Ухвала суду № 135149693, 25.03.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3194/26

Провадження №1-кс/333/1295/26

УХ В А Л А

25 березня 2026 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_3 ,

розглянув скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 23.03.2026 надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі подана його представником адвокатом ОСОБА_3 . Скарга мотивована тим, що він 20.02.2026 року та 21.02.2026 на електронну адресу ТУ ДБР, розташоване в м. Мелітополі направив заяву про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 191, 382 КК України слідчою СВ ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 . Зазначив, що 18.12.2025 Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя винесено вирок по справі № 335/5934/25, провадження № 1-кп/335/732/25, кримінальному провадженню №12025082060000684 від 04.06.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст.309 КК України за яким прийнято рішення по речовим доказам та арештованому майну. Вирок вступив в законну силу 19.01.2026 року. Цим вироком скасовано арешт з майна ОСОБА_4

04.02.2026 на адресу начальника ВП 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області скеровано копію вироку від 18.12.2025 Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя винесено вирок по справі № 335/5934/25, провадження №1-кп/335/732/25, кримінальному провадженню №12025082060000684 з проханням повернути майно, арешт на яке скасовано (вх. 8015-2026 від 04.02.2026 (108647), але відповіді не отримано.

Під час спілкування зі слідчим ОСОБА_5 за телефоном НОМЕР_1 , остання пояснила, що майно повертати не буде у зв`язку із незгодою з вироком суду. 17.02.2026 на адресу начальника ВП 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області скеровано адвокатський запит з метою встановлення причини незаконного утримання майна ОСОБА_4 . Згідно відповіді на адвокатський запит слідчого СВ ВП 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 остання повідомила, що вона ознайомлена з вироком від 18.12.2025 Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя по справі № 335/5934/25, провадження №1- кп/335/732/25, кримінальному провадженню №12025082060000684 та поверне майно ОСОБА_4 уразі надходження їй особисто із суду вказаного вироку, крім того під час скасування арешту майна суд не визначив їх подальше місцезнаходження.

Вважає, що слідчий СВ ВП 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 умисно не виконала вирок суду, що набрав законної сили і перешкоджає його виконанню ( ч. 2 ст. 382 КК України) та привласнила чуже майно шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ( ч. 2 ст. 191 КК України).

Просить визнати бездіяльність працівників ТУ ДБР, розташоване в м. Мелітополь протиправною та зобов`язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі внести до ЄРДР відомості за його заявою від 20.02.2026.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав, додатково пояснив, що він не знає чи є майно, з якого знятий арешт, речовим доказом по справі. До суду який ухвалив вирок із заявою про визначення долі речових доказів, вони не звертались.

Представник територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі ОСОБА_7 в судовому засіданні проти скарги заперечив, пояснив, що звернення ОСОБА_3 від 23.02.2026 було розглянуто та прийнято рішення про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вони не містять об`єктивних даних, які б свідчили про наявність в діях працівників правохоронного органу ознак кримінальних правопорушень про що заявнику було надано відповідь від 19.03.2026. Під час розгляду було встановлено, що до звернення заявником додано копію вироку суду з відміткою про те, що вирок законної сили не набрав, що виключає обов`язок його виконання у відповідній частині. Серед доданих документів відсутні відомості про звернення заявника до керівника органу досудового розслідування або прокурора з питань виконання судового рішення, а також результати розгляду таких звернень. Заявник звертався до слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя із відповідною скаргою на дії слідчого ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області в частині невиконання вироку суду щодо повернення раніше вилученого майна. У задоволенні скарги заявникові було відмовлено.

Дослідивши письмові матеріали, заслухавши заявника, приходжу до висновку, що скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 шляхом направлення електронного листа на електронну адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань (з дислокацією і м. Мелітополі та Запоріжжі) звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, датованою 20.02.2026 р., в якій зазначив обставини аналогічні тим, що викладені в скарзі до слідчого судді. Заявник вважає, що слідча СВ ВП 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 умисно не виконала вирок суду, що набрав законної сили і перешкоджає його виконанню (ч.2 ст. 382 КК України) та привласнила чуже майно шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч.2 ст. 191 КК України) та просить внести відомості до ЄРДР щодо вчинення особами у форменому одязі кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 382 КК України.

19.03.2026 директор ТУ ДБР, розташоване в м. Мелітополь направив ОСОБА_9 листа №2619зкп/мл-26/17-1-2711/26 від 19.03.2026 в якому зазначив, що звернення ОСОБА_10 не містить об`єктивних даних, які б свідчили про наявність у діях працівників правоохоронного органу ознак кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, у зв`язку з чим, підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.

Дослідивши заяву ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 від 20.02.2026, приходжу до таких висновків.

Як визначено у ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про, зокрема: 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.

Як визначено у ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Відповідно до вимог п. 2 глави 1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку про те, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять у собі достатні фактичні дані про обставини, що можуть об`єктивно свідчити про вчинене кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть визнаватися такими, що підлягають обов`язковому внесенню до ЄРДР.

Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2019 року по справі № 818/15/18, згідно яких при розгляді скарги слідчий суддя вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Також даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20).

Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими у ст. 2 КПК України, в якій зазначається про те, що завданнями кримінального провадження є не лише захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а й забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в ст. 2 КПК України.

Дослідивши надані документи, приходжу до висновку, що підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань не має, оскільки ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 в своїй заяві не зазначив будь-яких фактичних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів, а зміст його звернень зводиться до порядку повернення вилученого майна, після постановлення вироку суду, яке врегульоване нормами КПК України, а саме ст.ст. 100, 374 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.

Керуючись статтями 2, 110, 303, 307, 309 КПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1