заборгованість за кредитом.

З довідки АТ «Таскомбанк» судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.10.2021 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви - Анкети № 796753 з номером кредитного договору № 002/12178741- SP від 21.10.2021 № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Таскомбанк».(а.с. 15)

З виписки по особовим рахункам кредитного договору 002/12178741-SP судом підтверджено, що на виконання умов укладеного договору АТ «Таскомбанк» встановив на поточному рахунку кредитний ліміт, а ОСОБА_1 здійснила використання кредитних коштів для задоволення споживчих потреб. (а.с. 173-240).

Таким чином, судом встановлено, що АТ «Таскомбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 кредит у виді кредитного ліміту, а ОСОБА_1 здійснила використання наданих кредитних коштів.

Натомість, як вбачається з виписки по особовому рахунку, позичальник свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати відсотків у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення зобов`язання з повернення використаних кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 002/12178741-SP від 21.10.2021 року укладеному з позичальником станом на 02.09.2025 року становить 77 250,28 грн., та складається з: 38 648,52 грн. заборгованість за тілом кредиту та 38 601,76 грн. заборгованість за процентами (а.с.163-172)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

З виписки по особовому рахунку, розрахунку заборгованості судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором у загальному розмірі становить становить 77 250,28 грн, та складається з: 38 648,52 грн. заборгованість за тілом кредиту та 38 601,76 грн. заборгованість за процентами.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені погоджені сторонами, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, доведено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 77 250,28 грн, яка складається з: 38 648,52 грн заборгованість за тілом кредиту та 38 601,76 грн заборгованість за процентами

На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» кредитну заборгованість за заявою - договором № 796753 від 21.10.2021 у розмірі 77 250,28 грн (сімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят гривень 28 копійок), з яких 38 648,52 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 38 601,76 грн - заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судові витрати понесені у зв`язку із сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі чотириста шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.03.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін