Рішення № 13516841, 24.01.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р. Справа № 11/78. За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький До Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Інтернешнл»м.Чернівці Про стягнення заборгованості в сумі 30885,53 грн. Суддя Гушилик С.М.

За участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача Цеханський В.Д. представник (дов. від 14.12.2010р.)

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою суду від 22.11.2010 року порушено провадження у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Інтернешнл»м.Чернівці про стягнення заборгованості, яка виникла в наслідок невиконання умов договорів про надання товарно-експедиційних послуг при перевезені вантажів в міжнародному автомобільному сполучені від 22.05.2009 року № ЛЗ 0374 та від 27.05.2009 року № ЛЗ 0364, в сумі 30885,53 грн. в тому числі сума основного боргу становить 25994,15 грн., збитки завдані інфляцією 3725 грн. та 3% річних 1166,38 грн. судовий розгляд призначено на 08.12.2010 року.

Ухвалою суду від 08.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 21.12.2010 року в звязку з незявленням представника відповідача.

В уточненнях до позовної заяви позивач звернув увагу на те, що ним помилково було вказано інші номери договорів, накладних та інше.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.06.2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТзОВ «Логістик-Інтернешнл»(експедитор) було укладено договори-замовлення № ЛЗ-0471 та № ЛЗ-0479 на перевезення вантажів. На підставі цих договорів позивач здійснив перевезення вантажу з України в Росію. Вартість даних перевозок становила 33522,55 грн., що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними № 000097 та № 000143 з відміткою на ній отримувача вантажу. Крім основної суми заборгованості, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України позивач вимагає від відповідача також сплати інфляційних в сумі 3725 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1166,38 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 32 вчиненої 19.05.1956р. в м. Женеві Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V для України набрала чинності 17.05.2007. У наданому відзиві відповідач, зокрема, посилається на те, що встановлений згаданою правовою нормою строк для предявлення позову закінчився ще 19.09.2010 року, а позов предявлений тільки 22.11.2010 року.

В судовому засіданні 21.12.2010 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 12.01.2011 року.

Ухвалою суду від 12.01.2011 року слухання справи було відкладено на 18.01.2011 року.

В судовому засіданні 18.01.2011 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 24.01.2011 року.

До початку судового засідання, яке відбулося 24.01.2011 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в звязку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2009 приватним підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТзОВ «Логістик-Інтернешнл»(експедитор) було укладено договори-замовлення № ЛЗ-0471 та № ЛЗ-0479 на перевезення вантажів.

На виконання умов згаданих договорів відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних № 000097 та № 000143 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на належному йому автомобілях НОМЕР_1, причіп НОМЕР_4, та ДАФ НОМЕР_5 причіп НОМЕР_6 19 червня 2009 року з м. Хотина Чернівецької області на адресу: ТОВ «Русское Поле Албаши», розташованого у м. Станиця Новомінська, Російська Федерація, та ТОВ «Кенжа», розташованого у с.Русское Ставропольський край, (Курський район), Російська Федерація доставлено вантаж жерстяні банки на піддонах в кількості до 10 т по кожній накладній.

Вартість перевезення вантажу, згідно умов договору, відповідач повинен був сплатити позивачеві протягом 14 банківських днів після отримання 2-х примірників міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), рахунка, акта виконаних робіт, податкової накладної.

Відповідач не заперечує факт отримання зазначених документів від позивача, в тому числі і рахунків-фактури від 26.06.2009р. № МІ09/048 на загальну суму 17545,55 грн. та від 27.06.2009р. № МІ09/047 на загальну суму 14494,15 грн.

Свої зобовязання за договором відповідач виконав частково, перерахувавши позивачеві 6045,55 грн. в погашення вартості перевезення вантажу по рахунку фактури від 26.06.2009р. № МІ09/048, що підтверджено копією платіжного доручення № 89 від 27.05.2010 року.

Внаслідок викладеного як на день подання позову, так й на день прийняття рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 25994,15 грн., в тому числі по договору № ЛЗ-0471 14494,15 грн. та по договору № ЛЗ-0479 11500 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а відтак суд прийшов до висновку, що окрім суми основного боргу, позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні в сумі 3725 грн. та 3% річних в сумі 1166,38 грн.

Відповідно до ст. 925 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Втім, частиною першою ст. 32 Конвенції прописано, що подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності до даної Конвенції, може здійснюватися протягом одного року, перебіг якого у даному випадку обчислюється по закінченню трьохмісячного терміну з моменту укладення договору перевезення. При цьому день укладення договору при визначення строку давності до уваги не приймається.

У контексті викладеного суд зазначає, що з урахуванням того, що перебіг строку давності для предявлення даного позову почався 19.09.2009 року, позивач повинен був предявити позов до 19.09.2010 року включно.

Фактично ФОП ОСОБА_1 з позовною заявою до ТОВ «Логістик-Інтернешнл», як видно з відбитку поштового штемпеля на конверті, звернувся 17.11.2010р., або майже через два місяця після закінчення строку для його предявлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Незважаючи на те, що оплату послуг за договором відповідач повинен був здійснити не пізніше 14-ти днів з моменту отримання відповідних документів, отриману ним 11.06.2010 року претензію позивача про погашення боргу він не задовольнив.

Ураховуючи грубе порушення відповідачем своїх договірних зобовязань, а також й те, що згадана претензія була предявлена в межах строку позовної давності, ще за 3 місяця до його закінчення, однак відповідач залишив її без відповіді та повного задоволення майже протягом чотирьох місяців, суд вважає пропущення позовної давності з поважних причин, а порушене право таким, що підлягає захисту.

Судові витрати віднести на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Інтернешнл»м. Чернівці, вул. Винниченка, 20, (ідент.код 35361460) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (Інд.код НОМЕР_3) заборгованість в сумі 25994,15 грн., інфляційні в сумі 3725 грн., 3 % річних в сумі 1166,38 грн., державне мито сумі 308,85 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.М. Гушилик