Постанова № 13514706, 07.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року об 11 год. 04 хв. Справа № 2а-8372/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріПавлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма

«Елта», м. Запоріжжя

до: Запорізької митниці, м. Запоріжжя

про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/03 від 01.03.2010 року

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Елта» звернулося із адміністративним позовом до Запорізької митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2010/001651/1 від 22.09.2010 р. про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації № 112000010/2010/007350 від 16.09.2010 р.; зобовязати Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по вантажній митній декларації № 112000010/2010/007582 шляхом оформлення Аркуша коригування до вантажної митної декларації № 112000010/2010/007582 від 24.09.2010 р. з відображенням відкоригованої митної вартості флакони скляні для парфумерної та косметичної продукції місткістю 0,05 л. з безбарвного скла, ГОСТ Р 51781-2001: ФК-50-940-МТО-292500 штук, зав ціною угоди у розмірі 96716,26 грн.; зобовязати Запорізьку митницю внести зміни до облікової картки особового рахунку ТОВ ВКФ «Елта», код ЄДРПОУ 23790967, по платежам, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по вантажній митній декларації № 112000010/2010/007582 від 24.09.2010 р. зменшивши нарахування митних платежів, які підлягають перерахуванню до державного бюджету на суму 3809,70 грн., та зарахування їх в рахунок майбутніх платежів ТОВ ВКФ «Елта» на користь державного бюджету шляхом внесення до вантажної митної декларації № 112000010/2010/007582 від 24.09.2010 р. та її електронної копії відомостей про повернення суми митних платежів в розмірі 3809,70 грн.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що відповідачем всупереч вимог ст. ст. 259, 261, 262, 265 Митного кодексу України неправомірно винесено оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів за методом оцінки № 2. Зокрема зазначає, що відповідач одразу скористався ціновою інформацією наявною у відповідних базах, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на його задоволенні.

Відповідач проти позову не заперечив, представник в судове засідання двічі за викликом суду не зявився, причини неявки суду не відомі. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

19 листопада 2007 року між ВАТ «Туймазискло» (постачальник) та ТОВ ВКФ «Елта» (покупець) було укладено контракт поставки продукції № 5900/6099, відповідно до умов якого постачальник зобовязується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію з медичного та харчового скла. Мета придбання продукції для власного виробництва та споживання.

Згідно з п. 1.2 контракту, продукція поставляється окремими партіями, склад яких (за асортиментом, кількістю, одиниці виміру, цінам) визначається специфікаціями, які є невідємною частиною вказаного контракту.

16 вересня 2010 року до відділу Запорізької митниці для митного оформлення ТОВ ВКФ «Елта» надало вантажну митну декларацію № 112000010/2010/007350 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, згідно якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом № 1.

20 вересня 2010 року посадовою особою Запорізької митниці на зворотному боці декларації митної вартості зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

21 вересня 2010 року декларантом товариства надано відповідачу лист-зобовязання, прас-лист та вчинено запис про неможливість надання інших додаткових документів.

Рішенням від 22 вересня 2010 року № 112000006/2010/001651/1 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за методом № 2 «за ціною договору щодо ідентичних товарів».

У звязку із терміновою необхідністю розмитнення товару, 24 вересня 2010 року позивач надав до Запорізької митниці вантажну митну декларацію № 112000010/2010/007582, згідно якої заявлено митну вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів, за методом № 2 та здійснено оплату митних платежів виходячи із вказаної вартості товару.

В той же час, не погоджуючись із рішенням Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 22.09.2010 р. № 112000006/2010/001651/1, ТОВ ВКФ «Елта» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

·за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

·за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

·за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

·на основі віднімання вартості (метод 4);

·на основі додавання вартості (метод 5);

·резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивачем для митного оформлення вантажу за ВМД № 112000010/2010/007350 від 16.09.2010 р. було надано: контракт № 5900/6099 від 19.11.2007 р.; доповнення до договору № 1 від 15.01.2008 р., № 12 від 28.01.2010 р., № 13 від 10.05.2010 р., № 14 від 30.08.2010 р., № 2 від 20.03.2009 р., № 3 від 15.10.2008 р., № 4 від 07.11.2008 р., № 5 від 18.12.2008 р., № 8 від 01.07.2009 р., № 9 від 14.12.2009 р.; специфікація № 23 від 01.06.2010 р., інвойс ОАО-002612 від 13.09.2010 р.; транспортна накладна 010239 від 13.09.2010 р.; паспорт № НОМЕР_3 від 13.09.2010 р.; довідка про транспортно-експедиційні витрати б/н від 15.09.2010 р.; облікова картка № 11200/2/01/00036від 15.06.2009 р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.01.2010 р. № 05.03.02-03/1016; довідка до ДПІ № 148 від 07.07.2010 р.; сертифікат про походження товару RUUA 0006003500; лист до митниці № 53 від 14.09.2010 р.; ГТД № 10401080/130910/0000783 від 13.09.2010 р.

Тобто, вимоги п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження позивачем були виконані в повному обсязі.

Однак, відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 р. № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

При цьому, послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково затребувані від позивача наступні документи: калькуляція фірми-виробника товару; прас-лист фірми-виробника товару; відповідна бухгалтерська документація; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інші документи.

Декларантом підприємства для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно вимог додатково було надано лише лист-зобовязання та прас-лист. Інші документи надані не були, у звязку із чим, Запорізька митниця визначила митну вартість товару за методом № 2 (ст. 268 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 268 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Визначення ідентичних товарів передбачає, що товари, вартість яких підлягає визначенню, повинні бути однаковими за всіма критеріями, зокрема фізичними характеристиками, якістю, країною походження, репутацією на ринку та відповідним виробником. При цьому допускається розуміння товарів ідентичними у випадках існування невеликих чи незначних розбіжностей у їхньому зовнішньому вигляді.

Положення коментованої статті також передбачають, що для визнання товарів ідентичними і використання їх як еталону вартості, ці товари: повинні бути продані (відчужені у дозволеному законодавством порядку) для ввезення на територію України, або якщо ці товари ввезені в Україну з оцінюваними товарами одночасно чи не раніше ніж у певний строк до ввезення оцінюваних товарів. Також такі товари були ввезені в тій же кількості і на тих же комерційних умовах. Тобто розбіжностей практично бути не повинно.

Отже, відповідачу для визначення митної вартості товару за вказаним методом необхідно мати всі необхідні вихідні дані щодо товару, який підлягає митному оформленню, зокрема його фізичко-хімічним показникам. Однак, як зазначалося вище, позивачем на час прийняття оскаржуваного рішення митницею не було надано відповідного висновку експертних установ.

У звязку із цим, досить нелогічно виглядає позиція митниці щодо визначення митної вартості товару саме за методом № 2. Тобто, якщо у митниці були можливості оцінити фізичко-хімічні властивості товару, то навіщо було витребовувати від позивача висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Отже, суд вважає безпідставним та необґрунтованим застосування Запорізькою митницею в даному випадку методу оцінки № 2.

В позовній заяві та представник позивача в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, зазначив, що додатково витребувані митницею документи не були надані з обєктивних причин, зокрема їх фактичної відсутності та потреби в часі для їх запитання. Вказує, що оскільки продукція потрібна була товариству негайно з урахуванням виробничого процесу, то ТОВ ВКФ «Елта» оформила вантаж згідно рішення Запорізької митниці.

Слід зазначити, що представником позивача долучені до матеріалів справи експертний висновок № ОЦ-242 від 23.09.2010 р. наданий Запорізькою ТПП та калькуляція на флакони, затверджена ВАТ «Туймазискло», що спростовують висновки Запорізької митниці про неможливість визначення вартості товару за методом № 1.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням позивачем необхідних документів для визначення митної вартості товару, суд вважає, що Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення з митної оцінки товару № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року за методом № 2. У зв'язку із викладеним позовні вимоги в цій частині слід визнати законними та обґрунтованими, а оскаржуване рішення Запорізької митниці таким, що підлягає скасуванню.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відображення відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів і відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25 вересня 2008 р. № 1045, передбачено, що у разі отримання митним органом інформації про доплату платником податків коштів до Державного бюджету України або підтвердження Державним казначейством України факту повернення з Державного бюджету України коштів після закінчення митного оформлення унаслідок: направлення митним органом платнику податків податкового повідомлення; судове рішення; висновку митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи; інших випадків, визначених законами України, митним органом протягом 5 робочих днів з дня надходження такої інформації здійснюється оформлення аркуша коригування і внесення в доповнення до ВМД, до якої складається аркуш коригування, відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів, а також внесення в Єдину автоматизовану інформаційну систему (далі - ЄАІС) Державної митної служби України (далі - Держмитслужба) відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення цих товарів, та відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів.

В той же час, як передбачено в преамбулі вказаного наказу, від розроблений відповідно до статті 69, частини другої статті 81 та частини четвертої статті 90 Митного кодексу України, статей 4 - 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та з метою забезпечення відображення відомостей щодо сплати донарахованих або повернення надмірно (помилково) сплачених сум митних платежів, якщо така сплата (повернення) відбувається після закінчення митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації

В даному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось ТОВ ВКФ «Елта» виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року.

Крім того, враховуючи те, що норми вказаного Порядку на ситуацію з позивачем не розповсюджуються, то відсутні підстави для внесення змін до облікової картки особового рахунка товариства. Позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Елта» до Запорізької митниці про визнання незаконним рішення та зобовязання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Елта» судові витрати у розмірі 1 грн. 15 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі у строк, передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

СуддяН.В. Стрельнікова