Рішення № 13516800, 20.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року Справа №02/2434

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача: Мрачковський Ю.С. - за довіреністю, відповідача: Вдовиченко О.В. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Управління у справах сім’ї, молоді та спорту

до комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник»

про визнання договорів частково недійсними та стягнення 38 788 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про визнання частково недійсними на підставі частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 ЦК України договорів про тимчасове оплатне користування належними відповідачу нежитловими приміщеннями, що були укладені протягом 2008-2009 років, з підстав невідповідності чинному законодавству умови договорів щодо розміру орендної плати, та про стягнення з відповідача коштів в сумі 38 788 грн. 08 коп., які були зайво сплачені позивачем в зв’язку із завищенням у договорах оренди ставки орендної плати, перебільшення самої орендної плати та перебільшення остаточної загальної суми по договору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача кошти у заявленій сумі як такі, що підтверджені матеріалами справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову з тих підстав, що відносини, пов’язані з передачею в оренду майна підприємств, заснованих на майні, що перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна»; відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, ч. 1 ст. 283 ГК України, п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна м. Черкаси, затвердженої рішенням Черкаської міської ради від 12.04.2007 № 2-560, розмір орендної плати встановлюється договором оренди, що укладається між орендодавцем і орендарем, а згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», розмір орендної плати, встановлений договором, може бути змінено за погодженням сторін, що свідчить про її договірний характер; ставки орендної плати, затверджені рішенням Черкаської міської ради від 12.04.2007 № 2-560 є мінімально-допустимими для орендодавців при визначенні орендної плати в договорах оренди; застосування договірної орендної плати при укладенні договорів оренди між позивачем та відповідачем не суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов та просив відмовити у позові повністю.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Між комунальним підприємством «Спортивний комплекс «Будівельник»та Управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту були укладені наступні договори: № ДТ-000002 від 21 січня 2008 року, № ДГ-000003 від 21 січня 2008 року, № ДГ 000004 від 29 січня 2008 року, № ДГ 000005 від 01 лютого 2008 року, № ДГ 000010 від 19 лютого 2008 року, № ДГ 000011 від 21 лютого 2008 року, № ДГ 000013 від 29 лютого 2008 року, № ДГ 000014 від 04 березня 2008 року, № ДГ 000016 від 15 березня 2008 року, № ДГ 000017 від 02 квітня 2008 року, № ДГ 000020 від 10 квітня 2008 року, № ДГ 000025 від 23 травня 2008 року, № ДГ 000026 від 03 червня 2008 року, № ДГ 000033 від 20 жовтня 2008 року, № ДГ 000035 від 03 листопада 2008 року, № ДГ 000036 від 05 листопада 2008 року, № ДГ 000039 від 11 листопада 2008 року, № ДГ 000041 від 21 листопада 2008 року, № ДГ 000048 від 24 грудня 2008 року, № 000014 від 17 червня 2009 року, № ДГ 000018 від 08 вересня 2009 року, № 000022 від 11 листопада 2009 року, № ДГ 000025 від 02 грудня 2009 року.

За умовами вищевказаних договорів відповідач («Спорткомплекс»за договорами) надавав позивачу («Замовнику»за договорами) в тимчасове користування на визначені договорами години нежитлові приміщення для проведення спортивних заходів.

В пунктах 2.1. договорів вказано, що орендна плата визначена за «Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна м. Черкаси», затвердженої рішенням сесії міськради від 12.04.2007 № 2-560.

В пунктах 2.3. договорів сторони визначили ставку орендної плати, яка складається з орендної плати та відшкодування комунальних послуг.

Суд вважає, що позовні вимоги Управління у справах сім’ї, молоді та спорту про визнання договорів недійсними та стягнення коштів як зайво сплаченої орендної плати задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Підставою для подання даного позову стало встановлення ревізією, проведеною контрольно-ревізійним управлінням у Черкаській області при перевірці фінансово-господарської діяльності позивача, порушення вказаної Методики, так як згідно п. 8 Додатку № 2 Методики ставка орендної плати для установ, які фінансуються із державного бюджету, визначено у розмірі 2,00 за 1 квадратний метр орендованого приміщення на місяць, що призвело, за висновком ревізії, до переплати коштів загального фонду відповідного бюджету за 2008-2009 роки на суму 38 788 грн. 08 коп.

Однак, такі висновки спростовуються матеріалами справи. Вказані у оспорюваних договорах об’єкти оренди належать до міської комунальної власності. До правовідносин між позивачем та відповідачем щодо оренди вказаного майна застосовуються, зокрема, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 № 2269-XII.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В частині 2 статті 207 ЦК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Сторони уклали і уповноважені особи підписали перелічені у позовній заяві договори та скріпили їх підписи печатками сторін, що відповідає вимогам статей 203, 207 Цивільного кодексу України. У кожному із оспорюваних договорів вказані мета використання приміщення, чітко названо приміщення, яке надається у користування, кількість годин використання приміщення, сума орендної плати та її складові. Сторони досягли згоди за всіма істотними умовами для договорів даного виду.

У позовній заяві позивач посилається на невідповідність оспорюваних договорів оренди пункту 8 Додатку № 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за орендну комунального майна м. Черкаси, однак суд вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими.

В пункті 2 вказаної Методики вказано, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди, що укладається орендодавцем і орендарем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 № 2269-XII методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.

Оскільки об’єкти оренди належать до міської комунальної власності, тому визначення розміру орендної плати для всіх договорів, укладених сторонами, здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна м. Черкаси, затвердженою рішенням Черкаської міської ради від 12.04.2007 № 2-560.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача у позовній заяві щодо необхідності застосування ставки орендної плати у розмірі, вказаному в акті ревізії, оскільки у ньому дається посилання не на саму Методику, а на додаток до неї, а саме пункт 8, у якому передбачено розмір ставки орендної плати в розрахунку на місяць, що передбачає розміщення бюджетних установ, які фінансуються з державного бюджету, тобто, передбачає тривале використання об’єкта оренди, в той час як оспорювані договори оренди укладалися окремо на кожний спортивний захід згідно Єдиного календарного плану, із зазначенням кількості годин використання в певний день проведення заходу. Розмір орендної плати, визначений у договорах, не перевищує розміри орендної плати, встановлені у кошторисах витрат на проведення заходів, які складені окремо на кожний захід відповідно до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів області. До того ж, більшість заходів, для проведення яких укладалися договори оренди, фінансувалися за рахунок обласного бюджету.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивачем не вказано обставини, із якими закон пов’язує визнання договору недійсним, тому вимога про визнання договорів частково недійсними не підлягає задоволенню.

В зв’язку з викладеним, відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів, сплачених позивачем як орендна плата за користування приміщеннями відповідно до вказаних у позовній заяві договорів оренди.

На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються. Оскільки у позовній заяві об’єднано вимоги майнового та немайнового характеру, як доказ сплати державного мита з вказаної позовної заяви додано платіжне доручення про сплату 387 грн. 88 коп. та не подано доказів сплати державного мита із вимоги немайнового характеру - про визнання договорів частково недійсними, що повинно бути оплачено державним митом в сумі 85 грн., тому з позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути із Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (18000, м. Черкаси, вул. Пастерівська, 102, ідентифікаційний код 33903680) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через Державну податкову інспекцію – 85 грн. державного мита.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 25.01.2011.