Рішення № 13516140, 09.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 22/184-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Декамир», Київська обл., смт. Коцюбинське

до товариства з обмеженою відповідальністю «БСЛ», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина

про стягнення 10340,67 грн.

Суддя О.О.Третьякова

за участю представників:

від Позивача: Войтов Р.А., довіреність б/н від 01 вересня 2010 року,

від Відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Декамир»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «БСЛ»(далі - Відповідач) про стягнення 10340,67 грн. заборгованості, що складає 7000,00 грн. основного боргу, 409,07 грн. 3% річних та 2931,60 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за договором на поставку товару №10-06/08 від 10 червня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 вересня 2010 року порушено провадження у справі №22/184-10 та призначено її до розгляду на 22 вересня 2010 року о 11:45 год.

Позивач та Відповідач в судове засідання 22 вересня 2010 року не з’явились, витребувані судом документи не надали, про причину неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 вересня 2010 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 09 листопада 2010 року о 12:15 год.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103225614893 від 16 вересня 2010 року та №0103224601321 від 28 вересня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на поставку Товару №10-06/08 від 10 червня 2008 року (далі –Договір), за умовами якого Позивач (Постачальник) зобов’язався поставити, а Відповідач (Покупець) прийняти та оплатити кришки для паркану, далі Товар, у відповідності з заявкою Відповідача/рахунком-фактурою, що є невід’ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору ціна Товару, його кількість та асортимент зазначаються в специфікаціях до Договору, видаткових накладних, рахунках-фактурах.

Згідно Специфікації №1 від 10 червня 2008 року до Договору сума поставки складає 15909,60 грн., у тому числі ПДВ 2651,60 грн.

Загальна сума Договору складає 15909,60 грн., у тому числі ПДВ 2651,60 грн. (пункт 2.3. Договору).

Сторони в пунктах 4.1., 4.2. Договору погодили, що оплата ціни товару, зазначеної в рахунку-фактурі, що є невід’ємною частиною Договору здійснюється Відповідачем в розмірі 45% від вартості Товару протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору; доплата в розмірі 55% від вартості Товару здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність партії товару до відвантаження.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-000080 від 15 серпня 2008 року на суму 5882,40 грн., № РН-000067 від 29 липня 2010 року на суму 10027,20 грн. та відповідною довіреністю Відповідача серії ЯОТ №316390 від 29 липня 2008 року. Загальна сума поставки за Договором згідно вказаних накладних складає 15909,60 грн.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань за отриманий товар розрахувався частково, сплативши на користь Позивача 09 червня 2008 року - 7159,32 грн., а 10 вересня 2008 року –1750,28 грн., всього у сумі 8909,60 грн., що також вбачається з банківських виписок з рахунку Позивача, відкритого у Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»за відповідні періоди, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 7000,00 грн., про що свідчить складений та підписаний сторонами і скріпленим їх печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 листопада 2010 року.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направив на адресу Відповідача претензію №1 за вих.№12 від 18 березня 2010 року з вимогою сплатити 7000,00 грн. заборгованості, яка відправлена Відповідачу цінним листом 18 березня 2010 року, про що свідчить оригінал опису вкладення у цінний лист від 18 березня 2010 року, однак залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 7000,00 грн. Відповідачем не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений Товар є правомірною та обґрунтованою.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого Товару, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 409,07 грн. 3% річних та 2931,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за період з 20 серпня 2008 року по 01 серпня 2010 року на 7000,00 грн. заборгованості в сумі 409,07 грн.

Враховуючи кінцеві терміни виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступний період:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

7000.00

20.08.2008 - 01.08.2010

712

3 %

409.64

Оскільки вірна сума 3% річних за вказаний період за розрахунком суду склладає 409,64 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 409,07 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за період з вересня 2008 року по червень 2010 року включно на 7000,00 грн. заборгованості в сумі 2931,60 грн.

Враховуючи кінцеві терміни виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступний період:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.09.2008 - 30.06.2010

7000.00

1.236

1652.00

8652.00

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вказаний період, за розрахунком суду складає 1652,00 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2931,60 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1652,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обстави, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 7000,00 грн. основного боргу, 409,07 грн. 3% річних, 1652,00 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БСЛ»(08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Мічуріна, б. 10-А, код 23380637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Декамир»(04208, м. Київ, просп. Василя Порика, б. 7-А, кв. 74, код 33941820) 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) основного боргу; 409,07 грн. (чотириста дев’ять гривень сім копійок) 3% річних; 1652,00 грн. (одну тисячу шістсот п’ятдесят дві гривні) інфляційних втрат; 90,61 грн. (дев’яносто гривень шістдесят одну копійку) державного мита; 206,80 грн. (двісті шість гривень вісімдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя О.О.Третьякова

Повне рішення складено «22»листопада 2010 року.