Постанова № 1351660, 27.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а 2550/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку-21 інстанції Дроздова С.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного судуу складі:

головуючого судді: - Поплавського В.Ю. (доповідача),

суддів: - Уханенко С.А., Мартиненко О.В.,

при секретарі - Портненко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" м. Енергодар

на постанову господарського суду Запорізької області від 18 липня 2007 року у адміністративній справі № 27/522/06-АП за позовом Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" м. Енергодар до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі про скасування рішення № 365 від 16.11.2006 р., -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2006 року КП "Підприємство комунальної власності" звернулося з адміністративним позовом до Управління ПФУ в м. Енергодарі Запорізької області, в якому просить скасувати прийняте відповідачем рішення № 365 від 16.11.2006 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 16.11.06 р., згідно якого КП "Підприємство комунальної власності" нараховано штраф у розмірі 68868,17 грн. та пеня в розмірі 19142,29 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на винесення відповідачем оскаржуваного рішення № 365 від 16.11.2006 р. без належних документів, які свідчать про вчинене правопорушення, що є порушенням п.17 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на безпідставність визначення відповідачем розміру страхових внесків (без акта перевірки), що є порушенням п.3 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також позивач вказував на порушення відповідачем права КП „ПКВ" стосовно узгодження вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваннята на перевищення органом Пенсійного фонду своїх повноважень при прийнятті вказаного рішення про застосування до КП „ПКВ" фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками.

Постановою господарського суду Запорізької області від 18 липня 2007 року у задоволені адміністративного позову КП "Підприємство комунальної власності" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2007 року та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним і скасувати рішення № 365 Управління Пенсійного Фонду України в м.Енергодарі від 16.11.2006 р. про застосування до КП „ПКВ" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками, або органом Пенсійного фонду.

Відповідач заперечує проти викладених апелянтом у скарзі доводів і вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, а тому просить постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що КП "Підприємство комунальної власності" м. Енергодар Запорізької області є юридичною особою та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яке відповідно до положень ст.ст.14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 р. є платником страхових внесків.

17.11.2006 р. на адресу КП „Підприємство комунальної власності" надійшло рішення Управління ПФУ в м.Енергодарі Запорізької області № 365 від 16.11.2006 р., згідно якого на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ) до КП "Підприємства комунальної власності" були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 68868,17 грн. та нарахована пеня у сумі 19142,29 грн. Розрахунок розміру штрафу та пені здійснювалося управлінням ПФУ в м.Енергодарі на підставі даних картки особового рахунку позивача у справі.

Відмовляючи у задоволені позову господарський суд виходив з того, що оскаржуване рішення № 365 від 16.11.2006 р. відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте у межах повноважень органу, що його видав, а позивачем у справі не доведено суду про вжиття усіх від нього залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, позивачем несвоєчасно було сплачено страхові внески на загальнообовязкове пенсійне страхування, які підлягали сплаті не пізніше ніж через 20 жовтня 2006 року, що є підставою для застосовування до позивача фінансових санкцій у сумі 68868,17 грн. та пені у сумі 19142,29 грн.

Оскільки факт несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування за вищенаведений звітний період підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про доведеність порушення КП "Підприємство комунальної власності" встановленого законом порядку та строків сплати страхових внесків до ПФУ, передбаченого у ст.ст.14, 15, 17, 19,20ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ, а також про наявність підстав застосування органами ПФУ до позивача фінансових санкцій та пені у порядку, визначеному ст.106 ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ.

Разом з тим, господарський суд не надав належної оцінки порушенням органу ПФУ при розгляді та складенні оскарженого позивачем рішення № 365 від 16.11.2006 р. Вказане рішення є офіційним письмовим документом державного органу, який породжує певні правові наслідки для позивача і має для нього обов'язковий характер, а тому повинно відповідати рамкам нормативно встановлених процедур та компетенції посадових осіб органу ПФУ.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, які мають право на захист своїх прав та законних інтересів. Права та законні інтереси вказаних суб'єктів захищаються в судовому порядку у спосіб та порядку, визначеним ст.162 КАС України, тобто шляхом визнання протиправним та скасування відповідного акту державного органу, що не відповідає ознакам або одній із ознак чинного нормативного акта.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Енергодарі № 365 від 16.11.2006 р. винесено від імені начальника управління ПФУ в м.Енергодарі Жмурко С.В. (а.с.15), але нею не підписано. Вказане рішення містить в собі підпис заступника начальника, начальника відділу надходження доходів Котової Л.І., яка на час підписання оскаржуваного рішення не виконувала обовязки начальника управління Пенсійного Фонду України в м. Енергодарі та не уповноважувалася на розгляд справ про правопорушення і накладення фінансових санкцій та адміністративних стягнень.

Посилання господарського суду на те, що підписання спірного рішення заступником начальника Котовою Л.І, яка є одночасно і начальником відділу надходження доходів Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі - не є порушенням закону та перевищенням повноважень, оскільки право вказаної посадової особи на підпис відповідних рішень УПФУ регламентовано у п.13 ст.106 ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ, у п.9.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція), та у внутрішніх посадових інструкціях, а також у положенні про зразки підписів керівного складу управління ПФУ в м. Енергодарі Запорізької області - колегія суддів вважає не обґрунтованими виходячи із наступного.

Відповідно до змісту положень п.13 ст.106 ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ та п.9.5 Інструкції, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду у встановленому правлінням Пенсійного фонду порядку, за фактом порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки та тих, що зазначені у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, виносять рішення про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, а оформлений посадовою особою акт викладається у довільній формі, з чітким зазначення змісту порушення та обґрунтувань порушених норм законодавчих актів, який підписується посадовими особами органу Пенсійного фонду та страхувальника.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення могло бути визнано таким, що відповідає закону та компетенції заступника начальника Котової Л.І., лише у випадку підписання рішення органу ПФУ, що винесено від її імені, а не від імені начальника УПФУ в м. Енергодарі Запорізької області Жмурко С.О.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.17 ст.106 ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ,від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не надано доказів про те, що на час прийняття рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Енергодарі № 365 від 16.11.2006 р. начальник Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Жмурко С.О. була відсутня, а її заступник та начальник відділу надходження доходів Котова Л.І. виконувала обовязки начальника вказаного УПФУ. Посадові інструкції, на які посилається суд в матеріалах справи відсутні і при розгляді справи судом не досліджувалися, а саме по собі положення про зразки підписів керівного складу управління ПФУ в м. Енергодарі Запорізької області не надає права підпису відповідних рішень УПФУ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 365 від 16.11.2006 р. прийнято з перевищенням повноважень та в порушення вимоги ст.ст. 20, 63, 106 ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІУ, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-2, та Положення про управління пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2.

Враховуючи, що оскаржуване рішення відповідача є документом субєкта владних повноважень, в якому закріплюєть­ся його волевиявлення, колегія суддів приходить до висновку про те, що невідповідність оскарженого рішення вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції є підставою для визнання акта недійсним, у звязку з порушеннямпроцедури розгляду питання про правопорушення і накладення фінансових санкцій та адміністративних стягнень, у тому числіз підстав відсутностіповноважень посадової особи відповідача на прийняття вказаного рішення.

Наведене повністю узгоджується з положеннями ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Окрім вищенаведених порушень процедури прийняття відповідачем оскарженого рішення, колегія суддів також вважає помилковим висновок господарського суду стосовно відсутності порушень відповідача при винесення рішення № 365 від 16.11.2006 р. єдино на всі випадки, коли суми страхових внесків КП "ПКВ" були сплачені невчасно. А саме, на суми строк сплати яких затриманий до 90 календарних днів (включаючи і суми прострочені на строк до 30 календарних днів включно).

Проте, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення в частині розрахунку штрафу КП «ПКВ» за несвоєчасну сплату страхових внесків до ПФУ суперечить вимогам п.9.3.2 Інструкції, в якій встановлено, що розмір штрафу при затримці їх сплати: до 30 календарних днів 10% своєчасно несплачених зазначених сум; до 90 календарних днів 20% своєчасно несплачених зазначених сум; та понад 90 календарних днів 50% своєчасно несплачених зазначених сум.

Аналіз положень пункту 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-2, приводить до висновку про те, що рішення органом ПФУ приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки в залежності від терміну, тобто: за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період (п.1); за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період (п.2); та за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період (п.3).

Вищенаведена норма містить в собі вимогу за декілька періодів затримки сплати (погашення) страхових внесків складати окреме рішення, що свідчить про обовязок органу ПФУ у даному випадку відносно позивача скласти окремо рішення за затримку позивачем строку сплата до 30 днів, та окремо друге рішення за прострочення сплати страхових внесків до 90 днів.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд встановив повно всі фактичні обставини спору та правильно прокоментував норми матеріального права, але застосував їх у даному конкретному випадку помилково, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, щопостанова господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційні скарга повинна бути задоволена, з постановленням нового рішення по справі, яким необхідно задовольнити позовні вимоги.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" м. Енергодар задовольнити, постанову господарського суду Запорізької області від 18 липня 2007 року скасувати.

Задовольнити адміністративний позов Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" м. Енергодар до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про скасування рішення № 365 від 16.11.2006 р.

Визначити протиправним та скасувати рішення № 365 Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області від 16.11.2006 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 16.11.2006 р., згідно якого КП "Підприємство комунальної власності" нараховано штраф у розмірі 68868,17 грн. та пеня в розмірі 19142,29 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у справі в розмірі 5, 10 грн. на користь Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності", ЕДРПОУ 32166551, місцезнаходження: 71500, Запорізька область, м. Енергодар, проммайданчик, а/с 160, п/р 26005001000206 в ЕФ ВАТ „Банк „БІГ-Енергія", МФО 313764,

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу виготовлення повного тексту.

Судді: