Рішення № 13515894, 23.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р. Справа № 18/206-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка

до Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація», м. Українка

про стягнення 19867,04 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Палькевич Н.С.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі – позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація»(далі – відповідач) про стягнення 19867,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору на постачання природного газу для потреб промислових споживачів № 170/120-ПГ/10-А від 01.02.2010 року, Договору купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів № 170/120-КППГ/10-А від 01.03.2010 року та Додаткової угоди від 29.03.2010 року до Договору 170/120-КППГ/10-А від 01.03.2010 року щодо оплати поставленого природного газу на суму 16433,41 грн., у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано 1150,33 грн. штрафу в розмірі 7% від простроченої суми, 1495,58 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 504,80 грн. інфляційних та 282,92 грн. річних.

Провадження у справі №18/206-10 порушено відповідно до ухвали суду від 16.11.2010 року та призначено справу до розгляду на 09.12.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.12.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 23.12.2010 року.

В судовому засіданні 23.12.2010 року позивач надав суду докази сплати відповідачем 28343,51 грн. за платіжними дорученнями №№ 322, 323 від 26.10.2010 року та 360 від 02.12.2010 року, з яких 16433,41 грн. підлягають зарахування в рахунок погашення основного боргу за поставлений природний газ, решта спрямовані на передплату майбутніх поставок газу. Таким чином, позивач зазначив, що станом на день розгляду спору сума основного боргу погашена і з відповідача підлягають стягнення штраф, пеня, інфляційні та річні у зв’язку з несвоєчасною сплатою основного зобов’язання.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.12.2010 року повторно не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

На підставі Договору на постачання природного газу для потреб промислових споживачів № 170/120-ПГ/10-А від 01.02.2010 року позивач в лютому 2010 року поставив відповідачу природний газ на суму 9784,83 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2010 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Договору оплата за газ проводиться до 15.02.2010 року в повному обсязі за наведені в заявці заплановані обсяги. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 05.03.2010 року на підставі акта приймання-передачі газу. Таким чином, поставлений відповідачу в лютому природний газ мав бути ним оплачений до 05.03.2010 року.

Крім того, позивач на підставі Договору купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів № 170/120-КППГ/10-А від 01.03.2010 року поставив відповідачу в березні 2010 року природний газ на суму 5924,79 грн. та в квітні 2010 року на суму 2598,90, всього на суму 8523,69 грн. Факт поставки природного газу підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2010 року та від 30.04.2010 року, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками, відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Договору купівлі-продажу передбачено оплату газу, поставленого в березні, до 10.03.2010 року та остаточний розрахунок до 05.04.2010 року. Також згідно Додаткової угоди від 29.03.2010 року оплата за газ, поставлений в квітні 2010 року проводиться до 02.04.2010 року, остаточний розрахунок до 05.05.2010 року.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, сплативши 1875,11 грн., таким чином на момент звернення до суду його заборгованість складала 16433,41 грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2010 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

В ході розгляду спору позивач надав суду докази сплати відповідачем 28343,51 грн. за платіжними дорученнями №№ 322, 323 від 26.10.2010 року та 360 від 02.12.2010 року, з яких 16433,41 грн. підлягають зарахування в рахунок погашення основного боргу за поставлений природний газ, решта спрямовані на передплату майбутніх поставок газу. Таким чином, позивач зазначив, що станом на день розгляду спору сума основного боргу погашена і з відповідача підлягають стягнення штраф, пеня, інфляційні та річні у зв’язку з несвоєчасною сплатою основного зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань відповідачу було нараховано 1150,33 грн. штрафу в розмірі 7% від простроченої суми, що передбачено п. 6.5. Договорів, 1495,58 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п.6.5 Договорів, 504,80 грн. інфляційних та 282,92 грн. річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що відповідальність за порушення грошових зобов’язань нарахована на суму існуючої заборгованості за період фактичного прострочення в межах передбачених законодавством термінів.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1150,33 грн. штрафу, 1495,58 грн. пені, 504,80 грн. інфляційних та 282,92 грн. річних підлягає задоволенню.

Щодо основної заборгованості в сумі 16433,41 грн., оскільки відповідач сплатив суму боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору, тому відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація» (08720, Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 15, код 04630873) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) 1150,33 грн. штрафу, 1495,58 грн. пені, 504,80 грн. інфляційних, 282,92 грн. річних, 198,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення 16433,41 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А. Ю.