Ухвала суду № 135169037, 25.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7451/26

УХВАЛА

25 березня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши у письмовому провадженні ч.1 ст.154 КАС України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» про забезпечення позовних вимог по справі №420/7451/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» (адреса 65037, Одеська обл., Одеський р-н, територіальна громада Таїровська, Масив 34, будинок 26, ЄДРПОУ 42511066) до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса вул. Підгаєцька, буд. 3, м. Луцьк, 43020, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатом якого просить:

визнати протиправними та скасувати Поставнови від 10.03.2026 року про накладення штрафу №001/ВО25/2026; № 002/ВО25/2026 та Рішення від 23.02.2026 № 001/ВО25/26/001-004;

стягнути з Відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Позивача судові витрати в загальному розмірі 27 987,20 грн., з яких 7 987,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позову та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

23 березня 2026 року представник товариства подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

зупинити дії постанов про накладення штрафу:

постанови Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 001/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року (штраф 68 000,00 грн щодо арт. IMVS040000BL13DX13);

постанови Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 002/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року (штраф 68 000,00 грн щодо арт. IMVS040000DX13DP53), до набрання рішенням суду у цій справі законної сили;

заборонити Відповідачу Управлінню державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо передачі постанов про накладення штрафу № 001/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року та № 002/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року до органів державної виконавчої служби або будь-яких інших органів для примусового виконання до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що враховуючи значну суму штрафних санкцій, у разі відкриття виконавчого провадження можуть бути арештовані поточні рахунки Позивача та застосовані інші заходи, спрямовані на примусове виконання постанов органами ДВС. Отже, такими діями буде завдано шкоди підприємству та, можливо, зупинено або суттєво ускладнено його діяльність. Зокрема, таке стягнення унеможливить або ускладнить:

виплату заробітної плати працівникам Товариства, що в свою чергу потягне несплату із доходів працівників сум податків та обов`язкових платежів до бюджету; сплату орендної плати за оренду приміщень та інших поточних зобов`язань Позивача;

виконання зобов`язань щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів;

розрахунки з контрагентами та виконання поточних договірних зобов`язань.

Такі обставини вказують на те, що в разі незастосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів Позивача.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані докази, суд дійшов наступного.

Як передбачено частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.

Приписами частини першої статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною четвертою статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

За приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Водночас, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд відзначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Слід також зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 в справі №826/7496/18 та від 03.11.2022 у справі №640/4468/22.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20.

Так, в даній справі товариство оскаржує постанов Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 001/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року (штраф 68 000,00 грн щодо арт. IMVS040000BL13DX13) та № 002/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року (штраф 68 000,00 грн щодо арт. IMVS040000DX13DP53). Із клопотанням про забезпечення позову, позивач звернувся до суду з метою уникнення реальної загрози примусового виконання постанови яка оскаржується. При цьому до такої заяви не долучено доказів вчинення державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання рішень передбачених ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, а тому подана заява обґрунтована лише припущеннями представника позивача, які в даному випадку безпідставні.

В контексті спірних правовідносин, виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що правова оцінка питань протиправності постанов Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 001/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року (штраф 68 000,00 грн щодо арт. IMVS040000BL13DX13) та № 002/ВО25/2026 від 10 березня 2026 року (штраф 68 000,00 грн щодо арт. IMVS040000DX13DP53) підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті, адже судом встановлюватимуться фактичні обставини справи, а також оцінка належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Висновки суду про порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» можуть свідчити про правову позицію суду наперед до розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

На підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду, заявник не надав будь-яких доказів.

Одночасно суд зазначає, що матеріали заяви не містять доказів відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню спірної у цій справі постанови та вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на стягнення коштів з позивача.

Крім того, сплата заявником адміністративно-господарського штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про накладення штрафу) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб та підстав не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві, а викладені у заяві аргументи не є переконливими в розумінні приписів статті 150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягала.

Керуючись статтями 150-154,256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» про забезпечення позовних вимог по справі № 420/7451/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» (адреса 65037, Одеська обл., Одеський р-н, територіальна громада Таїровська, Масив 34, будинок 26, ЄДРПОУ 42511066) до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса вул. Підгаєцька, буд. 3, м. Луцьк, 43020, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанов - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С.Єфіменко