Постанова № 13517075, 25.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р. Справа № 50/185-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача: не зявився,

відповідача: Вовченко В.М. директор, Бєлєвцов В.О., довіреність № 2 від 06.01.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське», с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області (вх. № 4315 Х/3 від 30.11.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2010 р. у справі № 50/185-10

за позовом Приватного підприємства «Золота Нива 1», с. Забавне Ізюмського району Харківської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське», с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області

про стягнення 677 025,00 грн.,

встановила:

У жовтні 2010 р. Приватне підприємство «Золота Нива 1», с. Забавне Ізюмського району Харківської області (далі позивач, ПП «Золота Нива 1») звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське»с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області (далі відповідач, СТОВ «Гусарівське») про стягнення пені у розмірі 10 075,00 грн., штрафу у розмірі 365 000,00 грн., 300 000,00 грн. втраченої вигоди, 3% річних у розмірі 1 950,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору № 23/09-1 від 23.09.2010 р. взяте на себе зобовязання з поставки товару не виконав, у звязку з чим позивачем нараховані штрафні санкції за договором і проценти за безпідставне збереження грошових коштів. Також на думку позивача, порушенням зобовязання йому спричинено збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), оскільки договір з відповідачем укладався на виконання доручення за договором комісії № 2-ком від 20.05.2010 р., позивач діяв як комісіонер і розраховував на винагороду у разі належного виконання постачальником (відповідачем у справі) обовязку з поставки товару, але через порушення договору відповідачем позбавився можливості одержати відповідні кошти.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2010 р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з СТОВ «Гусарівське» на користь ПП «Золота Нива 1» пеню у розмірі 10 075,00 грн., штраф у розмірі 365000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 950,00 грн., втрачену вигоду у розмірі 300 000,00 грн., державне мито у розмірі 6 770,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач порушив господарське зобовязання за договором № 23/09-1 від 23.09.2010 р., не здійснив поставку товару у строк, що тягне застосування господарських санкцій, передбачених договором, а також відшкодування ним збитків позивачу у вигляді неотриманого прибутку (втраченої вигоди).

Відповідач з зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2010 р. у справі № 50/185-10 не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у позові ПП «Золота Нива 1»відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд не дослідив пояснення та заперечення відповідача, без зазначення доводів і мотивів відхилив його клопотання про витребування доказів та виклик посадових осіб та інших працівників позивача і відповідача для дачі пояснень по суті справи, залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, чим порушив його право на обєктивний та неупереджений розгляд справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 11.01.2011 р., запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

На виконання вимог ухвали суду від 01.12.2010 р. відповідач надіслав пояснення (вх. № 93 від 06.01.2011 р.), в яких, зокрема, посилається на те, що хоча п.3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару, тобто не передбачена попередня оплата товару, позивач здійснив оплату до фактичного отримання товару, перерахувавши відповідачу 27.09.2010 р. кошти у сумі 1825 000,00 грн. за платіжним дорученням № 132. Оплата була здійснена після спливу строку поставки (з 23.09.2010 р. по 25.09.2010 р. ), передбаченого п.2.1.1 договору. Отже, твердження позивача у позовній заяві про те, що він з'являвся до відповідача за отриманням товару у строк з 23.09.2010 р. по 25.09.2010 р., і що відповідач відмовив йому у відвантаженні продукції, не узгоджуються з наведеними обставинами. Також відповідач вважає, що висновок місцевого господарського суду про порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару суперечить базисній умові поставки за договором («франко-склад продавця») в п.2.1. Цей висновок суду не підтверджений належними та допустимими доказами у справі. Суд не перевірив - чи мав змогу відповідач передати позивачу товар у зв'язку з неприбуттям останнього до відповідача для вивезення товару і відсутністю вантажних автомобілів позивача. Суд не взяв до уваги, що позивач жодного разу не направив письмової вимоги або скарги щодо передачі йому товару. Після спливу строку поставки він не тільки не підтвердив свої наміри на отримання товару, а в усній формі відмовився від одержання товару, у зв'язку з чим йому була повернута сума оплати за товар 1825 000,00 грн. платіжним дорученням від 08.10.2010 р. № 582. 15.10.2010 р. сторони склали акт звірки розрахунків і підтвердили відсутність грошових вимог між собою.

В судове засідання 10.01.2011 р. зявились представники сторін та надали пояснення у справі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 128 від 10.01.2011 р.), в якому зазначає, що твердження апеляційної скарги цілком безпідставні, оскільки під час розгляду справи місцевим господарським судом повно та всебічно зясовані зазначені обставини справи, висновок суду про порушення зобов'язання відповідачем базується на відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про належне виконання зобов'язання постачальником чи правомірність відмови від виконання такого. Тим більше, що факт невиконання власного зобов'язання відповідачем, на думку позивача, підтверджений наданою копією платіжного доручення № 582 від 08.10.2010 р. про перерахування грошових коштів у сумі 1 825 000,00 грн., Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2010 р. по 15.10.2010 р. за підписами сторін, які підтверджують повернення відповідачем грошових коштів позивачеві.

В звязку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та пояснень у справі в розгляді справи оголошено перерву до 16 год. 30 хв. 17.01.2011 р., про що присутні в судовому засіданні уповноважені представники сторін повідомлені під розпис.

В судове засідання 17.01.2011 р. зявилися уповноважені представники відповідача і надали пояснення у справі.

В порядку ст.30 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2011 р. взяла участь головний бухгалтер СТОВ «Гусарівське»Токар Л.Т., яка надала пояснення про відомі їй обставини справи.

Позивач в судове засідання 17.01.2011 р. свого представника не направив, надіслав клопотання (вх. № 457 від 10.01.2011 р.) про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою його уповноваженого представника та неможливістю участі в судовому засіданні, призначеному до розгляду на 17.01.2011 р., і надання витребуваних судом документів і доказів.

Розглянувши вищезазначене клопотання та враховуючи те, що заявник клопотання документально не підтвердив обставин неможливості явки в судове засідання його уповноваженого представника; те що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, а тому позивач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника, колегія суддів вважає за можливе відмовити позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути апеляційну скаргу відповідача за наявними в справі матеріалами за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України (в редакції після 07.07.2010 р.) не містять обовязку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні 10.01.2011 р. та представника відповідача в судовому засіданні 17.01.2011 р., розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2010 р. між СТОВ «Гусарівське» та ПП «Золота Нива 1»був укладений договір № 23/09-1 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобовязувався поставити і передати у власність позивача товар соняшник у кількості 500 тонн за ціною 3650,00 грн. за тонну на загальну суму 1825000,00 грн., а позивач оплатити і прийняти товар.

Відповідно до п.2.1 Договору продавець поставляє товар на умовах франко-склад зернові склади СТОВ «Гусарівське», Харківська область, Балаклійський район, с. Гусарівка.

Згідно з п.2.1.1. Договору строк поставки товару визначено з 23.09.2010 р. по 25.09.2010 р.

Згідно з п.2.4. Договору товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар, що поставляється. Моментом поставки товару за даним договором вважається дата підписання сторонами розрахункової накладної.

Згідно з п.3.1 Договору покупець повинен здійснити оплату товару протягом двох банківських днів з моменту підписання договору.

27.09.2010 р. позивачем за платіжним дорученням № 132 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошову суму в розмірі 1825 000,00 грн., в графі призначення платежу зазначено «сплата за соняшник зг. рах. № 59 від 23.09.2010 р.; дог. № 23/09-1 від 23.09.2010 р.».(а.с.13-14).

В обґрунтування своїх позовний вимог позивач посилався на копії актів про відмову відвантаження продукції від 23.09.2010 р., від 24.09.2010 р. та від 25.09.2010 р.. та копії подорожніх листів вантажних автомобілів № 422 від 23.09.2010 р., № 428 від 24.09.2010 р., № 435 від 25.09.2010 р., № 421 від 23.09.2010 р. № 427 від 24.09.2010 р. та № 434 від 25.09.2010 р.(а.с. 15-23). В актах відсутні жодні пояснення та підписи представників відповідача.

Згідно з платіжним дорученням № 582 від 08.10.2010 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.а.60), відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 1825 000,00 грн.

15.10.2010 р. сторонами був підписаний акт звірки розрахунків, відповідно до якого у СТОВ «Гусарівське»відсутня кредиторська заборгованість перед ПП «Золота Нива 1»(а.с.57).

Однак 12.10.2010 р. ПП «Золота Нива 1»звернулось до господарського суду Харківської області з вищезазначеним позовом до СТОВ «Гусарівське».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ї заперечень.

Як свідчать матеріали справи, в судових засіданнях господарського суду Харківської області представник відповідача заявляв про те, що позивач ні у строк, передбачений спірним договором купівлі-продажу, ні пізніше не звертався до відповідача з метою отримання товару, автомобільний транспорт для завантаження та вивезення соняшнику не подавав. Також він заявляв про те, що копії актів про відмову у відвантаженні продукції та подорожніх листів, надані позивачем, не є достовірними доказами та не можуть бути взяті до уваги в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З пояснень відповідача (від 06.01.2011 р., вх. № 93) та додаткових пояснень (від 14.01.2011 р., вх. № 409), наданих до суду апеляційної інстанції, вбачається, що місцевий господарський суд не врахував тверджень відповідача про те, що саме позивач не забезпечив виконання умов укладеного між сторонами договору №23/09-1, а саме:

згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Твердження позивача про те, що він з'являвся до відповідача за отриманням товару у строк з 23.09.2010 р. по 25.09.2010 р., і що відповідач відмовив йому у відвантаженні продукції, не узгоджуються з наведеними обставинами, оскільки згідно з п.3.1 договору покупець здійснює оплату поставленого товару, тобто попередня оплата товару не передбачена, в той час як позивач здійснив оплату до фактичного отримання товару, перерахувавши відповідачу 27.09.2010 р. кошти у сумі 1825000,00 грн. за платіжним дорученням № 132, отже, оплата була здійснена після спливу строку поставки ( з 23.09.2010 р. по 25.09.2010 р. ), передбаченого п. 2.1.1 договору.

Пунктом 4 ст.265 ГК України встановлено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс». На сьогодні чинними є Правила Інкотермс у редакції 2000 р., опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр»03.04.2002 р. і 10.04.2002 р. і є обов'язковими для виконання з 21.04.2002 р.

Пунктом. 2.1 Договору передбачено, що «продавець поставляє товар на умовах франко-склад зернові склади СТОВ «Гусарівське», Харківська область, Балаклійський район, с. Гусарівка».

Відповідно до Правил Інкотермс термін «франко-склад продавця»означає базисну умову поставки, при якій продавець зобов'язаний поставити товар у розпорядження покупця на складі, вказаному у договорі, для завантаження на транспортний засіб, поданий покупцем. Термін «франко-склад продавця»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому продавцем місці (в даному випадку - на складі відповідача, як це зазначено в договорі). Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Саме покупець зобов'язаний організувати вивезення купленого товару за свій рахунок ( самовивезення ) і нести подальші витрати.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача в місці виконання зобов'язання. Акти про відмову у відвантаженні продукції, а також подорожні листи, на які посилається позивач, не доводять факт звернення позивача до відповідача у місці виконання зобов'язання і того, що позивач вживав заходи щодо вивезення товару, оскільки ці документи складені односторонньо, представниками позивача. За змістом акти від 23.09.2010 р., 24.09.2010 р. та 25.09.2010 р. мають неконкретний характер, містять лише загальне ствердження про відмову у відвантаженні продукції. Не наведені конкретні дії представника позивача за довіреністю, які він повинен був вчинити на виконання зобов'язань покупця за договором. Зокрема, пунктом 2.4 договору передбачено: «Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар, який поставляється. Моментом поставки товару по цьому договору є дата підписання сторонами видаткової накладної».

З актів не вбачається, що на виконання наведених умов договору представник позивача ОСОБА_3 звертався до керівника і головного бухгалтера відповідача для оформлення і підписання сторонами видаткових накладних на товар і що відповідач відмовився виписувати ці накладні. До цих актів не додана довіреність на ОСОБА_3 від 23.09.2010 р. на отримання товару. З огляду на те, що ці акти за їх змістом підписані і ОСОБА_4, керівником позивача, і ОСОБА_3, представником позивача за довіреністю, а також водіями позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не зясовано - хто конкретно з цих осіб звертався за отриманням товару і кому саме було в цьому відмовлено.

Порядок відпуску товарно-матеріальних цінностей за довіреністю регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 із змінами та доповненнями ( далі - Інструкція №99 ).

Відповідно до п.2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, насіння, товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей (Типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (Типова форма № М-3 ), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей має бути наскрізною (п.3 Інструкції № 99).

Згідно з п.6 цієї Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

В актах про відмову у відвантаженні продукції позивач не зазначає номер довіреності від 23.09.2010 р. свого представника ОСОБА_3, що свідчить про недотримання останнім вимог зазначеної Інструкції. Довіреність, у якій відсутній номер, тобто незаповнений реквізит, передбачений типовою формою, не є належним документом, за яким продавець зобов'язаний здійснити відпуск продукції (п.12 Інструкції № 99 ). Крім того, відсутність у довіреності номеру свідчить про відсутність її реєстрації у відповідному журналі, що порушує вимоги наведеної Інструкції.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Видача довіреності особі, яка не працює на даному підприємстві, можливо лише за умови, якщо підприємство, де працює особа, видало їй довіреність на одержання тих саме цінностей і такої самої кількості з цього підприємства (п.4 Інструкції № 99).

У наданих до суду матеріалах позивач не зазначає посаду ОСОБА_3 Так як ця особа не є працівником позивача, останній мав законні підстави видати ОСОБА_3 довіреність лише за умови, якщо підприємство, де він працює, видало йому довіреність на одержання у ПП «Золота Нива 1»соняшника в кількості 500 тн. Однак позивачем відповідних доказів не надано, що свідчить про порушення ним вимог Інструкції №99.

Згідно з п.10 Інструкції № 99 невикористана довіреність повинна бути повернута особою, якій було видано довіреність, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. При поверненні невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться позначка про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана»і зберігаються на підприємстві протягом трьох років (Перелік типових документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 р. № 41).

Інструкція № 99 прямо забороняє відпуск цінностей у випадках недотримання вимог цієї Інструкції, зокрема у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами. Звідси законодавство забороняє продавцю відпускати цінності у випадку, коли у наданій довіреності не заповнені усі реквізити, у даному разі не проставлено номер довіреності (п.12 Інструкції № 99).

З наданих письмових пояснень працівників СТОВ «Гусарівське», підписи яких засвідчені нотаріусом, вбачається, що в період з 23.09.2010 р. по 25.09.2010 р. довірені особи ПП «Золота Нива 1», в тому числі ОСОБА_3, за одержанням товарно-матеріальних цінностей, в тому числі соняшника в кількості 500 тн, поставка якого передбачена договором №23/09-01, укладеним між сторонами, до СТОВ «Гусарівське»не звертались, довіреності на отримання соняшнику в кількості 500 тн від СТОВ «Гусарівське»в зазначені дні уповноваженим особам продавця, яким є відповідач по справі, тобто директору, головному бухгалтеру, їх заступникам, не пред'являли.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні такі довіреності, також до суду не були надані ані оригінали, ані належно завірені копії таких довіреностей, ані докази реєстрації відповідних довіреностей в журналі реєстрації довіреностей ПП «Золота Нива 1»за 2010 рік на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначено головним бухгалтером СТОВ «Гусарівське»Токар Л.Т. в письмових поясненнях (та в поясненнях, наданих в порядку ст.30 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2011 р.), при здійсненні звірки розрахунків між сторонами, яка проводилась на ПП «Золота Нива 1»15.10.2010 р., вона в присутності головного бухгалтера позивача Єрьоміної О.С. з'ясувала, що в журналі реєстрації довіреностей ПП «Золота Нива 1»за 2010 рік відсутня реєстрація довіреності від 23.09.2010 р. на ім'я ОСОБА_3 на одержання соняшника в кількості 500 т від СТОВ «Гусарівське».

З цих пояснень також вбачається, що і після спливу строку поставки за договором позивач не вживав будь-яких заходів до самовивезення оплаченого товару. Позивач не надав доказів того, що він направляв довірених осіб (працівників свого підприємства з належно оформленими довіреностями) до відповідача для отримання соняшника в період після 25.09.2010 р. на протязі дії договору, який укладено сторонами до 31.12.2010 р.

ОСОБА_3, який 28.09.2010 р. пред'явив довіреність від 28.09.2010 р. також не був довіреною особою, так як ця довіреність видана на ім'я ОСОБА_4, директора ПП «Золота Нива 1». Крім того, в цей день покупцем не були надані вантажні автомобілі для завантаження і вивезення соняшника.

До того ж, в матеріалах справи міститься лист прокуратури Харківської області від 01.11.2010 р. №04/2/1-2199-07, що за ознаками підроблення вищезазначених актів з 26.10.2010 р. проводиться досудове слідство по кримінальній справі №6810044.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем господарського зобовязання щодо поставки товару, та вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають матеріалам справи, а саме - судом не було перевірено того чи зявлялись представники позивача фактично до відповідача для одержання товару і з цією метою чи подавав позивач вантажні автомобілі, чи надавав позивач докази того, що вчиняв дії щодо документального оформлення видачі йому товару, що передавав довіреність на товарно-матеріальні цінності, вимагав виписки видаткових накладних тощо, тобто, чи вчиняв позивач дії, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок за договором - передати позивачу товар у зв'язку з неприбуттям останнього до відповідача та ненаданням довіреностей для вивезення товару і відсутністю вантажних автомобілів позивача.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами виконання зобовязань за договором № 23/09-1, таким чином, у нього відсутнє право вимагати відшкодування збитків, штрафних санкцій тощо на підставі невиконання відповідачем своїх зобов'язань у зв'язку з тим, що позивач в свою чергу не вчинив дій, передбачених умовами договору, до вчинення яких відповідач не міг виконати свої договірні зобов'язання.

За матеріалами справи відповідач не є таким, що прострочив зобов'язання за договором.

Не передача товару сталася внаслідок бездіяльності позивача, який відповідно до умов вказаного договору повинен був здійснювати самовивіз товару, проте самовивіз товару зі складу відповідача не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язань або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

З огляду на вищенаведене вбачається, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10075,00 грн. пені, 365000,00 грн. штрафу, 1950,00 грн. річних, 300000,00 грн. втраченої вигоди відсутні.

Системний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач належним чином не обґрунтував та не довів правомірність своїх позовних вимог, отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2010 р. у справі № 50/185-10 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст.49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита у розмірі 3386,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 613 ЦК України, ст.ст.49, 99, п.2 ч.1 ст.103, п.п.1,2 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

В задоволенні клопотання Приватного підприємства «Золота Нива 1»с. Забавне Ізюмського району Харківської області про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське», с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2010 р. у справі № 50/185-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Золота Нива 1», с. Забавне Ізюмського району Харківської області відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Золота Нива 1»(юридична адреса: 64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1 «Б», ідентифікаційний код 33897138, р/р 26007035575502 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське»(юридична адреса: 64264, Харківська область, Балаклійський район, с. Гусарівка, ідентифікаційний код 00708288, р/р 26007348608001 у Харківському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, МФО 351533) 3386,00 грн. витрат по державному миту.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я.Погребняк

Суддя М.М.Слободін

Суддя О.В.Шевель

Повний текст постанови підписаний 24.01.2011 р.