Ухвала суду № 135139923, 16.03.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14265/24

Провадження № 2-др/369/91/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвій І.О.,

за участю секретаря Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіндрась Катерини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14265/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

03 березня 2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіндрась Катерини Вікторівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14265/24.

В обґрунтування поданої заяви посилалась на те, що 19 лютого 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, яким задоволено позовні вимоги частково, визнано неправомірним та скасовано наказ АТ «Укртрансгаз» від 24 травня 2024 року № 03-т/к про застосування дисциплінарного стягнення до позивача. Стягнуто з відповідача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Як зазначає представник позивача, в процесі розгляду справи, до ухвалення рішення у справі: в позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат і подав в позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складався із витрат на судовий збір і витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 50000 грн. з вказівкою на можливу зміну розміру.

05 грудня 2025 року через електронний суд АБ КАТЕРИНИ КІНДРАСЬ було подано Заяву про підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, в резолютивній частині якої представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 64000 грн. До Заяви було додано докази, що підтверджують понесення таких витрат, а саме: -договір №12/08 від 12 серпня 2024 року-акт наданих послуг від 20 листопада 2025 року з детальним переліком наданої допомоги із визначеним порядком сплати: 24000 грн. - до 20 листопада 2025 року, решта 40 000 грн. - після набранням рішення суду законної сили на підставі окремого рахунку.-платіжну інструкцію № 851523625 від 21 листопада 2025 року про сплату 24 000 грн. Заява про стягнення з відповідача 64000 грн. витрат на професійну правничу допомогу з усіма доказами була надіслана відповідачу через електронний суд 05 грудня 2025 року, про що в матеріалах справи є відповідна Квитанція. Тобто, до ухвалення рішення судом 19 лютого 2026 року до суду позивачем було подано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та заявлено про їх відшкодування у позовній заяві та у Заяві від 05 грудня 2025 року. Отже, розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 64000 грн., докази понесення яких позивач надав та заявив до відшкодування у своїй Заяві від 05 грудня 2025 року.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 270 ЦПК України, представник позивача просила суд винести додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64000 грн.

10 березня 2026 року на адресу суду від представника відповідача АТ «Укртрансгаз» - адвоката Мотляха Олександра Олексійовича надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, у якій останній просив відмовити повністю у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю. Водночас, у випадку задоволення заяви, представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 95 %, враховуючи не співмірність заявленого розміру витрат зі складністю справи та обсягом послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 270 ЦПК України встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України).

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

З наведеного вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Зазначене відповідає роз`ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення було задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 24 травня 2024 року № 03-т/к про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 .

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ: 30019801, адреса: м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позову, - відмовлено.

При цьому в мотивувальній частині рішення зазначено наступне: «Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 64 000,00 грн., суд зазначає наступне…», «Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня заява представника позивача про стягнення судових витрат та наміру подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді, поданої до закінчення розгляду справи в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що свідчить про порушення порядку для подання відповідних доказів. Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.».

Тобто, вимоги представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу вже були вирішені у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2026 року, тому виходять за межі правового регулювання статті 270 ЦПК України.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

Тобто, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної чи касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення по суті спору у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Ця правова позиція щодо застосування вказаної вище норми права є незмінною.

Разом із цим, сторони не позбавлені права заявляти вимогу про стягнення понесених судових витрат під час розгляду даної справи згідно вимог ЦПК України та відповідне питання має бути вирішене судом у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи по суті спору (в рішенні суду першої інстанції та постановах/ухвалах судів апеляційної та касаційної інстанцій за наслідками його перегляду).

Вказана позиція міститься в ухвалі Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 761/19323/22.

За таких обставин суд вважає, що підстави для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіндрась Катерини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14265/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 133, 141, 258-261, 268, 270, 352-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіндрась Катерини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14265/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА