Рішення № 13516789, 25.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року Справа №09/1578

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Полімекс" м.Кіровоград до закритого акціонерного товариства "Черкасивторресурси" м.Черкаси про тлумачення змісту договору, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить постановити рішення про тлумачення договору №20/02/2009 від 20 лютого 2009 року між ЗАТ "Черкасивторресурси" (продавець за договором) та ТОВ "Компанія Полімекс" (покупець за договором), роз’яснивши сторонам порядок, умови, строки та способи розрахунків, передбачені умовами цього договору (далі вживається - Договір).

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- пунктом 3.2 Договору встановлено порядок розрахунків за товар шляхом перерахування грошових коштів (валюта грошових зобов'язань - українська гривня) на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків-фактур. Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт;

- 15.02.2010 року до господарського суду Кіровоградської області було подано позов ЗАТ "Черкасивторресурси" до ТОВ "Компанія "Полімекс" про стягнення коштів в сумі 91303,20 грн. на підставі п.6.2 Договору;

- ТОВ "Компанія "Полімекс" заперечує проти позову на тій підставі, що на час подання позову умови, передбачені п.3.2 Договору не виконані, а саме: ЗАТ "Черкасивторресурси" не було виставлено рахунків - фактур та отриманий ТОВ "Компанія "Полімекс" товар не було відвантажено на експорт, тому момент оплати не настав;

- ЗАТ "Черкасивторресурси" заперечує дійсність цього пункту Договору і вимагає оплати, виходячи з факту отримання товару;

- оскільки у сторін різне розуміння змісту Договору, зокрема, його п.3.2 у співвідношенні з п.6.2, відповідно до ч.1 ст.637 та ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на вимогу однієї із сторін суд має постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, з доводами позивача щодо необхідності тлумачення договору не погодився, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 вересня 2010 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №12/16 за позовом ЗАТ "Черкасивторресурси" до ТОВ "Компанія "Полімекс" про стягнення 91303,20 грн., яка розглядалась господарським судом Кіровоградської області.

Ухвалою судді від 14 січня 2011 року поновлено провадження у справі, оскільки судом встановлено, що 11.10.2010 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом прийнята постанова у справі №12/16, якою скасовано рішення господарського суду Кіровоградської області у зазначеній справі з прийняттям нового рішення про відмову у позові. Розгляд справи призначено 25 січня 2011 року та попереджено сторони, що встановлений ст.69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору, закінчується 26.01.2011 року.

Сторони представників у судове засідання не направили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду, 17.01.2011 року - відповідачу та 19.01.2011 року - позивачу.

Враховуючи обставини справи, дослідження доказів і доводів сторін за участю представників обох сторін у судовому засіданні 28 вересня 2010 року, суд визнав можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить постановити рішення про тлумачення Договору №20/20/2009 від 20.02.2009, укладеного між ЗАТ "Черкасивторресурси" (продавець за договором, відповідач у справі ) та ТОВ "Компанія Полімекс" (покупець за договором, позивач у справі) (далі - Договір).

Основною метою тлумачення Договору є визначення зі змісту Договору та виходячи із його правової природи, настання обов’язку покупця з оплати за поставлений товар в залежності від події, на яку посилання у пункті 3.2 Договору, тобто відвантаження покупцем поставленого йому товару на експорт.

За умовами вказаного Договору продавець зобов’язався передати у власність покупцю поліетилентерефталат вторинний ТУ У 24.1-01884001-001:2008 в кількості до 100 000 кг (товар); відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків - фактур. Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20 квітня 2010 року у справі №12/16 визнано недійсним друге речення п. 3.2 Договору від 20.02.2009 року № 20/20/2009, відповідно до якого здійснюється "Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт", та стягнуто з ТОВ "Компанія Полімекс" на користь ЗАТ "Черкасивторресурси" заборгованість в сумі 91303,20 грн. та судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року, яка згідно зі ст.105 ГПК України набрала законної сили з дня її прийняття, рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2010р. у справі №12/16 скасоване, у позові відмовлено.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконання договору сторони приурочили до події, а саме: відвантаження товару на експорт. Але вказана подія не є неминучою, оскільки, її виконання повністю залежить від волі відповідача і інших факторів. При таких обставинах, вказаний договір не можна вважати таким, що має строк (термін) виконання зобов’язання. ЗАТ "Черкасивторресурси" не надав доказів того, що претензія №24 від 23.04.2009 року ним направлялась поштою або вручалася відповідачу, отже, строк виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару не настав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є тлумачення змісту правочину на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач являються суб'єктами господарювання і між ними на підставі господарського договору виникли майново - господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір, стосовно якого позивач просить постановити рішення про його тлумачення, за правовою природою є господарським договором поставки.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються ГК України, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України). ГК України не регулює питання тлумачення змісту господарського договору. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України.

Відповідно до ст.637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Статтею 213 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Позивач просить роз'яснити сторонам порядок, умови, строки та способи розрахунків, передбачені умовами Договору, що суперечить тлумаченню змісту правочину, встановленому частинами 3, 4 ст. 213 ЦК України.

Окрім цього, стосовно застосування норм Договору судом вирішений спір у справі № 12/16, рішення у якій набрало законної сили. Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду вказаної справи, не доводяться при вирішенні цього спору. До таких фактів відноситься застосування п.3.2 Договору, на який посилається позивач, як на такий, що викликав різне розуміння його сторонами, тому виникла потреба у тлумаченні Договору за рішенням суду.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства, суд відмовляє у позові повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у позові повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯ Н.М. Курченко

Повне рішення складено 25 січня 2011 року.