Постанова № 13515010, 20.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2010 року Справа № 2а-7692/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді Матвєєвої В.В.

при секретарі Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

представників позивача: Чорного С.В., Заломаєвої Л.В., Орехової С.А., Мальованого В.В.

представників відповідача: Каптелової Т.М., Цуцкова І.В.,Маштакової Є.С.,Басакіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000662310/0 та № 0000682310/0 від 27.05.2010.

У судовому засіданні 17.11.2010 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000662310/0 та № 0000682310/0 від 27.05.2010; №0000662310/1 та № 0000682310/1 від 09.09.2008; №0000662310/2 та № 0001222310/2 від 01.10.2010.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 травня 2010 року Алчевською ОДПІ на підставі акту Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 13.05.2010 року № 1163/231-33157836 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 роки валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 роки» були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 783 794,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 520 732,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263 962,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000682310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 535 805,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 023 870,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 511 935,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 29 травня 2010 року. У встановлені законом строки до Алчевської ОДПІ були спрямовані первинні скарги за №№ 344,345 від 02.06.2010 року.

03.08.2010 року на адресу ТОВ «Автоцентр «Енергія» надійшло рішення Алчевської ОДПІ про результати розгляду первинних скарг, що повністю повторювало висновки акту перевірки.

09.09.2010 Алчевською ОДПІ були прийняті податкові повідомленні-рішення №0000662310/1 та № 0000682310/1, що залишили чинними податкові повідомлення-рішення №0000662310/0 та № 0000682310/0 від 27.05.2010.

Після отримання рішення Алчевської ОДПІ, ТОВ "Автоцентр "Енергія" спрямувало повторні скарги на податкові повідомлення-рішення до ДПА України в Луганській області. Але рішенням ДПА України в Луганській області №18069/25-08 від 01.10.2010 скарги ТОВ «Автоцентр «Енергія» були залишені без задоволення.

04.10.2010 рішенням ДПА України в Луганській області про результати розгляду повторних скарг було скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000662310/0 у частині донарахованої суми податку на прибуток на 2500,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 1250,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач зазначив, що висновки Відповідача щодо вказаних у Акті порушень ґрунтуються на тому, що ТОВ "Автоцентр "Енергія" неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по операціям у межах наступних господарських договорів:

1. Між ТОВ «Автоцентр «Енергія» та ТОВ «Схід-Авто-Лайн» було укладено договір N 53 від 01.07.2007р., згідно пункту 1.1 якого ТОВ «Схід-Авто-Лайн» зобов'язалось надавати замовнику консультаційно-інформаційні послуги для робітників замовника, необхідні для успішного ведення господарської діяльності. Відповідач у акті перевірки вказав, що в актах виконаних робіт міститься лише загальне визначення послуги, не має інформації щодо конкретного обсягу наданих послуг, а також не має визначення в чому саме полягає надання зазначених послуг. Але позивач вважає, що зазначені висновки є необґрунтованими, бо у кожному акті приймання-передачі виконаних робіт вказувалася тема проведеного семінару; всі теми семінарів пов'язані із господарською діяльністю підприємства. Є відомості щодо кількості присутніх людей на семінарі та час проведення семінару.

2. Між ТОВ «Автоцентр «Енергія» та ТОВ «Схід-Авто-Лайн» було укладено договір N 5а від 15.01.2007 року про надання маркетингових послуг. В акті перевірки та в своєму рішенні відповідач вказав, що ТОВ "Автоцентр "Енергія" отримані акти прийому-передачі дослідження ринку продажу автомобілів марки "Mitsubishi" із зазначенням періоду проведення дослідження. До актів виконаних робіт надавалися звіти - "Исследование рынка продаж автомобилей марки "Mitsubishi" та рекомендації до звітів по періодам проведення досліджень. Але, як вважає позивач, відповідач не прийняв до уваги ці звіти та рекомендації, а вирішив, що лише акти прийому-передачі послуг повинні містити увесь той обсяг інформації, що позивач отримав від ТОВ "Схід Авто Лайн" відповідно до цього договору.

3. Між ТОВ «Автоцентр «Енергія» та ПП «Траверс-плюс» було укладено договір № 26 від 01.08.2007 року про надання послуг з пошуку клієнтів. Як і в попередніх випадках, відповідач вказує на те, що в актах виконаних робіт не доведено факт проведення пошуку клієнтів на продаж автомобілів, тобто в актах виконаних робіт відсутня інформація про конкретні напрямки, за якими здійснювався пошук клієнтів на продаж автомобілів.

Але у акті перевірки зазначено, що до актів виконаних робіт надавалися звіти. Якраз у звітах вказувалася інформація відносно клієнта, купленого ним автомобілю, періоду отримання послуг.

Також позивач не згоден з висновками податкових органів відносно того, що звіти в яких вказані покупці автомобілів у попередніх періодах уклали договори купівлі-продажу автомобілів з ТОВ «Авто центр «Енергія». Але ж послуга по договору № 26 від 01.08.2007 року вважалася виконаною, коли клієнт отримував свій автомобіль по акту прийому-передачі, що як правило, траплялося пізніше, ніж дата укладання договору купівлі-продажу.

4. Між ТОВ «Автоцентр «Енергія» та ТОВ "Ікар 2006" був укладений договір № 79 від 01.12.2006 про надання послуг з пошуку клієнтів для реалізації автомобілів через автомобільний салон товариства. Відповідач знову посилається на відсутність необхідної інформації в актах виконаних робіт (наданих послуг, тощо), не беручи до уваги надані звіти.

5. Між ТОВ «Автоцентр «Енергія» та ПП «Су-Чан» укладено договір № 88 від 01.10.2007 року про проведення рекламних компаній з експозиції автомобілів.

Відповідач також вказує про недоведеність факту надання послуги з рекламної компанії по експозиції автомобілів, так як в актах виконаних робіт відсутні варіанти адресної програми експозиції, місце проведення рекламної програми.

Але, як вважає позивач, в обґрунтування своїх доводів відповідач так і не вказав норму закону, яка зобов'язує вказувати в актах виконаних робіт (наданих послуг тощо) таку інформацію як адресна програма та її варіанти.

Щодо висновку відповідача про порушення ТОВ «Автоцентр «Енергія» п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого нібито має місце заниження податку на додану вартість у сумі 1018870,00 грн., то він ґрунтується на тому, що до реєстрів отриманих податкових накладних за липень-грудень 2007 року товариством віднесені податкові накладні, виписані у минулих податкових періодах (до 30.06.2007р.), тобто за період, який було перевірено ревізорами Алчевської ОДПІ та складено акт.

Дійсно, до реєстрів за липень-грудень 2007 року з додержанням вказаних у п. 15.3.1 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строків були включені податкові накладні, що виписані до 30.06.2007 року. Вказані податкові накладні не брали участі у формуванні податкового кредиту та не були включені до податкових декларацій за попередній період, підтвердженням цього є реєстри отриманих накладних за період листопад 2005, лютий, березень травень-грудень 2006, січень-липень 2007 року, а також декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки з ПДВ, листи від контрагентів з приводу направлення податкових накладних. Товариством суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних без наявності податкових накладних було б безпідставним

У звязку з чим позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000662310/0 та № 0000682310/0 від 27.05.2010; №0000662310/1 та № 0000682310/1 від 09.09.2008; №0000662310/2 та № 0001222310/2 від 01.10.2010.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові, просили задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення (а.с. 50-56 т. 2), в яких зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000662310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 536125,00 грн. та № 0000682310/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 175698,00 грн. були прийняті на підставі акту перевірки від 13.05.2010, проведеної на ТОВ «Автоцентр «Енергія».

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в апеляційному порядку, за результатами розгляду якого прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 №0000662310/1 та № 0000682310/1.

За результатами розгляду повторних скарг платника податку рішенням ДПА України в Луганській області прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 01.10.2010; №0000662310/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 532375,00 грн. та № 0000682310/2 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 175698,00 грн.

Під час проведення перевірки платником податку надано договір на надання маркетингових послуг від 15.01.2007, укладений між ТОВ «Схід-Авто-Лайн» та позивачем. Згідно договору ТОВ «Схід-Авто-Лайн» зобовязано організувати та провести дослідження ринку автомобільних продаж України, необхідних для успішного ведення господарської діяльності. На виконання вказаного договору було складено акт №557 від 30.09.2008.

На думку відповідача, вказаний акт не можливо вважати актом, який підтверджує виконання робіт, оскільки документ містить лише загальне визначення послуги та її вартість. Із змісту вказаного акту приймання робіт не вбачається, що виконавцями надані саме послуги, обумовлені договором від 15.01.2007. Тотожні порушення були виявлені і при аналізу решти спірних договорів та факту їх виконання. Відсутність зазначеної інформації в первинних документах унеможливлює віднесення до валових витрат вартості послуг, отриманих начебто за вказаними договорами.

Щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ в сумі 594970,00 грн. відповідач зазначив наступне.

Вказане порушення відбулося за рахунок віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, які було перевірено попередньою перевіркою, підприємством, наряду з іншими документами в межах проведеного засідання надані копії листів контрагентів. Усі листи, крім листів, отриманих від ТОВ «Енергія», не містять дати та вихідного номеру, не містять чіткого відтиску печатки, роздруковані не на фірмовому бланку підприємства, відсутні прізвище, імя та по-батькові посадових осіб контрагентів, які їх підписували, у звязку з чим отримання податкових накладних, датованих періодом до 01.07.2007, залишається непідтвердженим та не доведеним ТОВ «Автоцентр «Енергія».

Оскільки податкова накладна згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Зазначені документи на підтвердження своєї позиції з вказаного питання позивачем не надані, тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради 20.09.2004, номер запису 13841020000000104.

Підприємство знаходиться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ з 20.09.2004 (т.4 а.с.147).

Згідно свідоцтва №16276818 позивач зареєстрований як платник податків на додану вартість в Алчевській ОДПІ 04.11.2004 (т.4 а.с.148).

В судовому засіданні встановлено, що у період з 22.03.2010 по 05.05.2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 роки валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 роки.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 13.05.2010 року № 1163/231-33157836 (а.с. 39-71 т.4).

Відповідно до зазначеного акту податковою інспекцією серед інших були встановлені наступні порушення.

1.Завищення податку на прибуток у сумі 5393грн. за 2009 рік та заниження податку на прибуток у сумі 536125грн. за 2007-2008 роки, що є порушенням п.1.32 ст.1, п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

2.Заниження податку на додану вартість за липень-грудень 2007 року, січень, березень, червень, серпень-жовтень, грудень 2008 року та за жовтень 2009 року на суму 1023870грн., що є порушенням пп.7.2.1, пп 7.2.3, пп 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі акту перевірки 27 травня 2010 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 783 794,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 520 732,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263 962,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000682310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 535 805,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 023 870,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 511 935,00 грн.(а.с.10,11 т.1).

Позивачем були оскарженні зазначені повідомлення рішення в адміністративному порядку. 04.10.2010 рішенням ДПА України в Луганській області про результати розгляду повторних скарг було скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000662310/0 у частині донарахованої суми податку на прибуток на 2500,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 1250,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та були прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 вересня та від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/1 №№ 0000682310/2, якими донараховано ПДВ та штрафні санкції на загальну суму 1535805 та податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2010 року № 0000662310/1, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафні санкції на загальну суму 783794грн.50коп., та податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2010 року № 0001222310/2 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафні санкції на загальну суму 780044грн.50коп. (а.с.17-24 т.2).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було включено до валових витрат, витрати, за отримані послуги по договорам:

- № 53 від 1.07.07 за надання інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.127-128 т.1);

- № 5-а від 15.01.07 за надання маркетингових послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.136 т.1);

- № 26 від 1.08.07 за надання послуг з пошуку клієнтів ПП «Траверс-Плюс» (а.с.138 т.1);

- № 79 від 01.12.06 за надання послуг з пошуку клієнтів ТОВ «Ікар-2006» (а.с.146 т.1);

- № 88 від 01.10.07 за проведення експозицій автомобілів ПП «Су-Чан» (а.с. 142 т.1).

Виконання зазначених вище договорів підтверджується актами приймання-передачі та доданими до них матеріалами, а саме:

- у виконання договору № 53 від 1.07.07 за надання інформаційно-консультативних послуг - актами приймання-передачі, наказами про відрядження, штатним розкладом та тематикою інформаційних послуг (а.с.129-135, т.1, а.с.199-209 т.4), а також оглянутими у судовому засіданні практичними посібниками;

- у виконання договору № 5-а від 15.01.07 за надання маркетингових послуг - актами приймання-передачі, рахунками-фактурою (а.с. 137 т.1, а.с. 210-230 т.4), а також оглянутими у судовому засіданні журналами дослідження ринку продажу автомобілів у кількості 7 штук;

- у виконання договору № 26 від 1.08.07 за надання послуг з пошуку клієнтів - актами приймання-передачі, звітами агента та рахунками-фактурою (а.с. 140-141 т.1, а.с. 157-180 т.4);

- у виконання договору № 79 від 01.12.06 за надання послуг з пошуку клієнтів - актами приймання-передачі, звітами агента та рахунками-фактурою (а.с. 147-148 т.1, а.с. 149-155 т. 4);

- у виконання договору № 88 від 01.10.07 за проведення експозицій автомобілів - актами приймання-передачі, адресними програмами, рахунками-фактурою (а.с.144-145 т.1, а.с. 181-198 т.4).

Відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається із матеріалів справи основними видами діяльності підприємства «Автоцентр «Енергія» є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладами ( а.с. 205-221 т.2).

Всі спірні договори стосувалися саме основної господарської діяльності підприємства та були повязані із торгівлею автомобілями та їх сервісним обслуговуванням.

Аналізуючи надані докази суд дійшов висновку, що у зазначеному випадку при наданні податкової звітності до Алчевської ОДПІ позивач правомірно скористувався правилами, закріпленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відніс до валових витрат витрати підприємства по другій із подій, тобто по даті фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), про що свідчать акти приймання-передачі.

Доводи відповідача щодо наявності певних недоліків у договорах та актах приймання передачі, а саме те, що по договору № 53 від 1.07.07 у актах приймання-передачі послуг не було докладно відображено перелік послуг; по договору №5а від 15.01.07 звіти по маркетингу були на іноземній мові; по договорам № 26 від 1.08.07 та № 79 від 1.12.06 у актах виконаних робіт не все було відображено, крім того договори з покупцями автомобілів були укладені раніше, ніж складений звіт виконавця договору по пошуку клієнта; по договору № 88 від 1.10.07 акт приймання-передачі послуг не конкретизований суд до уваги не бере із наступних підстав.

Вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат, встановлено пунктами 5.3 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обмеження щодо віднесення до валових витрат у звязку із неналежним оформленням господарських договорів та актів приймання-передачі, або інших документів, які підтверджують здійснення операції з придбання товарів чи послуг відсутні.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, доводи відповідача щодо повноти складання актів приймання-передачі є надуманим та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому суд до уваги їх не приймає.

Здійснення господарських операцій по придбанню послуг за вказаними договорами підтверджено актами приймання-передачі, додатковими угодами, банківськими документами про оплату послуг, звітами про залучення покупців, маркетинговими дослідженнями, журнали яких були оглянуті у судовому засіданні та звітами щодо тематики, часу та кола осіб стосовно надання інформаційних послуг у сфері автомобільного бізнесу.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача що договори купівлі-продажу автомобілів були укладені раніше, ніж надано звіти по договорам № 26 та № 79 щодо пошуку клієнтів, оскільки, як вбачається із пояснень позивача та підтверджується матеріалами справи між укладеним договором купівлі-продажу автомобіля і фактичним отриманням товару покупцем проходить певний час. Остаточним документом про продаж автомобіля є акт приймання-передачі, який у часі повністю співпадає із звітом про надання послуг з пошуку клієнта. Повний розрахунок клієнт проводить тільки при отриманні автомобіля. Тобто надання послуг з пошуку клієнтів має певні особливості, без урахування яких неможливо зробити висновок щодо фактичного надання зазначених послуг.

Роблячи висновок щодо правильності віднесення до валових витрат по зазначеним договорам, відповідач послався на п.1.32 ст.1, п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 9 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав всі необхідні розрахункові, платіжні та інші документи, які підтверджують виконання договорів № 53, № 88, № 26, № 5-а та № 79.

Відповідно до 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Сторонами не заперечується, що по договорам № 79 від 1.12.10, № 88 від 1.10.07 оплата за отримані послуги була здійснена у повному обсязі на день перевірки, а по договорам № 26 від 1.08.07, № 5а від 15.01.07, № 53 від 1.07.07 частково.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що при проведенні перевірки позивачем були надані не всі документи, які підтверджують отримання послуг. Наявність наданих доказів, наданих у судовому засіданні, а саме звітів та інших матеріалів щодо маркетингових послуг і послуг з пошуку клієнтів, представники відповідача не спростували.

Відповідачем, крім того а ні в акті перевірки, а ні в запереченнях не зазначено які саме розрахунки, платіжні або інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не були надані позивачем у підтвердження здійснення господарських операцій по договорам № 53, № 88, № 26, № 5-а та № 79.

Із наданих суду заперечень вбачається, що відповідач ототожнює відсутність певних документів із неповнотою заповнення таких документів, що не передбачено законодавством про оподаткування прибутку підприємств.

Проаналізувавши наведені сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем Алчевською ОДПІ неправомірно визнано завищення позивачем ТОВ «Автоцентр «Енергія» валових витрат за 2007-2008 роки на суму 536125грн. та визначено до сплати податок на прибуток та штрафні санкції, а тому податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року № 0000662310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000662310/1, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 520732грн. та штрафні санкції у розмірі 263062грн.50коп., а всього 783794грн.50коп. та податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2010 року №0001222310/2, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 518 232грн. та штрафні санкції у розмірі 261812грн.50коп., а всього 780044грн.50коп. повинні бути скасовані.

Щодо вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2010 року № 0000682310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000682310/1, від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/2, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на додану вартість у сумі 1023870грн. та штрафні санкції у розмірі 511935грн., а всього 1535805грн. суд виходить з наступного.

Як вбачається із акту перевірки (а.с. 39-71 т.1) рішення про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість випливає із двох підстав. Перше, в результаті визнання такими, що не підтверджені документально операції по договорам:

- № 53 від 1.07.07 за надання інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.127-128 т.1);

- № 5-а від 15.01.07 за надання маркетингових послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.136 т.1);

- № 26 від 1.08.07 за надання послуг з пошуку клієнтів ПП «Траверс-Плюс» (а.с.138 т.1);

- № 79 від 01.12.06 за надання послуг з пошуку клієнтів ТОВ «Ікар-2006» (а.с.146 т.1);

- № 88 від 01.10.07 за проведення експозицій автомобілів ПП «Су-Чан» (а.с. 142 т.1).

По-друге, відповідачем не були прийняті податкові накладні попередніх періодів, які були включені у зменшення зобовязань з податку на додану вартість, як доказ права на зменшення таких податкових зобовязань, а саме ТОВ «Автоцентр «Енергія» було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 594970грн., в тому числі по періодах: липень 2007 року 133778грн.; серпень 2007р. 96387грн.; вересень 2007р. 85399грн.; жовтень 2007р. 37528грн.; листопад 2007 року 34299грн.; грудень 2007р. 203094грн., січень 2008 року 1263грн., березень 2008 року 3222грн по податковим накладним минулих періодів, тобто, податкові накладні виписані до 30.06.2007 року (а.с. 55 об. Т.1)

Відповідач погодився із тим, що зазначені податкові накладні були включені до податкового обліку в межах 1095днів та раніше до податкового кредиту позивачем не включались.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як було встановлено у судовому засіданні придбані послуги за договорами № 53, № 88, № 26, № 5-а та № 79 були безпосередньо повязані із господарською діяльністю позивача по продажу та обслуговуванню автомобілів, а саме були надані послуги з маркетингу, пошуку клієнтів, проведення експозицій автомобілів та інформаційно-консультативних послуг.

Таким чином, висновок відповідача, що отримані послуги по вище вказаним договорам не були повязані із господарською діяльністю підприємства «Автоцентр «енергія» є хибним, а тому не може бути прийнятий судом як доказ неправомірного включення до податкового кредиту сум за отримані послуги.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із змісту п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається із матеріалів справи позивач скористався своїм правом на податковий кредит по настанню другої із подій, тобто по отриманню податкової накладної від продавця товару (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, що передбачено пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість" не ставиться у залежність від дати виписки податкової накладної контрагентом.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Як вбачається із матеріалів справи відносно послуг, отриманих за договорами №53, № 88, № 26, № 5-а та № 79 позивачем були отримані податкові накладні від контрагентів та включені до податкового кредиту звітного періоду (а.с. 149-230 т.4).

Позивач також надав копії податкових накладних попередніх періодів, які були включені до податкового кредиту у 2007-2008 роках на загальну суму 594970грн. (а.с.3-146 т.4).

Таким чином, суд вважає доведеною позицію ТОВ «Автоцентр»енергія» щодо законності включення до податкового кредиту сум сплачених за отримання послуг по договорам №53, № 88, № 26, № 5-а, № 79 та по податковим накладним, виданим за попередні періоди на загальну суму 1023870грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.97 № 799 у тій частині, що всі податкові документи повинні бути надіслані тільки рекомендованою кореспонденцією, та на те, що позивач не надав доказів отримання податкових накладних з посиланням на поштові відправлення, оскільки зазначена постанова стосується таких вимог тільки у відношенні кореспонденції, спрямованої до податкових органів.

Навпаки, дослідивши журнал вхідної кореспонденції (а.с. 206-231 т.1) та відомості електронної пошти (а.с. 232-234 т.1), а також реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 235-272 т.1) , суд вважає доведеною ту обставину, що позивач включив до податкового кредиту суми, по даті отримання ним податкових накладних від продавця товарів (робіт, послуг).

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року № 0000682310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000682310/1, від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/2, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на додану вартість у сумі 1023870грн. та штрафні санкції у розмірі 511935грн., а всього 1535805грн. підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення:

Від 27 травня 2010 року № 0000682310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000682310/1, від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/2, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на додану вартість у сумі 1023870грн. та штрафні санкції у розмірі 511935грн., а всього 1535805грн.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 27 травня 2010 року № 0000662310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000662310/1, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 520732грн. та штрафні санкції у розмірі 263062грн.50коп., а всього 783794грн.50коп.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2010 року №0001222310/2, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 518 232грн. та штрафні санкції у розмірі 261812грн.50коп., а всього 780044грн.50коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Автоцентр «Енергія» сплачений судовий збір у сумі 3грн.40коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2010 року.

СуддяВ.В. Матвєєва