Ухвала суду № 135167428, 25.03.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

25 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1962/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Комунального некомерційного підприємства "Нижньоапшанська лікарня" Солотвинської Селищної ради Тячівського району Закарпатської області про вжиття заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне некомерційне підприємство "Нижньоапшанська лікарня" Солотвинської Селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90571, Закарпатська область, Тячівський район, село Нижня Апша, вул. Дібрівська, будинок 165 А, код ЄДРПОУ 25438281), із заявою про забезпечення адміністративного позову, якою просило суд: « 1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 19.03.2026 про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-11-19- 006495-a до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. 2. Заборонити Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вчиняти будь-які дії щодо притягнення посадових осіб Замовника до адміністративної відповідальності за невиконання вимог Висновку від 19.03.2026 на період судового розгляду.».

В обґрунтування заяви зазначено, що КНП «Нижньо-Апшанська лікарня» подано позов до Управління Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-11-19-006495-a від 19 березня 2026 року. У вказаному Висновку міститься вимога до Замовника здійснити заходи щодо усунення порушень, зокрема шляхом розірвання договору № 16 від 24 лютого 2026 року, укладеного з ТОВ «ДРВП-РЕМБУДСЕРВІС». Предметом закупівлі є реконструкція будівлі лікарні в смт. Солотвино. Зупинення робіт на об`єкті охорони здоров`я створює реальну загрозу інтересам громади у отриманні вчасних та якісних медичних послуг. Розірвання договору призведе до повної зупинки робіт з реконструкції будівлі лікарні, що унеможливить виконання міжнародних зобов`язань та призведе до втрати грантового фінансування. У разі розірвання договору та подальшого задоволення позову, поновлення попереднього стану (відновлення договору та фінансування від міжнародних партнерів) буде фактично неможливим через жорсткі часові межі програми Interreg.

Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Предметом оскарження в даній справі є Висновок управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-11-19-006495-a від 19 березня 2026 року «Реконструкція будівлі лікарні Солотвинської селищної ради в смт. Солотвино, вул. Борканюка, 2, Тячівського району Закарпатської області».

Пунктом 3 вказаного Висновку, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області зобов`язано позивача здійснити заходи в установленому законодавством порядку, направлені на усунення порушень, допущених при розгляді пропозицій, зокрема, шляхом розірвання договору (припинення зобов`язань) з ТОВ «ДРВП-РЕМБУДСЕРВІС» від 24 лютого 2026 року № 16, з дотриманням статті 651 Цивільного кодексу України та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовані Законом України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922-VIII (далі по тексту Закон України № 922-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок здійснення моніторингу процедур публічних закупівель врегульовано статтею 8 Закону України № 922-VIII.

У разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження (стаття 8 частина 10 Закону України № 922-VIII).

Якщо замовник не усунув визначене у висновку порушення, що призвело до невиконання ним вимог, передбачених цим Законом, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю після закінчення строку на оскарження до суду, визначеного у частині десятій цієї статті, за результатами моніторингу вчиняє дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Номер протоколу зазначається в електронній системі закупівель наступного робочого дня з дня складання протоколу, а також зазначаються дата та номер відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження (стаття 8 частина 11 Закону України № 922-VIII).

Якщо органом оскарження прийнято до розгляду скаргу від суб`єкта оскарження у порядку, встановленому цим Законом, після прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі чи після опублікування висновку, протягом наступного робочого дня з дня розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель керівник органу державного фінансового контролю або його заступник до моменту опублікування рішення органу оскарження зупиняє рішення органу державного фінансового контролю, а замовник до моменту опублікування рішення органу оскарження зупиняє виконання зобов`язань щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, щодо тих порушень, обставин, підстав, що стали предметом розгляду органом оскарження, з відповідним повідомленням в електронній системі закупівель (стаття 8 частина 13 Закону України № 922-VIII).

Згідно із статті 1 частини 1 пунктом 25 Закону України № 922-VIII публічна закупівля це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому згідно із статті 41 частиною 9 Закону України № 922-VIII у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.

Таким чином, процедура закупівлі фактом укладенням договору за її результатами, в розумінні вказаного закону, не завершується.

Процедура ініціювання оскарження висновку, та її наслідки врегульовані Законом України № 922-VIII.

Зокрема, дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель не здійснюються у разі оскарження висновку та незгоди замовника з викладеною у ньому інформацією.

Процедура зупинення виконання зобов`язань щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, також визначена законом.

У разі неможливості виконання вимог висновку, позивач не позбавлений права повідомити про це відповідний орган.

Таким чином, законодавством врегульовані як порядок, так і наслідки щодо дій особи, яка оскаржує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, та не погоджується із інформацією, яка в ньому викладена.

Позивач, як учасник процедури закупівлі, має власні права щодо виконання або невиконання вимог висновку, у тому числі щодо можливості виконати його вимоги, про що має обов`язок повідомити відповідача, а також самостійно приймає рішення щодо їх виконання або не виконання, надання аргументованих заперечень до висновку, для нього встановлена законом юридична відповідальність та наслідки не вчинення або несвоєчасного вчинення певних дій, при цьому позивач не може перекладати на суд дії притаманні учаснику процедури закупівлі.

Заявник в заяві про забезпечення позову зазначає, що розірвання договору призведе до повної зупинки робіт з реконструкції будівлі лікарні, що унеможливить виконання міжнародних зобов`язань та призведе до втрати грантового фінансування, а відновлення договору та фінансування від міжнародних партнерів буде фактично неможливим через жорсткі часові межі програми Interreg.

Стосовно наведених в обґрунтування заяви про забезпечення позову необхідно зазначити, безумовно рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Однак сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №380/4273/21.

Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведені та документально не підтверджені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Комунальним підприємством наведені лише загальні твердження про можливість впливу висновку територіального органу Держаудитслужби на його діяльність з посиланням на те, що зупинення робіт на об`єкті охорони здоров`я створює реальну загрозу інтересам громади у отриманні вчасних та якісних медичних послуг.

При цьому, необхідно зазначити, що висновок зобов`язує усунути порушення та визначає їх спосіб шляхом розірвання договору. Проте, дії, спрямовані на розірвання договору мають вчинятись самим позивачем.

Доказів вчинення відповідачем таких дій щодо притягнення посадових осіб замовника до адміністративної відповідальності за невиконання вимог Висновку від 19 березня 2026 року, суду не надано.

Тобто, сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично підтверджувати те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, суд дійшов висновку про те, що з доводів заявника не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Подання даного адміністративного позову, не може бути єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування висновку управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про результати моніторингу процедури закупівлі, позивач реалізував своє право на судовий захист.

Статтею 151 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як вказувалося вище, ідеєю інституту забезпечення позову полягає у вжитті судом заходів для запобігання ситуації, коли виконання рішення суду стане неможливим або значно ускладниться. Інститут забезпечення позову є юридичним інструментом, який дозволяє обмежити права відповідача ще до розгляду справи по суті, щоб ґарантувати реальне виконання майбутнього судового рішення яке може бути ухвалене на користь позивача.

Суд, також, не приймає доводи позивача про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки зробити такий висновок неможливо без дослідження правомірності винесення оскаржуваного рішення. Натомість, суд вважає, що зупинення дії рішення фактично вирішує спір в частині, що на думку суду є неприпустимим.

Слід наголосити, що наявність чи відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваного висновку може встановити лише під час розгляду справи за даним позовом.

За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Також необхідно зауважити, що із врахуванням предмету позову у випадку задоволення позовних вимог, відновлення прав позивача стане можливим без вжиття заходів забезпечення позову. Тобто сам факт задоволення вимог позивача поновить право позивача за захистом якого звернувся з даним позовом.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Комунального некомерційного підприємства "Нижньоапшанська лікарня" Солотвинської Селищної ради Тячівського району Закарпатської області про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Є. Гаврилко