Рішення № 135148919, 26.03.2026, Коломацький районний суд Харківської області

753/12680/25

Провадження № 2/625/62/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2026 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2026 року на підставі ухвали, постановленої 07 січня 2026 року суддею Богодухівського районного суду Харківської області Харченком С.М., до Коломацького районного суду Харківської області надійшла позовна заява з додатками, в якій адвокат Тараненко А.І., діючи від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №143382254, укладеним між його сторонами 07 січня 2024 року, у розмірі 42428 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 32428 гривень 00 копійок.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок, а також витрати на правову допомогу у сумі 7000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 07 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за №143382254 в електронній формі у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора.

І, як запевнив представник позивача, одночасно з підписанням договору кредитодавець відправив на електронну адресу, зазначену позичальником у заяві про кредит, електронний лист із повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту, а також Товариством перераховані грошові кошти у сумі 10000 гривень 00 копійок на банківську карту позичальника за № НОМЕР_1 .

Крім того, представник позивача зазначив, що кредитодавець виконав умови кредитного договору, перерахувавши на рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 10000 гривень 00 копійок, водночас, відповідачка не виконала умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також, обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача у позові вказав, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладений договір факторингу за №28/1118 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги, і що згідно Реєстру прав вимоги за №272 від 20 лютого 2024 року до договору факторингу за №28/1118 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254, укладеним між його сторонами 07 січня 2024 року.

Крім того представник позивача зазначив, що згідно договору факторингу від 19 грудня 2024 року за №19/1224-01, укладеного між TOB «Таліон Плюс» та TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», TOB «Таліон Плюс» за плату відступило TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» належні йому права вимоги, а TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» прийняло належні TOB «Таліон Плюс» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254, а 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладений договір факторингу за №29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254, укладеним між його сторонами 07 січня 2024 року, на загальну суму 42428 гривень 00 копійок.

І, з огляду на те, що відповідачка отримані в кредит грошові кошти не повернула, а також не сплатила інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 42428 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 32428 гривень 00 копійок, представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення із неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» вищевказаної суми боргу.

02 березня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформації щодо здійсненого у період із 07 січня 2024 року по 12 січня 2024 року зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 хх-хххх-2992, банком-емітентом якої є АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", коштів у сумі 10000 гривень 00 копійок, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас у поданій 27 лютого 2026 року позовній заяві, яка зареєстрована за вх.№397/01-51/26 (а.с. 54-62), адвокат Тараненко А.І. просив суд справу розглядати без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», а також зазначив про те, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 158, 161).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, а також витребувані судом докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

07 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») укладений договір кредитної лінії № 143382254 в електронній формі, за умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 10000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила) (а.с. 67-76).

Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора (XGSV) (а.с. 76 ).

Пунктами 2.2-2.3 договору визначено, що сума кредитного ліміту, що вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту , яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10000 гривень 00 копійок 07 січня 2024 року (що є датою надання кредиту).

Згідно п.5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_3 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладання договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

У 7.1-7.4 договору сторони узгодили, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 17 січня 2024 року, а саме протягом 10 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 06 лютого 2029 року.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п.7.4 договору): протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

У пунктах 8.1-8.4 договору сторони закріпили погоджені ними умови, згідно яких процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку у сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника.

Протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 17 січня 2024 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 872,35% річних, що становить 2,39% від суми кредиту за кожний день користування ним.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Згідно п.8.8 та п. 8.10 договору орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики НБУ, 249418,46 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 123,90% від суми першого траншу.

Продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин нарахування процентів за ставкою, що застосовується без продовження дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладання додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі строк дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погодженні сторонами під час укладання цього договору.

Із паспорта споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до Договору № 143382254 від 07 січня 2024 року, який також підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (4828), вбачається, що в ньому зазначені основні умови кредитування, зокрема: 1) тип кредиту - кредитна лінія; 2) сума/ліміт кредиту 10000 гривень 00 копійок; 3) строк кредитування до 1857 днів (дисконтний період з можливістю продовження); 4) мета отримання кредиту як на споживчі цілі так і не на споживчі потреби; 5) спосіб та строк надання кредиту цілодобово, шляхом переказу грошових коштів позичальнику, після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів; 6) процентна ставка, процентів річних Дисконтна процентна ставка 3,65% - 912,50%, індивідуальна процентна ставка 456,25% - 912,50 %, базова процентна ставка 912,50 %, після закінчення дисконтного періоду 1087,70 %; 7) тип процентної ставки - фіксована; 8) реальна річна процентна ставка, процентів річних 249418,46%; 9) кількість та розмір платежів, періодичність внесення основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення дії строку договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування кредитом виплачуються в кінці Дисконтного періоду, а у разі користування кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду, кожного дня користування кредитом ( а.с. 65-66).

Із довідки щодо дій позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованої 29 грудня 2024 року, вбачається, що заявка на кредит подана ОСОБА_1 28 грудня 2023 року о 22 годині 53 хвилині, сума кредиту складає 10000 гривень 00 копійок, строк кредитування 10 днів з процентною ставкою 2,50% в день та акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) здійснений одноразовим ідентифікатором (XGSV-4828) 07 січня 2024 року об 15 годині 03 хвилині 35 секунді (а.с. 87-88).

Враховуючи вищевикладене, договір № 143382254 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у сумі 10000 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням за №1e87b355-cb5f-42b9-b60a-cdabc83693ff від 07 січня 2024 року (а.с. 97).

Згідно пункту 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачці не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачкою і доказів того, що на кредитний рахунок НОМЕР_3 не було перераховано суму у розмірі 10000 гривень 00 копійок. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, а тому, саме він мав би надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження тієї обставини, що кошти від кредитора на виконання умов укладеного договору не надходили на його кредитний рахунок.

Згідно п. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

У відповідності з п. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Згідно інформації за №БТ/Е-9285 (а.с. 162), наданої 22 березня 2026 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_6 , на яку 07 січня 2024 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 10000 гривень 00 копійок.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (надалі фактор) укладений договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 104-109), за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

У п.1.3. вказаного договору закріплено умову, згідно якої право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

У п. 8.2. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони закріпили свою згоду, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за змістом якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.». Всі інші умови Договору залишаються без змін (а.с. 110).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, та зокрема пункт 8.2. викладено в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором» (а.с. 110-115).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року, включно (а.с. 115).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 116), згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року, включно.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 116), за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.

Як вбачається із з Реєстру прав вимоги за №272 від 20 лютого 2024 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ( в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), TOB «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254 на загальну суму 21178 гривень 00 копійок (а.с. 117-118).

За умовами договору факторингу від 19 грудня 2024 року за №19/1224-01, укладеного між TOB «Таліон Плюс» та TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», TOB «Таліон Плюс» за плату відступило TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» належні йому права вимоги, а TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» прийняло належні TOB «Таліон Плюс» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 119-123).

Як вбачається із витягу з Реєстру прав вимоги за №2 від 19 грудня 2024 року до Договору факторингу №19/1224-01 від 19 грудня 2024 року, TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254 на загальну суму 42428 гривень 00 копійок (а.с. 124-125).

29 травня 2025 року на підставі договору факторингу за №29/05/25-Е, укладеного між TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» прийняло належні TOB «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних Реєстрах боржників згідно з додатком №1 (а.с. 127-131, 134-136).

Як вбачається із Реєстру боржників Додатку №1 до вищезазначеного Договору факторингу №29/05/25-Е ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254 на загальну суму 42428 гривень 00 копійок (а.с. 132-133).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 20 лютого 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 21178 гривень 60 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 11178 гривень 00 копійок (а.с. 136-137).

З розрахунку заборгованості за кредитом, наданого TOB «Таліон Плюс», вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 19 грудня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 42428 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 32428 гривень 00 копійок (а.с. 137-138).

Із виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254 за період з 25 травня 2025 року по 05 червня 2025 року (а.с. 138), наданої позивачем, вбачається, що станом на 05 червня 2025 року заборгованість відповідачки перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за кредитним договором №143382254 від 07 січня 2024 року не погашена і становить 42428 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованостіпо відсоткам у сумі 32428 гривень 00 копійок.

Водночас, суд зауважує, що відповідачка не спростувала належними і допустимими доказами розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За правилами, визначеними ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами, закріпленими у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. Проте, у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За правилами, визначеними ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). А в ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом, договір кредитної лінії за №143382254 від 07 січня 2024 року, укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаний особисто відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. В договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування.

Підписавши договір кредитної лінії, позичальник у відповідності із ст.ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, згідно ст. 204 ЦК України є правомірним, він укладений у письмовій формі, отже сторонами дотримано вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії №143382254, укладеним між його сторонами 07 січня 2024 року, у розмірі 42428 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам у сумі 32428 гривень 00 копійок.

Водночас, суд зауважує, що відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву та не спростувала розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заявлених до стягнення у порядку ст.137 ЦПК України витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ст.ст. 1 та 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності із пунктами 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За умовами договору про надання правничої допомоги за №29/05/25-01, укладеного 29 травня 2025 року між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І. та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», а також згідно умов додаткової угоди №25770850372 до вказаного вище договору від 29 травня 2025 року, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №143382254 від 07 січня 2024 року (а.с. 139-141).

Згідно п.3.1, 3.3, 3.4, 3.6 договору про надання правничої допомоги отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгодженні сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (додаток №1 до цього договору).

Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (а.с. 139).

Згідно наданого до суду акту прийому - передачі наданих послуг (який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги за №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року), складеного 05 червня 2025 року за вищевказаним договором про надання правничої допомоги, сторони погодили вартість наданої професійної правничої допомоги, пов`язаної з представництвом інтересів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в суді за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складає 7000 гривень 00 копійок (а.с. 141).

За змістом ст. 137 ЦПК України за умови доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката, керуючого бюро Тараненка Артема Ігоровича професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до усної консультації адвоката, складання ним позовної заяви, та складанням одного запиту про витребування доказів, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов`язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією відповідача в цій справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, із 7000 гривень 00 копійок до 4000 гривень 00 копійок.

Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося одне судове засідання, яке проведено судом за відсутності адвоката Тараненка Артема Ігоровича. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.

Таким чином із відповідачки на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії №143382254, укладеним між його сторонами 07 січня 2024 року, у розмірі 42428 (сорок дві тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42986956) витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42986956) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 26 березня 2026 року.

Суддя М.О. Скляренко