Рішення № 135157024, 25.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1350/26

Провадження №: 2/336/2051/2026

25.03.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» через свого представника за довіреністю Ткаченко Ю.О. звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту №8316146 від 01.07.2025 в розмірі 33369,00 грн., з яких: 14000,00 сума заборгованості за основною сумою боргу, 12369,00 сума заборгованості за процентами, 0 грн. сума заборгованості за комісією, 7000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 01.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит №8316146. За цим договором кредитодавець свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 14000,00 грн. Відповідач частково здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості в сумі 2601,20 грн. Загальна заборгованість за договором складає 33369,00 грн.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги за договором №8316146 від 01.07.2025.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, не повернула кредитні кошти у встановлений строк ані первісному кредитору, ані позивачу.

Посилаючись на викладені обставини, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази у справи у АТ КБ «Приват Банк».

12.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій зазначено, що вона проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

19.03.2026 з АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

У судове засідання представник позивача Ткаченко Ю.О. не з`явився, 18.03.2026 направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач до суду не з`явилась, в заяві, яка надійшла 12.03.2026 просив справу розглядати без її участі.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі в особистому кабінеті укладено договір кредитної лінії (надійний) №8316146, за умовами якого відповідачу надані грошові кошти у розмірі 14000,00 грн. (п.2.2.1.Договору) строком на 360 днів (п.2.2.2. Договору). За умовами Договору, за користування кредитом позичальник сплачує відсокти за користування кредитом в розмірі 0,95% в день, а також сплачується комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 4215,00 грн. Дата повернення кредиту 25.06.2026.

Згідно із довідкою ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (вих..№23/12/25-25251 від 23.12.2025), довідкою АТ «Юнекс Банк» (вих..№21-403 від 08.01.2026) 01.07.2025 ОСОБА_1 на її картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано 14000,00 грн. Отримання грошових коштів ОСОБА_1 також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк», а саме: листом від 06.03.2026 №20.1.0.0.0/7-260305/58206-БТ, в якому вказано, що картка № НОМЕР_2 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , випискою про рух коштів за період з 01.07.2025 по 04.07.2025.

16.09.2025 між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №16/09/25.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх Прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимоги є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від клієнта до Фактора Прав вимоги.

В підтвердження переходу Права Вимоги до Боржника ОСОБА_1 позивачем надано Реєст прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025, відповідно до якого сума заборгованості за кредитним договором №8316146 від 01.07.2025 становить 33369,00 грн., з яких: 14000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12369,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 7000,00 грн. - заборгованість за неустойкою.

Нарахування цих сум здійснено первісним кредитором та підтверджено відповідним розрахунком, з якого встановлено, що відсотки в розмірі 0,95% в день нараховані на суму заборгованості за кредитом за період з 01.07.2025 по 29.10.2025, тобто в межах строку дії кредитного договору. Також, первісним кредитором нараховано неустойку за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн., комісію в розмірі 2415,00 грн., яка 28.07.2025 була погашена ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в заяві, поданій до суду 12.03.2026 вказала, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, тобто фактично визнала позов в повному обсязі.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, не повернула кредитні кошти у встановлений строк.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, дійшов висновку відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При ухваленні рішення суд враховує, що відповідач фактично визнала позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною 6 статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового процесу повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позивачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідного позову і продовжує судовиц розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Такий правовий висновок викладений у Постанові ВС першої судової палати КЦС від 09.09.2020 у справі №572/2515/15-ц, провадження №61-1051св17.

Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, відповідачем не заперечується укладення кредитного договору №8316146 від 01.07.2025 та отримання грошових коштів в сумі 14000,00 грн., з дослідженого судом розрахунку встановлено, що відсотки нараховані згідно з умовами договору, суд вважає такі вимоги позивача правомірними, такими, що відповідають умовам кредитного договору, чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 7000,00 грн. заборгованості за неустойкою суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою(штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Враховуючи, що позивачем нараховано пеню за порушення умов договору в сумі 7000,00 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відсутні підстави для стягнення їх з відповідача.

Також, судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума нарахованої відповідачу комісії за надання кредиту становить 2415,00 грн. та погашена відповідачем.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин нарахування первісним кредитором комісійної винагороди за надання кредиту у сумі 2415,00 грн. є неправомірною, а тому сплачена ОСОБА_1 сума в її погашення підлягає перерахуванню та зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Враховуючи вищезазначене, обґрунтованими та правомірними є позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 000,00 грн. та за нарахованими відсотками за період з 01.07.2025 по 29.10.2025 у розмірі 9954,00 грн. (12369,00 грн. -2415,00 грн.)

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн., суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500.00 грн. позивачем надано: копію договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025, витяг з акту №4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30.12.2025, Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 4 500,00 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, визначити співмірною та справедливою сумою правничої допомоги у розмірі 3500,00 грн.

Оскільки, позовну заяву задоволено частково, на 71,79%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2512,65 грн. (3500,00 грн.*71,79%).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому стягненню з відповідачки підлягає судовий збір у розмірі 1911,34 грн. (2662,40 грн. * 71,79%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 611, 612, 625, 626, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 55, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за кредитним договором №8316146 від 01.07.2025 в сумі 23954 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 9954 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати на правничу допомогу у розмірі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 65 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м.Ірпінь.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя П.Л. Коваленко