Рішення № 135132796, 12.03.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/7572/25

№ провадження 2/646/1236/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» Пархомчук С. В.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» в особі представника Пархомчука С. В. до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року у розмірі 7 700,00 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 гривень, простроченої заборгованості за комісіями та відсотками у сумі 5 700,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3226713153/529623 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на його мобільний номер телефона. Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю їх розуміє та зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Згідно із умовами кредитного договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач зазначає, що кредитні кошти ОСОБА_1 було надано на таких умовах: сума виданого кредиту - 2 000,00 гривень; дата надання кредиту - 09.07.2020; строк кредиту - 14 днів; валюта кредиту - UAH; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 2,50 % в день.

20 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-20/08/2021, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року.

У подальшому, 25 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» на підставі договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 322671315/529623 від 09 липня 2020 року.

Відповідач станом на 28 березня 2025 року має заборгованість у розмірі 7 700,00 гривень, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 гривень та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 5 700,00 гривень, яку позивач, керуючись статтями 15, 16, 524-526, 533, 536, 610, 611, 625, 629, 1049 та 1050 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

26 листопада 2025 року засобами системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» надійшла заява про відшкодування судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ним понесено та які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у загальному розмірі 12 922,40 гривень. Зазначена сума складається із судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 гривень.

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги становить 10 500,00 гривень, що підтверджується актом про надання правової допомоги від 21 листопада 2025 року та квитанцією про оплату правової допомоги від 21 листопада 2025 року.

Ураховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 гривень.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином; у позовній заяві просив розглянути справу без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

09 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623.

Відповідно до розділу 1. вказаного вище договору товариство надає клієнту кредит у розмірі 2 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 22.07.2020. Строк дії договору - 14 днів, але у будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09липня 2020 року погоджено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Як зазначає позивач, договір про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року та додаток № 1 до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на номер телефона позичальника.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», згідно із якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором R37443, дата відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 09.07.2020, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - +380991988202.

Судом встановлено, що у договорі про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року у графі «Клієнт» зазначені персональні дані ОСОБА_1 та одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого останнім було підписано договір - R37443.

20 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-20/08/21.

Відповідно до розділу 6. вказаного вище договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів та які входять до портфелю заборгованості.

За цим договором клієнт передає, а фактор приймає права вимоги у розмірі портфеля заборгованості.

Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, клієнт надає фактору документацію в порядку, передбаченому цим договором.

Прави вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог пункту 7.2 договору.

Згідно із пунктом 7.1. договору в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціну продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 258 014,52 гривень.

Як зазначено у пункті 7.2. договору, фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана у пункті 7.1. договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-20/08/2021 від 20 серпня 2021 року встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року на загальну суму 7 700,00 гривень, яка складається з: залишку по тілу кредиту у сумі 2 000,00 гривень та залишку по відсотках у сумі 5 700,00 гривень.

25 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» було укладено договір № 2-25/08/2021 відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного вище договору в дату підписання цього договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість прав вимоги за договором становить 263 014,52 гривень.

У той же день Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» визначену пунктом 2.1. договору № 2-25/08/2021 від 25 серпня 2021 року загальну вартість прав вимоги у розмірі 263 014,52 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 3169 від 25 серпня 2021 року.

Як убачається з витягу з реєстру боржників до договору № 2-25/08/2024 відступлення права вимоги від 25 серпня 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року на загальну суму 7 700,00 гривень, яка складається з: залишку по тілу кредиту - 2 000,00 гривень та залишку по відсотках - 5 700,00 гривень.

Згідно із складеною позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договором № 3226713153/529623, станом на 28 березня 2025 року (включно) загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року становить 7 700,00 гривень та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 гривень та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 5 700,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП», якому право вимоги було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Дослідивши умови договору факторингу № 1-20/08/21 від 20 серпня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП», а також договору № 2-25/08/2021 відступлення права вимоги від 25 серпня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», суд ураховує, що за вказаними договорами первісним кредитором було здійснено відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами, які входили до портфеля заборгованості.

Надані позивачем витяги з реєстрів боржників до зазначених договорів підтверджують, що до складу переданого портфеля заборгованості входило, зокрема, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року на загальну суму 7 700,00 гривень, що складається із залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000,00 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 5 700,00 гривень.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується факт оплати новим кредитором вартості відступлених прав вимоги, що свідчить про виконання сторонами умов договорів відступлення права вимоги.

Отже, суд доходить висновку, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року було належним чином та у встановленому законом порядку послідовно відступлено від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС».

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року у розмірі 7 700,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на його номер телефона.

Судом встановлено, що згідно із довідкою, складеною уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», ОСОБА_1., з яким укладено договір № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» за допомогою одноразового ідентифікатора «R37443», відправленого 09.07.2020 на номер телефона - НОМЕР_1 .

Як убачається з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року та додаток № 1 до нього містять відомості про те, що зазначені документи підписані ОСОБА_1 в електронній формі шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «R37443», який було надіслано на номер телефона НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що інформація про те, що номер телефона НОМЕР_1 , на який позичальником було надіслано одноразовий ідентифікатор з метою підписання кредитного договору, дійсно належить ОСОБА_1 , відсутня.

Тому, зазначені вище документи не можуть уважатись такими, що підписані саме відповідачем у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Зі змісту договору про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року убачається, що платіжним інструментом відповідача, на який кредитодавцем мали бути зараховані кредитні кошти, визначено платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені у вказаному договорі.

Інформація від банківської установи, що платіжна картка № НОМЕР_2 дійсно була емітована на ім`я ОСОБА_1 ; що операція із зарахування грошових коштів у сумі 2 000,00 гривень на зазначену картку була успішною; що номер телефона НОМЕР_1 є фінансовим номером телефона за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходився в анкетних даних банківської установи стосовно ОСОБА_1 тощо в матеріалах справи відсутня.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Матеріали справи не містять виписки за картковому рахунку ОСОБА_1 , що сформована банківською установою, отже, інформація про те, що йому було перераховано відповідну суму кредитних коштів, що він користувався ними, зокрема, розраховувався за товари, знімав готівку в банкоматі тощо, відсутня.

Таким чином, належних та допустимих доказів в підтвердження підписання саме ОСОБА_1 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року, отримання ним кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, отже, наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту, матеріали справи не містять.

Стосовно обгрунтування позивачем наявності заборгованості за простроченими відсотками суд зазначає таке.

Оскільки суд уважає недоведеними у встановлений законом спосіб підписання саме відповідачем індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року, перерахування та отримання ним кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, то, відповідно, і право на отримання відсотків за користування кредитними коштами у позивача не виникло.

Окрім того, суд зазначає, що у якості доказу наявності заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 3226713153/529623 ПІБ: ОСОБА_1 , оформлену безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» у довільній формі та яка по суті є відтворенням позовних вимог позивача.

Розрахунку заборгованості, зокрема, за простроченими відсотками по кредитному договору, із зазначенням періоду та розміру їх нарахування, позивачем суду надано не було.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3226713153/529623 від 09 липня 2020 року у розмірі 7 700,00 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2 000,00 гривень, простроченої заборгованості за комісіями та відсотками - 5 700,00 гривень - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 12 березня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», ЄДРПОУ: 44334170, місцезнаходження: вулиця Саперне Поле, будинок 12, місто Київ, 01042; номер телефона: +380956947419;

Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О. В. Іщенко