Ухвала суду № 135146099, 18.03.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/3319/26

Провадження № 2/201/3399/2026

2-з/201/48/2026

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра 13.03.2026р. засобами поштового зв`язку надійшла зазначена позовна заява, в якій позивачка просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Одночасно із позовом позивачкою подана заява про його забезпечення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026р. справу передано для розгляду судді Покопцевій Д.О.

Згідно ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача - судом отримана 17.03.2026р.

Ознайомившись з позовною заявою, суддя вважає, що вона непідсудна Соборному районному суду міста Дніпра з огляду на наступне.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Отже, за загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує зареєстрованого місця проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відтак, реєстрація (декларування) місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, судом враховані відомості з Єдиного державного демографічного реєстру № 2469984 від 17.03.2026р., відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, відповідно до відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2470004 від 17.03.2026р., зареєстрованим фактичним місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що «положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи ? сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Зважаючи на те, що підсудність цієї справи не визначається за вибором позивача, а імперативно встановлюється за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача (ст. 27 ЦПК України), то, керуючись загальним правилом територіальної підсудності, вважаю, що справа підсудна Шевченківському районному суду м. Львова на підставі ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим місцем перебування відповідача як внутрішньо переміщеної особи, тобто суду який є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.31, 259-261, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини разом із заявою про забезпечення позову передати на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 12).

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева