Ухвала суду № 135147791, 19.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2026 Справа №607/9418/25 Провадження №2/607/328/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки, адвокатки Чапаєвої Г. М.,

представників відповідачів , адвокатки Баюк І. І.,

голови ОСББ Чайківського І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вербицького, 22» - адвокатки Баюк Ірини Ігорівни про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вербицького, 22» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області розглядається цивільна справа № 607/9418/25 за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вербицького, 22» (далі ОСББ «Вербицького, 22») про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном,

11 лютого 2026 року представник ОСББ «Вербицького, 22» - адвокатка Баюк І. І. подала клопотання про закриття провадження у справі № 607/9418/25 у зв`язку з порушенням правил предметної підсудності.

Згідно з публічними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (ФОП). Одним із основних видів її діяльності є КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Дана інформація є загальновідомою, публічною та доступною у відкритих державних реєстрах для необмеженого кола осіб, до якої застосовуються вимоги ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що приміщення № 47 здається нею в оренду, а розміщення контейнерного майданчика, за твердженням позивача, заважає орендарям використовувати приміщення.

Водночас ОСОБА_1 успішно здає в оренду приміщення № 47, а отже перешкод для здачі в оренду майна не виникає. Позивачка не надала доказів, що здає в оренду дане майно як фізична особа, а не ФОП, хоча вона є ФОП з 2004 року на спрощеній системі оподаткування за даним видом діяльності.

Таким чином, спірні правовідносини безпосередньо пов`язані зі здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності та стосуються її прав як суб`єкта господарювання (орендодавця), а не як фізичної особи, що використовує майно для особистих потреб.

Крім того, перешкоди в користуванні приміщенням можуть виникати саме щодо орендаря, а не орендодавця ОСОБА_1 , яка успішно здала в оренду майно. Орендар використовуючи приміщення як магазин - кафетерій здійснює господарську діяльність, а тому спір стосується прав та обов`язків суб`єктів господарювання та має чіткий господарсько-правовий характер.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (наприклад, у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18), що критеріями розмежування між цивільною та господарською юрисдикцією є одночасно суб`єктний склад учасників та характер спірних правовідносин.

Відтак, з огляду на доводи клопотання, представник відповідача просила закрити провадження у справі № 607/9418/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Вербицького 22».

19 лютого 2026 рокупредставник ОСББ «Вербицького, 22» - адвокатка Баюк І. І. через систему «Електронний суд» подала додаткові обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі.

Зазначає про те, що позивачка обґрунтовує позов тим, що наявність контейнерного майданчика нібито створює перешкоди у використанні майна та призводить до постійної зміни орендарів. Однак дана інформація не відповідає дійсності. Нежитлове приміщення № 47 за адресою АДРЕСА_1 , вже протягом 3-х років безперервно використовується для здійснення підприємницької діяльності одним і тим самим суб`єктом - ФОП ОСОБА_2 (Кафе «Південна кава»). Факт здійснення господарської діяльності саме у цьому приміщенні підтверджується копією Чека № 179923775, у якому чітко зазначено місцезнаходження об`єкта: АДРЕСА_2 .

Згідно з даними ЄДР, ФОП ОСОБА_2 здійснює діяльність за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.30 Обслуговування напоями.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про «неможливість використання приміщення» та «плинність орендарів» спростовуються тривалим та успішним функціонуванням закладу громадського харчування, як мінімум з моменту подання позову, оскільки до позову додано фотознімки, де зафіксовано наявність Кафе «Південна кава», а також з 29.10.2025, коли ОСОБА_1 зверталась в Тернопільське районне управління поліції, де у відповіді на її звернення зафіксовано наявність даного ОСОБА_3 . Будь-які «перешкоди», якщо вони і існують, стосуються виключно комерційного приваблення об`єкта для суб`єкта господарювання (орендаря), а не особистих потреб ОСОБА_1 як фізичної особи.

У відповідача відсутні можливості отримання копії договору оренди приміщення та відомостей про сплату податків. Однак незалежно від пояснень та вказівки у договорі, про те, що ОСОБА_1 здає в оренду дане приміщення як фізична особа, вона зареєстрована як ФОП ОСОБА_1 за КВЕД 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), а тому підтвердженням здачі даного приміщення в оренду як фізичною особою може бути лише сплата нею податків саме за ставками фізичної особи 18 % ПДФО та 5 % військовий збір, інакше, такий договір свідчить про те, що вона здійснює діяльність як ФОП за вказаним КВЕД, однак належно не сплачує податки.

Реєстрація права власності на нежитлове приміщення № 47 за ОСОБА_1 як за фізичною особою, не є доказом того, що це майно не використовується нею як підприємцем. ОСОБА_1 офіційно зареєстрована як суб`єкт господарювання з 2004 року, і одним із видів її діяльності за КВЕД 68.20 є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Оскільки спірне приміщення за своїм функціональним призначенням є нежитловим, воно призначене для комерційного використання. Фактичне використання цього майна (передача в оренду ФОП ОСОБА_2 для функціонування кафе) повністю збігається з підприємницьким профілем позивачки. Таким чином, приміщення № 47 є активом, який ОСОБА_1 використовує для отримання прибутку в межах своєї господарської діяльності. Зважаючи, що приміщення фактично використовується для комерційної діяльності (Кафе) іншим підприємцем, а тому перешкоди в користуванні приміщенням можуть виникати саме щодо нього, а тому спір стосується прав та обов`язків суб`єктів господарювання та має чіткий господарсько-правовий характер.

Спори щодо усунення перешкод у користуванні майном, яке використовується в комерційних цілях суб`єктами господарювання, належать до юрисдикції господарських судів (ст. 20 ГПК України). Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, якщо спір виник у зв`язку зі здійсненням суб`єктом підприємницької діяльності, він має розглядатися за правилами господарського судочинства.

19 лютого 2026 року представником позивачки ОСОБА_1 адвокаткою Чапаєвою Г. М. через «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі у яких сторона позивача покликається на те, що у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав порушення правил предметної підсудності слід відмовити.

Загальнодоступна інформація про наявність у позивача КВЕДу не дає підстав стверджувати про наявність ознак господарського спору. У відповідності до статті 81 ЦПК України, на відповідача покладається обов`язок довести обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Дана вимога відповідачем не дотримана. В позовній заяві не вказано про наявність перешкод саме у орендаря та в чому саме вони полягають.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена у статті 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

У справі, яка розглядається, сторонами спору є фізична особа ОСОБА_1 до юридичної особи ОСББ «Вербицького, 22» з предметом захисту права власності нерухомого майна. Позивачка є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 . Дане приміщення позивач як фізична особа отримала у власність на підставі договору дарування від іншої фізичної особи. 29.10.2024 ОСОБА_1 як фізична особа і власник нежитлового приміщення зверталась до голови ОСББ «Вербицького, 22» та органів поліції щодо вжиття заходів по незаконному, на її думку, встановленні сміттєвих контейнерів біля належного їй приміщення за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку із неможливістю врегулювати спір в досудовому порядку, в травні 2025 року у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області зареєстровано позовну заяву власника нерухомого майна-нежитлового приміщення з вимогою захисту свого порушеного права, так як розташування таких контейнерів є самовільним без будь-яких дозвільних документів. Такі доводи ОСОБА_1 висловила в суді у вступному слові.

Окрім цього, під час підготовки позовної заяви представником позивача предметна підсудність детально з`ясована. ОСОБА_1 має статус фізичної особи підприємця з 2004 року по даний час за видом діяльності КВД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна». За 2025 рік позивач як фізична особа та фізична особа підприємець доходів не отримувала. З 20.03.2025 по 20.03.2026 на підставі договору оренди, укладеного між фізичними особами позивачем з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої, укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке згідно акту прийому-передачі від 20.03.2025 використовується орендарем. ОСОБА_2 не залучений до участі в справі. Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, сторона позивача вважає, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що виключає його розгляд в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим, клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України не підлягає до задоволення

Представники відповідачів ОСББ «Вербицького, 22» - Чайківський І. О., адвокатка Баюк І. І. підтримали клопотання про закриття провадження у справі № 607/9418/25 у зв`язку з порушенням правил предметної підсудності, просили задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокатка Чапаєва Г. М. вважають, що спірні правовідносини виникли між фізичною та юридичною особами, а тому спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, про що є обґрунтування у додаткових поясненнях.

Суд, вивчивши зміст клопотання про закриття провадження у справі та матеріали цивільної справи № 607/9418/25, в сукупності із поясненнями учасників справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц дійшла до наступних висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена у статті 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 20 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу .

До таких осіб відповідно до частини першої статті 4 ГПК України належать: юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

У справі, яка розглядається, сторонами спору є фізична особа ОСОБА_1 позивач, таюридична особа ОСББ «Вербицького, 22» відповідач.

Предметом позову позивачкою заявлено зобов`язатиОСББ «Вербицького, 22» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її майном за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу та усунення самовільно встановлених контейнерів для твердих побутових відходів, які знаходяться біля приміщення АДРЕСА_4 , та перебувають на обслуговуванні ОСББ «Вербицького, 22».

Нерухоме майно за вищевказаною адресою передано фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) в оренду фізичній особі ОСОБА_2 (орендар), про що 20 березня 2025 року складено договір оренди та акт прийому-передачі приміщення по договору.

Беззаперечно ОСОБА_1 має статус фізичної особи підприємця з 2004 року по даний час за видом діяльності КВД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна», що сторонами не заперечується, однак ця обставина не змінює її статусу фізичної особи у виниклому спорі та у договорі оренди, який судом описано вище, укладеному між фізичними особами.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року, справа № 504/3770/15, виснував про наступне: «У справі, що переглядається, за Договором нежитлове приміщення передано в оренду його власниками - фізичними особами і у справі не встановлено, що у спірних відносинах вони здійснювали господарську діяльність. Посилання скаржника на те, що один зі співвласників (орендодавців) вказаного нежитлового приміщення - ОСОБА_4. з 13 травня 2008 року зареєстрована як фізична-особа підприємець, а ОСОБА_1 з 16 квітня 2014 року зареєстрована як фізична-особа підприємець не дає підстав для висновку про віднесення цієї справи до господарської юрисдикції, оскільки наявність реєстрації особи підприємцем не може свідчити про те, що фізична особа виступає у такому статусі у всіх правовідносинах, зокрема і щодо надання власного майна в оренду».

За встановлених обставин, суд дійшов до переконання про відмову у задоволенні клопотання представника ОСББ «Вербицького, 22» - адвокатки Баюк І. І. про закриття провадження у справі № 607/9418/25 у зв`язку з порушенням правил предметної підсудності, оскільки вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 діє як фізична особа.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 260, 261, 352354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вербицького, 22» - адвокатки Баюк Ірини Ігорівни про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вербицького, 22» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.