Рішення № 13516510, 24.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.

Справа № 28/153-10-4985

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС-2000";

до відповідача: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області;

про стягнення 97 027,40 гривень

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ГІДРОСЕРВІС-2000” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі –відповідач) про стягнення 97027,40 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача у засідання не з’явився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ГІДРОСЕРВІС-2000” (підрядник - відповідач) та Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (замовник - позивач) був укладений Договір № 149 від 24 серпня 2009 року по виконанню робіт, за умовами якого підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника наступні види робіт: гідродинамічне очищення артезіанських свердловин № 1 та № 2, що знаходяться на території військового містечка с. Лиманське.

Згідно п. 2.3 Договору № 149 від 24 серпня 2009 року орієнтована вартість робіт складає 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

Відповідно п. 6.1 Договору № 149 підрядник зобов’язувався виконати передбачені договором роботи згідно з ДБН, відповідно до затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації і здати замовнику в обумовлений договором термін. Виплати за виконані роботи проводяться згідно до п. 3.1 Договору № 149 від 24 серпня 2009 року, де остаточний розрахунок за проведені роботи проводиться відповідно до актів форми № КБ-2в, КБ-3. Також згідно п. 3.4 Договору № 149 замовник проводить розрахунок не пізніше 30 днів після підписання актів виконаних робіт.

Пунктом 4.1 Договору № 149 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами робіт та своїх зобов’язань по даному Договору, але не пізніше 01 жовтня 2009 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 149 підрядний приступає до виконання роботи, передбаченої п. 1.1 у терміни, передбачені усною домовленістю сторін.

Позивачем були здійснені роботи відповідно до встановлених Договором № 149 від 24 серпня 2009 року строків виконання робіт, а також належної якості, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в), які було підписано сторонами 31 серпня 2009 року, вартість яких становить 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 3.4 Договору № 149 від 24 серпня 2009 року відповідач проводить розрахунок не пізніше 30 днів після підписання актів виконаних робіт.

До цього часу відповідач у повному обсязі не виконав свій обов’язок перед позивачем, щодо оплати виконаних робіт згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2В), які підписані 31 серпня 2009 року, на цей час існує основна заборгованість на загальну суму 72000,00 грн. Строк прострочення до 08 листопада 2010 року складає 403 дня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт на момент прийняття роботи.

Згідно п. 7.3 Договору № 149 у випадку необґрунтованої відмови або ухилення відповідачем від прийняття робіт, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від вартості не прийнятих робіт.

Відповідно п. 7.4 Договору № 149 при несвоєчасної оплаті відповідачем вартості виконаних позивачем робіт, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

Таким чином позивачем нараховані штрафні санкції за неналежне виконання Договору № 149 від 24 серпня 2009 року зі сторони відповідача, а саме інфляційні за період з 02 жовтня 2009 року по 08 листопада 2010 року в сумі 7560 гривень 00 копійок, 3% річних за період з 02 жовтня 2009 року по 08 листопада 2010 року в сумі 2384 гривень 88 копійок, пені за період з 02 жовтня 2009 року по 08 листопада 2010 року в сумі 15082 гривень 52 копійки.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних правових підстав:

Згідно ст. 226 ГПК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ч. 1 ст. 226 ГПК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб’єктам –зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Як вбачається у ч. 2 ст. 226 ГПК України, сторона яка порушила своє зобо- в’язання або напевно знає, що порушить його при настання строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на не вжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.4 Договору № 149 від 24 серпня 2009 року відповідач проводить розрахунок не пізніше 30 днів після підписання актів виконаних робіт таким чином сума основної заборгованості на 08 листопада 2010 року складає 72000,00 грн.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до п. 7.4 Договору № 149 від 24 серпня 2009 року при несвоєчасній оплаті відповідача вартості виконаних позивачем робіт, він виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки, так щодо нарахування індексу інфляції в сумі 7560 гривень 00 копійок, 3 % річних в сумі 2384 гривень 88 копійок, пені в сумі 15082 гривень 52 копійок та доходить висновку щодо вірного розрахунку, тобто індекс інфляції з 02 жовтня 2009 року по 08 листопада 2011 року складає 7560,00 грн., 3 % річних з 02 жовтня 2010 року по 08 листопада 2010 року складає 2384,88 грн., пеня з 02 жовтня 2010 року по 08 листопада 2011 року складає 15082,52 грн. та стягує їх з відповідача.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67452, Одеська область, Роздільнянського району, вул. Леніна, буд. 79, код ЄДРПОУ 05384548, р/р 35417059001877 у ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГІДРОСЕРВІС-2000” (01105, м. Київ, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 33744854, р/р 26000060295667 Печерська філія КБ „Приватбанк” м. Київ, МФО 300711) заборгованість в сумі 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок, інфляційні в сумі 7560 (сім тисяч п’ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, 3% річних в сумі 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 88 копійок, пені в сумі 15082 (п’ятнадцять тисяч вісімдесят дві) гривень 52 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 970 (дев'ятсот сімдесят) гривень 28 копійок, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25 січня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.