Ухвала суду № 135149799, 26.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8556/25

Провадження №: 2/336/472/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

м. Запоріжжя 26 березня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Гордейченко Р.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕЙ-КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 подав суду клопотання, яким просить закрити провадження по справі через відсутність предмету спору.

У судовому засіданні відповідач наполіг на клопотанні за вказаними у ньому підставами.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що провадження по справі необхідно закрити.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (ч.1 п. 2 ст. 255 ЦПК України).

За поданим позовом позивая просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заборгованість у сумі

164249,08 грн., з яких:

· сума 3 % річних, в розмірі: 38 205,73 грн.;

· сума нарахованих інфляційних втрат, в розмірі: 126 043,35 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про наступне.

«18 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком

«УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з іншої сторони,

було укладено кредитний договір №11210146000 (далі Договір), за яким банк надав

позичальникам грошові кошти в іноземній валюті в сумі 34 000,00 доларів США, що

еквівалентно 171 700,00 грн., строком з 18 вересня 2007р. по 18 вересня 2018р. з

оплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,6% річних. Відповідно до

положень зазначеного Договору та графіку погашення кредиту, відповідачі

зобов`язалися повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та

комісію у встановлені строки. Виконання зобов`язань позичальників за Договором забезпечується іпотекою нерухомого майна.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2009 року по

справі № 2-3240/2009 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість у сумі

259 975 грн. 61 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи у розмірі 250 грн., а також державне мито у розмірі 1700 грн.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено

Договір факторингу № 4, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-

Колект» прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на

підставі низки кредитних договорів та договорів забезпечення. Також, на підставі

цього Договору факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було

укладено договір відступлення права вимоги за певною кількістю договорів іпотеки,

до складу яких увійшли і кредитний договір укладений між ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» № 11210146000 від 18 вересня 2007 року та іпотечний

договір, укладений на забезпечення виконання кредитного договору.

На сьогоднішній день відповідачами рішення Суду не виконано, заборгованість

складає 259 975,61 грн., що підтверджується Довідкою про наявність непогашеної заборгованості.

Нарахування 3 % річних, інфляційних витрат є особливою мірою відповідальності

боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення

грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та

інтересу кредитора.

Індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України)

підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Згідно з Розрахунком суми 3 % річних, за период з «02» квітня 2017 року по «23»

лютого 2022 року (включно), за прострочення сплати заборгованості, сума 3 %

річних, становить: 38 205,73 грн. (копія розрахунку додається);

2. згідно з Розрахунком суми інфляційних втрат, за период з «02» квітня 2017 року

по «23» лютого 2022 року (включно), понесених у наслідок прострочення

заборгованості, сума інфляційних втрат, становить: 126 043,35 грн. (копія розрахунку

додається).

Всього сума заборгованості (загальна сума 3 % річних, інфляційних втрат)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» становить: 164 249,08 грн.

Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України

не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення

перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на

обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних

витрат».

Суд зауважує, що до позову на обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем додано саме Договір факторингу № 4 від 11 червня 2012 року, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на підставі низки кредитних договорів та договорів забезпечення. Також, на підставі цього Договору факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення права вимоги за певною кількістю договорів іпотеки, до складу яких увійшли і кредитний договір укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» № 11210146000 від 18 вересня 2007 року та іпотечний договір, укладений на забезпечення виконання кредитного договору.

Крім того, судом встановлено, що після ухвалення судом рішення від 16 вересня 2009 року згодом до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», заінтересовані особи ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Шевченківський ВДВС ЗМУЮ, про заміну сторони виконавчого провадження, за якою ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» просило суд замінити у справі № 2-3240/2009 ПАТ «Укрсиббанк» на стягувача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у зв`язку з переходом до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прав кредитора, відповідно до договору факторингу № 4 від 11/06/2012 року.

За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою від 03 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя вирішив:

«В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», заінтересовані особи ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Шевченківський ВДВС ЗМУЮ про заміну сторони виконавчого провадження відмовити».

При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження дійшов висновки про те, що ТОВ „ КЕЙ- КОЛЕКТ не можна визнати фактором за договором факторингу №4 від 11.06.2012 року.

Згодом до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла знову заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою від 05 липня 2017 року року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя вирішив:

«Закрити провадження у цивільній справі».

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2017 року вирішено:

«У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ`на ухвалу Шевченкіівського районного суду м. Запоріжжія від 03 серпня 2015 року у цій справі відмовити».

Вказані судові рішення набрали законної сили.

У відповідності до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/511/23 постановою від 11.02.2026 року сформулювала важливий підхід до застосування статті 625 ЦК України у випадках, коли рішення суду про стягнення боргу залишається невиконаним, але кредитор втрачає право на Його примусове виконання. Суд дійшов висновку, що після пропуску строку пред`явления виконавчого документа до виконання та відмови суду в його поновленні вимога кредитора фактично втрачає можливість примусового захисту, а тому до неї не можуть застосовуватися правила про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ухвалення судового рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання і не змінює його правової природи. Таке рішення лише підтверджує наявність боргу та надає можливість його примусового виконання.

Водночас право на примусове виконання рішення суду обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо цей строк пропущено і суд відмовив у його поновленні, можливість примусового виконання вважається остаточно втраченою.

У такій ситуації борг як цивільно-правове зобов`язання формально продовжує існувати, однак вимога кредитора втрачає примусовий характер. Виконання такого зобов`язання можливе лише добровільно, і таке виконання не вважається безпідставним набуттям майна.

Велика Палата звернула увагу, що інфляційні втрати та 3% річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, с акцесорними вимогами, тобто додатковими до основного грошового зобов`язання та такими, що залежать від нього. Тому вони можуть стягуватися лише тоді, коли основне зобов`язання підлягає примусовому виконанню.

Якщо ж можливість примусового виконання основної вимоги втрачена через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмову суду в його поновленні, відсутні правові підстави і для стягнення похідних вимог за статтею 625 ЦК України.

Суд також зазначив, що інший підхід створив би ситуацію, коли кредитор, втративши право на примусове виконання рішення суду про стягнення боргу, зберігав би можливість необмежено пред`являти нові позови про стягнення 3% річних або інфляційних втрат. Це призводило б до тривалої невизначеності для боржника та суперечило б принципу правової визначеності.

З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду сформулював правову позицію, що після втрати права на примусове виконання рішення суду основна вимога втрачає примусову захищеність, а тому не може бути підставою для заявлення похідних вимог за статтею 625 України.

Враховуючи, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, після вичерпання можливості примусового стягнення основного зобов`язання правила ч. 2 ст. 625 ЦК України до основної вимоги не застосовуються.

Велика Палата ВС зауважила, що надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги про стягнення додаткових сум за основною вимогою, яка вже не підлягає примусовому захисту через недбалість самого кредитора, суперечило б принципу правової визначеності.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 2, ст.ст. 258-261, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕЙ-КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Зарютін П.В.