Постанова № 13514465, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2011 р.Справа №2а-9212/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Керченської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим №126

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Василець В.О., довіреність № 20/2-4871 від 08.12.2010,

від першого відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Керченська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим №126 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АРК від 29.11.1999 №1141120000001110 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, та взята на облік як платник податків у Державній податковій інспекції м.Керчі АР Крим 11.02.2000, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі Закон 2181), Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 №1963-ХП. Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У звязку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Статтею 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлено, що податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Судом зясовано, що позивач самостійно задекларував податкові зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів:

за 2006 рік в розмірі 5562,00 грн., з щоквартальною сплатою податку у сумі 1390,50 грн., що прийнята та зареєстрована 28.02.2006 за №3040;

за 2007 рік в розмірі 5562,00 грн., з щоквартальною сплатою податку у сумі 1390,60, що прийнята та зареєстрована відповідачем 22.02.2007 за №2482.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що з 26.08.2009 по 28.09.2009 позивачем було сплачено 4171,50 грн. податкового зобовязання з власників транспортних засобів за 2009 рік, штрафних санкцій за рішенням від 19.05.2009, податкового зобовязання з власників транспортних засобів за 1 квартал 2010 року, яки були спрямовані на погашення заборгованості з податку з власників транспортних засобів за Ш, ІУ квартали 2009 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

Стаття 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22). Конституція України має вищу юридичну силу (стаття 8).

Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав субєктів господарювання.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Судом встановлено, що 30.042010 Державною податковою інспекцією в м.Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання граничних термінів сплати суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів по строку 14.10.2006, 14.01.2007, 14.04.2007.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт №622/17-3/08563872.

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку за третій квартал 2006 року, четвертий квартал 2006 року, перший квартал 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: 14.05.2010 №0015091702/0 від 02.06.2010 №0015091702/1, від 14.07.2010 №0015091702/3, якими до позивача, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 1081 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 2085,79грн.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів безготівковим шляхом були здійснені таки платежі:

10.04.2009 на суму 177,75 грн. сплачений податок за 1 квартал 2009 року;

21.05.2009 на суму 180,00 грн. сплачений штраф з податку за податковим повідомленням рішенням від 19.05.2009 №0006411702/0;

21.05.2009 на суму 592,13 грн. сплачений штраф з податку за податковим повідомленням рішенням від 19.05.2009 №0006411702/0;

Вказані суми були частково зараховані відповідачем на погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів за Ш квартал 2006 року.

Судом встановлено, що позивачем була проведена сплата податкового зобовязання з власників транспортних засобів таким чином:

Платіжним дорученням від 21.05.2009 на суму 1117,00 грн. остаточно сплачений штраф з податку за податковим повідомленням рішенням від 19.05.2009 №0006411702/0;

Платіжним дорученням від 02.07.2009 на суму 177,75 грн. податку за П квартал 2009 року;

Платіжним дорученням від 08.10.2009 на суму 178,00 грн. податок за Ш квартал 2009 року.

Вказані суми були частково зараховані відповідачем на погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів за ІУ квартал 2006 року.

Відповідачем надані до справи копії електронних виписок з казначейського рахунку, де встановлено, що наступними платіжними дорученнями про безготівкове перерахування коштів позивачем були сплачені:

08.10.2009 на суму 178,00 грн. податок за Ш квартал 2009 року.

14.01.2010 у сумі 180,00 грн. податок за ІУ квартал 2009 року;

24.03.2010 на суму 400.00 грн. податок за І квартал 2010 року;

Платіжним дорученням від 01.04.2010 сплачений податок за І квартал 2010 року у сумі 500,00 грн.

Вказані суми були частково спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу за І квартал 2007 року.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобовязання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Судом встановлено, що 18.03.2009 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок з податку з власників транспортних засобів за 2009 рік, прийнятий відповідачем та зареєстрований за №3793. Згідно до вказаного розрахунку позивачем був зменшений обсяг податкового зобовязання за 2009 рік з 1421,50 грн. до 711,00 грн., з вказівкою про розмір щоквартальної сплати 177,75 грн.

Прийнявши вказану декларацію відповідач справляє 337,25 грн. на погашення податкового зобовязання Ш кварталу 2006 року, 337,25 грн. на погашення податкового зобовязання ІУ кварталу 2006 року, 337.25 та 337,25 грн. на погашення узгодженого податкового зобовязання за І квартал 2007 року.

Згідно із ст. 5 Закону 2181 у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. N 342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 р. N 887/6078 (далі - Інструкція), документом, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання (боргу) платника до бази даних, є податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові податкові декларації.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами відповідних операцій, а саме:

зменшення нарахування, у тому числі:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком).

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою її подання із зазначенням терміну сплати.

Таким чином, вказана вище норма Закону передбачає обов'язок платника податків подати нову декларацію у випадку виявлення ним будь-яких помилок, допущених у попередній декларації. Положення Інструкції, у свою чергу, визначають механізм відображення в податковому обліку даних нової декларації, у тому числі і шляхом зменшення вже нарахованих податкових зобов'язань (у разі несвоєчасної їх сплати - податкового боргу).

Враховуючи наведене, за умови виявлення помилок у попередніх деклараціях платник зобов'язаний подати відповідному податковому органу нову (уточнену) декларацію, а зазначений податковий орган, за даними такої нової декларації, повинен здійснити збільшення або зменшення податкових зобов'язань вказаного підприємства (у тому числі і зменшення сум податкового боргу).

За пунктом 7.2. Інструкції зазначено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку. Заяви на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік).

Таким чином, у разі встановлення за уточнюючим розрахунок зменшеного розміру податкового зобовязання, та проведенням оплати податкового зобовязання, визначеного помилково у більшому розмірі за попередньою податковою декларацією, платник податків має право протягом 1095 днів звернутися до податкового органу з заявою на повернення сум надмірно сплаченого податку.

Конституція України встановила, що зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобовязані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед повноважень органів податкової служби, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» такого права як самостійне, без згоди на те платника податків або без відповідного рішення суду, визначення призначення платежу і зарахування перерахованих платником власником коштів за певним цільовим призначенням на інші платежі, не існує. Також не існує такого права, як спрямовувати кошти, надмірно сплачені платником податків, в погашення податкового боргу, що виник раніше, за власним рішенням податкового органу без згоди платника податків. Отже орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Суд приходить до висновку, що зазначені положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, та спрямовувати суми переплати в погашення податкового зобовязання без згоди платника податків, та відповідно застосовувати п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість здійснених дій.

У звязку з чим суд робить висновок, що податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів за Ш, ІУ квартал 2006 року, І квартал 2007 року вказаними платіжними документами не сплачувалось, а тому нарахування штрафних санкцій в цієї частині суд вважає неправомірним.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 10.1.1. статті 10 Закону №2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Порядок реалізації вказаних заходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 №538 затверджений Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. За пунктом 36 вказаного порядку готівкові кошти, отримані від такого продажу (крім сум, використаних на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію), на рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства за балансовим рахунком N 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства за місцем реєстрації платника податків, не пізніше ніж наступного робочого дня після дати зарахування коштів на цей рахунок. Наступного робочого дня після зарахування коштів на зазначений рахунок управління Державного казначейства засобами електронного зв'язку передає витяг у вигляді електронного реєстру розрахункових документів про надходження коштів до відповідного відділення Державного казначейства. Відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня передає цей витяг податковому органу за місцем реєстрації платника податків.

Податковий орган не пізніше ніж наступного робочого дня подає відділенню Державного казначейства довідку про розподіл коштів, які надійшли на рахунок, відкритий за балансовим рахунком N 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства (додаток 8). У довідці зазначаються суми, використані на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, а саме - транспортних витрат, послуг експертів тощо, суми боргу за видами податків, зборів (обов'язкових платежів), суми пені, штрафних санкцій, а також повна назва отримувача коштів та його ідентифікаційний код, назва установи банку або органу Державного казначейства, де відкрито рахунок, код банку або органу Державного казначейства, номер рахунка.

На підставі даних довідки відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня розподіляє кошти від реалізації описаних активів, формує в установленому порядку платіжні доручення та передає їх засобами електронного зв'язку до відповідного управління Державного казначейства для перерахування розподілених коштів за призначенням. У реєстрі платіжного доручення "Призначення платежу" повинно бути зазначено: "Покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, що перебували в податковій заставі" або "Реалізація активів, що перебували в податковій заставі".

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення від 11.03.2009 від реалізації актів надійшло на казначейський рахунок позивача надійшло 3300,00 грн., з яких 147,91 грн. було спрямовано на погашення податкового боргу з податку з власників автотранспортних засобів за Ш квартал 2006 року.

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що в даному випадку відповідачем правомірно проведений розподіл отриманих коштів, та правомірно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну оплату узгодженого податкового зобовязання у сумі 147,91грн. з простроченням на 877 днів, а тому податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкцій у розмірі 50% суми сплаченої з простроченням у сумі 73,96 грн. є правомірним.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені судом частково, суд вважає за необхідне повернути позивачеві судовий збір пропорційно задоволених вимог - у сумі 1,70 грн.

Судом 18 січня 2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 25 січня 2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 02.06.210 № 0015091702/1, від 14.07.2010 № 0015091702/2 про визначення податкового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 50% у сумі 2085,79 грн. частково в частині штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 2011,86 грн.

4.Стягнути на користь Керченської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим №126 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.