Ухвала суду № 135149732, 24.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2214/26 1-кс/335/945/2026

24 березня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025080000000238 від 05.11.2025, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000238 від 05.11.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, зазначивши наступне.

У провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025080000000238 від 05.11.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує неправомірну вигоду за вирішення питання про надання громадянам України статусу осіб з інвалідністю та подальше надання відстрочки від мобілізації у ТЦК та СП. 11.12.2025, під час здійснення контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав 2000 доларів США та 86 000 гривень в якості неправомірної вигоди за надання відповідній особі статусу особи із інвалідністю та подальше оформлення відстрочки від призову за мобілізацією для забезпечення перетину державного кордону останнім. У подальшому, 19.03.2026 під час здійснення контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_4 знаходячись поряд із готелем Optima, за адресою: м. Запоріжжя, б-р. Марії Приймаченко, 19 отримав від особи другу частину неправомірної вигоди у вигляді 4000 доларів США, яку повинен був передати невстановленим службовим особам територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Львів з метою подальшого забезпечення виготовлення військово-облікових документів із відомостями про наявність відстрочки від призову за мобілізацією у зв`язку із наявністю у відповідної особи статусу особи із інвалідністю, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тому що був затриманий працівниками поліції одразу після одержання грошових коштів.

19.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України, під час затримання проведено особистий обшук ОСОБА_4 , в ході якого, з особистої сумки останнього вилучено: посвідчення інваліда на ім`я ОСОБА_4 ; банківські картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; грошові кошти у національній валюті купюрами 1000 гривень АИ0101721, ГР4927684, ЄМ1149012, ЄМ8733872, РЛ0823253, МА9578467, ЕВ8876668, ГЛ7343380; купюрами 100 гривень: АМ8293361, ЄЄ7548722, купюрами 20 гривень: ЕД3177923 та 100 доларів США МА51770172А; грошові кошти у валюті долари США: 38 купюр із номером LE55115573E (імітаційні засоби), 1 купюру із номером PA32685285B та 1 купюру із номером PA32685227B.

З метою збереження речових доказів та забезпечення подальшої конфіскації майна, як виду покарання, враховуючи наявність ризиків того, що незастосування арешту майна призведе до можливості відчуження або передачі його права власності іншим особам, виникла необхідність у накладенні арешту на майно зазначене у клопотанні, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно зазначене у клопотанні.

Слідчий ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, про що надав відповідну заяву.

Власник майна ОСОБА_4 , надав заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання без його участі, не заперечує проти його задоволення.

Розглянувши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області, знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000238 від 05.11.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за викладених у цьому клопотанні обставин.

19.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України, під час затримання проведено особистий обшук ОСОБА_4 , в ході якого вилучено: посвідчення інваліда на ім`я ОСОБА_4 ; банківські картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; грошові кошти у національній валюті купюрами 1000 гривень АИ0101721, ГР4927684, ЄМ1149012, ЄМ8733872, РЛ0823253, МА9578467, ЕВ8876668, ГЛ7343380; купюрами 100 гривень: АМ8293361, ЄЄ7548722, купюрами 20 гривень: ЕД3177923 та 100 доларів США МА51770172А; грошові кошти у валюті долари США: 38 купюр із номером LE55115573E (імітаційні засоби), 1 купюру із номером PA32685285B та 1 купюру із номером PA32685227B.

20.03.2026 постановою слідчого було визнано речовими доказами документи, предмети та грошові кошти, вилучені під час проведення особистого обшуку.

20.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.3 ст.332 КК України, за викладених у ній обставин.

Відповідно до долучених до матеріалів клопотання документів, встановлено, що власником вилученого майна є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною ч. 2 ст. 170 КПК України, на яку посилається слідчий у своєму клопотанні, як на підставу для арешту майна, передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання. (п.п.1,3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

При цьому, відповідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а саме на: грошові кошти у національній валюті купюрами 1000 гривень АИ0101721, ГР4927684, ЄМ1149012, ЄМ8733872, РЛ0823253, МА9578467, ЕВ8876668, ГЛ7343380; купюрами 100 гривень: АМ8293361, ЄЄ7548722, купюрами 20 гривень: ЕД3177923 та 100 доларів США МА51770172А; грошові кошти у валюті долари США: 38 купюр із номером LE55115573E (імітаційні засоби), 1 купюру із номером PA32685285B та 1 купюру із номером PA32685227B, оскільки слідчий довів, що накладання арешту на вказані грошові кошти відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та забезпечить у подальшому конфіскацію майна, як виду покарання, оскільки санкція ч. 3 ст. 332 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання з конфіскацією майна.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173 КПК України).

Отже, виходячи з викладеного, у частині накладення арешту на банківські карти: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та посвідчення інваліда на ім`я ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що слід відмовити, оскільки не відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та слідчим не доведено необхідність такого арешту.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на:

-грошові кошти у національній валюті купюрами 1000 гривень АИ0101721, ГР4927684, ЄМ1149012, ЄМ8733872, РЛ0823253, МА9578467, ЕВ8876668, ГЛ7343380; купюрами 100 гривень: АМ8293361, ЄЄ7548722, купюрами 20 гривень: ЕД3177923 та 100 доларів США МА51770172А;

-грошові кошти у валюті долари США: 38 купюр із номером LE55115573E (імітаційні засоби), 1 купюру із номером PA32685285B та 1 купюру із номером PA32685227B.

В іншій частині клопотання щодо накладення арешту на посвідчення інваліда на ім`я ОСОБА_4 , банківські картки, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1