Рішення № 135140847, 25.03.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/379/26

Провадження № 2/375/675/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Антипенка В. П.,

за участю:

секретаря судового засідання: Голованової В.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення 6146 грн заборгованості за кредитним договором.

Зазначає, що 27.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 27.06.2023-100001601.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Заборгованість за цим договором у сумі 6146 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 3500 грн, відсотками 2646 грн., відповідач не погасив, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи ст. 512,514, 1082 ЦК України, звернувся до суду.

Позивач просить суд розглядати справу без участі їх представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судовому засіданні відповідач позов визнала повністю.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27.06.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 27.06.2023-100001601 шляхом надання пропозиції на укладення договору з боку позикодавця та послідуючим її акцептуванням позичальником, відповідачем, за умовами якого товариство надає позичальнику кредит у розмірі 3500,00 грн .

Договором передбачено, що кредит надається строком на 36 днів. Дата надання кредиту 27.06.2023, дата повернення 01.08.2023 (п. 4 акцепту). Процентна ставка становить: 2,1 % за день та застосовується у межах строку кредиту, відповідно до листа-підтвердження кредитного договору.

Договір укладено дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції.

Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором та проставлено електронний підпис за допомогою комп`ютерної миші.

Кредитні кошти у сумі 3500 грн було зараховано відповідачу 27.06.2023, що підтверджується банківською квитанцією.

Доказів повного погашення кредитної заборгованості по договору матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач повністю не погасив кредитну заборгованість, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, судом враховано таке.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у пункті 141 Постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом»(стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо розрахунку суми заборгованості по вказаним договором, то суд зазначає таке.

Враховуючи те, що вказаний договір про надання позики підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів у позику. Тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 3500,00 грн. підлягає задоволенню.

Судом перевірено правильність нарахування відсотків, з урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, та встановлено, що їх розрахунок позивачем зроблено вірно.

Отже, із відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 6146 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 3500 грн, відсотками 2646 грн..

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, у зв`язку із визнанням позову відповідачем, позивачу з державного бюджету слід повернути судовий збір у сумі: 2662,40:2 = 1331,20 грн. А тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 1331,20 грн.

Керуючись статтями 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 6146 (шість тисяч сто сорок шість гривень 00 коп) грн., заборгованості за кредитним договором № 27.06.2023-100001601 від 27.06.2023, у тому числі: заборгованості по тілу кредиту у сумі 3500,00 грн, відсотках 2646,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) грн. сплаченого по даній справі судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ вул. Саксаганського,133А, код ЄДРПОУ 37356833.

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя В. П. Антипенко