Рішення № 13515437, 24.01.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 січня 2011 р. Справа 2/5-11

за позовом: Приватного підприємства "Агропром" 31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7

до:Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" 23042, Вінницька обл. Барський р-н, с. Гулі

про стягнення 130861,41 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Сапьолкіна Н.В. - за довіреністю;

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Агропром" до Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" про стягнення 130 861,41 грн. заборгованості з них 98 398,03 - основного боргу, 3554,96 грн. - пені, 24 599,51 грн. - штрафу, 687,85 грн. - 3% річних, 3621,06 - інфляційних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.12.10 р. порушено провадження у справі №2/5-11 та призначено її до розгляду в засіданні на 12.01.11.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.01.11 р. розгляд справи відкладено до 24.01.11 р.

24.01.11 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14 квітня 2010 року між Приватним підприємством "Агропром" (надалі-Постачальник) та Селянським (фермерським) господарством "Аграрій" (надалі - Покупець) був укладений Договір поставки №18-04/10 ВН (надалі- Договір).

П.1.1 Договору встановлено, що в строки, визначені договором, Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин (надалі - Товар), а покупець зобов"язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2. Договору сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках.

Окрім того в п.2.3 Договору визначено, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений українською міжбанківською валютною біржею на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини), однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості Товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

14 квітня 2010 року сторони підписали Додаток №1 до Договору № 18-04/10 ВН від 14 квітня 2010 року, 04 травня 2010 року -Додаток №2, 11 травня 2010 року - Додаток №3, 24 червня 2010 року - Додаток №4, 26 липня 2010 року - Додаток №5, яким встановили назву товару, кількість , ціпу загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.

На виконання умов договору СФГ «Аграрій»отримало від Постачальника:

- по Видатковій накладній № РН-0000331 від 27 квітня 2010 року через Кузнец О.В. по довіреності №8 від 26.04.2010 року товар: «Ультрасил»та «Дезарал»на загальну суму 26 733,12 гри.;

- по Видатковій накладній № РН-0000531 від 13 травня 2010 року через Кузнец О.В. по довіреності №12 від 11.05.2010 року товар: «Гліфовіт»на загальну суму 85 585,92 грн.;

- по Видатковій накладній № РН-0000611 від 19 травня 2010 року через Кузнец О.В. по довіреності №12 від 11.05.2010 року товар: «Фас», «Дезарал», «Голд стар»на загальну суму 24 909,71 грн.;

- по Видатковій накладній № РН-0000628 від 20 травня 2010 року через Кузнец О.В. по Довіреності №12 від 11.05.2010 року товар: «Топ Ефект»на загальну суму 17145,84 грн.

- по Видатковій накладній № РН-0000970 від 25 червня 2010 року через Кузнец О.В. по Довіреності №19 від 21.06.2010 року товар: «Димевіт», «Топ Ефект», «Фас»на загальну суму 5 330,02грн.;

- по Видатковій накладній № РН-0308 від 27 липня 2010 року через Кузнец О.В. по Довіреності№23 від 26.07.2010 року товар: «Гліфовіт», на загальну суму 21 396,48 грн.

Позивач, свої зобов"язання за Договором поставки № 18-04/10 ВН від 14 квітня 2010 року виконав належним чином та поставив Покупцю, товар у належному об'ємі та в обумовлений період на загальну суму 181 101,09 грн.

В порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за поставлений товар не виконав в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі - 98 398,03 грн.

09 вересня 2010 року ПП „Агропром" заявило СФГ «Аграрій»претензію №68 про сплату виниклої заборгованості, але зазначена претензія зилишена відповідачем без відповіді.

Пунктом 7.2.1. Договору сторони передбачили, що Покупець несе відповідальність за затримку з оплатою Продавцю за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини), а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день протермінування оплати.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 3554,96 грн., а також 24 599,51 грн. штрафу за порушення терміну оплати за поставлений товар.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 687,85 грн., та інфляційних збитків в сумі 3 621, 06 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи в суді становить: 98 398, 03 грн. (сума основного боргу) + 3 554, 96 грн. (пеня) + 24 599,51 грн. (штраф) + 687, 85 грн. (3% річних) + 3 621,06 грн. (інфляційні збитки) = 130 861,41 грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару відповідачу належним чином, доказом чого є підписані сторонами видаткові накладні № РН-0000331 від 27 квітня 2010 року на загальну суму 26 733,12 гри.; № РН-0000531 від 13 травня 2010 року на загальну суму 85 585,92 грн.; № РН-0000611 від 19 травня 2010 року на загальну суму 24 909,71 грн.; № РН-0000628 від 20 травня 2010 року на загальну суму 17145,84 грн., № РН-0000970 від 25 червня 2010 року на загальну суму 5 330,02грн.; № РН-0308 від 27 липня 2010 року на загальну суму 21 396,48 грн.

Проте, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 98 398, 03 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 98 398,03 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3 554,96 грн. - пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 7.2.1 Договору сторони передбачили, що Покупець несе відповідальність за затримку з оплатою Продавцю за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини), а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день протермінування оплати.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 554,96 грн. - пені підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 621,06 грн. - інфляційних, 687,85 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем - 3 621, 06 інфляційних, 687,85 грн - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення 24 599, 51 грн. штрафу.

Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем 24599,51грн. штрафу підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 03.12.10 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" (23042, Вінницька обл., Барський р-н., с. Гулі, код. ЄДРПОУ 32426802 ) на користь Приватного підприємства "Агропром" (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 32810350 ) 98398,03 грн. - боргу, 3 554,96 грн. - пені, 24599,51 грн. - штрафу, 687, 85 грн. - 3% річних, 3621,06 грн. - інфляційних збитків, 1310,00 грн.- державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 січня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7

3 - відповідачу 23042, Вінницька обл. Барський р-н, с. Гулі