Рішення № 135168131, 25.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Київ № 320/62420/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (лист від 15.11.2024 №K-1699/6/8010-24/8010.5.1/3040-24), у веденні обліку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 без застосування засобів ЄДДР та № УНЗР;

- визнати протиправною відмову Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (лист від 17.11.2024 №К-600/6/8025-24/8025/88-24), в оформленні та видачі неповнолітній, у зв?язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до дії норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (ред.2019);

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку із досягненням нею 14-ти річного віку, без надання згоди на обробку персональних даних, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до дії норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (ред.2019).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність відмови відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1992 №2503-XII, яка призвела до порушення основоположних прав та свобод людини та громадянина.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивачем вимоги ухвали виконано належним чином.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На день розгляду справи по суті відповідачі не скористалися своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 16.11.2010.

У вказаному свідоцтві зазначено, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2024 ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді паспорт-книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області листом від 15.11.2024 №K-1699/6/8010-24/8010.5.1/3040-24 надано відповідь, якою відмовлено в оформленні паспорту громадянина України у вигляді книжечки.

Окрім того, 15.11.2024 ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , звернувся до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспорт-книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

Дарницьким відділом Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області листом від 17.11.2024 №К-600/6/8025-24/8025/88-24 надано відповідь, якою відмовлено в оформленні паспорту громадянина України у вигляді книжечки з посиланням на п.3 розділу І та п.1 розділу ІІІ Наказу МВС України від 06.06.2019 №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», відповідно до яких оформлення паспорта вперше лише після досягнення особою 16-річного віку.

21.11.2024 ОСОБА_2 особисто зверталася до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспорт-книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

Дарницьким відділом Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області листом від 09.12.2024 №К-594/6/8025-24/8025/83-24 надано відповідь, якою відмовлено в оформленні паспорту громадянина України у вигляді книжечки з посиланням на п.3 розділу І та п.1 розділу ІІІ Наказу МВС України від 06.06.2019 №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», відповідно до яких оформлення паспорта вперше лише після досягнення особою 16-річного віку.

05.12.2024 ОСОБА_2 звернулася до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням суб`єктів владних повноважень, пов`язаних з відмовою у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі - Закон №2235-ІІІ) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону №2235-ІІІ прийнято постанову Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8-11 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі -Закон №5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, є паспорт громадянина України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Відтак, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Судом встановлено, що ключовим спірним питанням у адміністративній справі, що розглядається, є питання віку, з якого може видаватись паспорт у формі книжечки.

Приписами статті 21 Закону №5492-VI встановлений обов`язок громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку отримати паспорт громадянина України.

Приписами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ, передбачено отримання паспорта з шістнадцятирічного віку.

Таким чином, у законодавстві наявна правова ситуація, коли паспорт громадянин України повинен отримати вже у 14 років, проте у формі паспортної книжечки паспорт може бути виданий лише з 16 років. Зазначене пояснюється тим, що положення Закону України №5492-VI були прийняті пізніше, ніж постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992.

Частинами 2, 3 статті 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, щодо питання віку, з якого особа повинна отримати паспорт, належить застосовувати саме положення Закону №5492-VI, який має вищу юридичну силу.

Законом №5492-VI встановлений обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України, який є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

З огляду на це, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації нею громадянських прав.

Зазначена правова позиція підтримана і Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №420/5353/20, від 18.11.2021 у справі №420/4049/20 щодо аналогічних правовідносин.

У вказаних постановах Верховний Суд вважав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язання відповідача оформити та видати особі паспорт у формі книжечки у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку, буде належним та достатнім способом захисту порушеного права.

Відповідно до розділу IХ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);

3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;

4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Суд встановив, що подані неповнолітньою та її законним представником заяви містили обґрунтування причин небажання отримати паспорт у формі картки, крім того, заявником було подано заяву за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, фотокартки, свідоцтво про народження, копію паспорта батька. Тому можна констатувати, що необхідні для видачі паспорта документи були надані.

Окрім того, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, в яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/2/18 у справі №806/3265/17.

Також суд звертає увагу, що, за правилами статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

У свою чергу, керуючись положеннями статті 291 КАС України суд зазначає, що в даному випадку, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 у згаданій зразковій справі, є обов`язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

При цьому суд зазначає, що у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/2/18 зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.

Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачами своїми діями було прямо порушено права ОСОБА_2 , передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оскільки неоформлення йому паспорту з посиланням на недосягнення відповідного віку, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 14-річного віку паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без застосування засобів ЄДДР та № УНЗР.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини цієї справи та правове регулювання відносин з яких виник цей спір, а також з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід також зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 14-ти річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без застосування засобів ЄДДР та № УНЗР.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Дарницького відділу Центрального міжрегіонального упраління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 14-річного віку паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без застосування засобів ЄДДР та № УНЗР.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (адреса: 02121, місто Київ, проспект Бажана, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 42552598) оформити та видати ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 14-ти річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без застосування засобів ЄДДР та № УНЗР.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.