Ухвала суду № 135145814, 24.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

24 березня 2026 рокусправа № 380/3038/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн., у 2026 році у розмірі 3328 грн., а також при формуванні грошового атестату для призначення пенсії.

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, за період з 05.10.2023 по 16.02.2026 (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області видати ОСОБА_1 грошовий атестат для призначення пенсії з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ у розмірі 3328 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду в порядку п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, яке, зокрема, обґрунтоване тим, що місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальним строком, встановленим ч. 5 ст. 122 КАС України. Водночас, після внесення з 19.07.2022 Законом № 2352-IX змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, у спорах, пов`язаних з оплатою праці, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який має пріоритет перед процесуальними строками адміністративного судочинства. Вказує, що Позивач отримуючи щомісячно грошове забезпечення, як він вважає не в повному обсязі, протягом більше ніж двох років не звертався до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Такі дії не можуть вважатися такими, що вчинені в розумний строк, без обґрунтованих зволікань. Вважає, що враховуючи дати ознайомлення з наказами, які встановлюють позивачу посадовий оклад (накази від 04.10.2023 №86-к/ДСК, від 09.04.2022 №10-к/ДСК) відповідно дати ознайомлення - 05.10.2023 та 09.04.2024 то кінцевий строк на оскарження правильності нарахування грошового забезпечення відповідно до зазначених наказів мав припадати на 05.01.2023, 09.07.2024, тобто протягом трьох місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права відповідно до вимог статті 233 КЗпП.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо строку звернення позивача із позовом до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22, від 17.08.2023 року у справі № 380/14039/22, від 07.10.2024 року у справі № 500/7802/23, які в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Встановлено, що ч.1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Також, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду, та наголосила, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Із матеріалів справи суд встановив, що грошовий атестат №19 був виданий відповідачем позивачу 16.02.2026. Позов позивачем подано до суду 22.02.2026, тобто в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відтак, подане представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала з питань залишення позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 24.03.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович