Ухвала суду № 135163206, 23.03.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/871/26

Номер провадження 4-с/725/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на дії старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М. щодо закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року представник АТ «Державний ощадний банк України» звернулась до суду з вище вказаною скаргою в обґрунтування якої посилалась на наступні обставини.

Так, у Другому ВДВС у м.Чернівці перебувало виконавче провадження ВП №32822693 з примусового виконання виконавчого листа №2-393/2012 від 26.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості. Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М. від 31.12.2025 року вказане виконавче провадження було закінчено, а виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39,40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із смертю боржника.

Зазначала, що в рамках виконавчого провадження стало відомо про наявність спадкоємця після смерті боржника, а також спадкового майна, яке прийняте спадкоємцем, а тому існувала необхідність в заміні сторони виконавчого провадження на правонаступника, натомість державний виконавець відповідні дії не вчинив та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, адже смерть боржника слід розглядати як вибуття сторони виконавчого провадження, а не як безумовну підставу для його закінчення.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального, процесуального права та судову практику, просила визнати незаконними дії старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М. щодо закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2025 року.

На вказану скаргу надійшов відзив в якому державний виконавець заперечував проти задоволення скарги та зазначав, що вимоги кредитора до спадкоємця не мають відношення до виконавчого провадження та не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження. Звертав увагу на те, що 15.11.2025 року державним виконавцем на адресу стягувача направлено повідомлення щодо вирішення питання в порядку глави 87 ЦК України, а саме пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Просив скаргу розглядати без його участі.

Також, для огляду в судовому засіданні державним виконавцем направлено до суду матеріали виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.03.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» в особі філії ЧОУ АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №504 від 08.11.2006 року в сумі 562727,77 грн. та 2823 грн. сплаченого судового збору.

З метою примусового виконання вказаного судового рішення судом було видано виконавця листи, які стягувачем пред`явлено до примусового виконання. Зокрема, на примусовому виконанні у Другому ВДВС у м.Чернівці перебувало виконавче провадження ВП №32822693 з примусового виконання виконавчого листа №2-393/2012 від 26.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованості та судових витрат на користь банку.

Разом з тим, постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М. від 31.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 32822693 виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа закінчено на підставі п. 3. ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Так, пунктом третім частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, сформованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20, закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в пункті 57 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), пункті 67 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).

Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво. Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, у виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження через смерть боржника, він зобов`язаний був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець, встановивши, що спадкоємцем майна ОСОБА_1 є його донька ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, до складу якої входить зокрема нерухоме майно, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину, повинен був вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження, натомість останній помилково вирішив закінчити виконавче провадження.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що державним виконавцем при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2025 року у виконавчому провадження ВП №32822693 не вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а тому його дії слід визнати протиправними, а оскаржувану постанову скасувати.

Частиною другою ст. 451 ЦАПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 55,124 Конституції України, ст. 39, 40, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 260, 261,268, 273, 352, 353, 354, 355, 447-453 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №32822693 з примусового виконання виконавчого листа №2-393/2012 виданого 26.03.2012 року про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_5 .

Скасувати постанову старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М. від 31.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження ВП №3282269.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.