Рішення № 135128146, 02.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 Справа №606/2201/25 Провадження №2/607/2881/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Грицай К.М., за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі- ТОВ ФК ««Кредит-Капітал») звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , просить стягнути заборгованість за Договором про споживчий кредит №6347247 від 19.09.2023 у грошовій сумі 13168,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 19.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі- первісний кредитор ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №6347247, згідно умов якого відповідач отримала кредит 12000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачці кредит, а Відповідачка не виконала умов Кредитного договору. 28.02.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №№6347247 від 19.09.2023. Сума заборгованості відповідача становить 38535,00 грн, з яких: 8400 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 28935 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 1200 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2026 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі, тому суд постановив проводити заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповіднодо ч.1ст.244ЦПКУкраїниухвалення судовогорішеннябуло відкладене до 09.03.2026.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 19.09.2023 уклали Договір про споживчий кредит №6347247, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. (п.1.2). Строк кредиту визначений у 100 днів з 19.09.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. (п.1.3) Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.09.2023 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 28.12.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2). Комісія за надання кредиту становить 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3). Процентна ставка фіксована (п.1.6). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414943*76 (п.2.1). В п.2.3 договору сторони визначили порядок пролонгації договору та пільгового періоду.

Згідно довідки №б/н від 10.09.2025, виданої ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор L94767, час відправлення ідентифікатора 19.09.2023 о 12:53:06 на номер телефону НОМЕР_1 .

Як убачається із додатку №1 до договору про споживчий кредит №6347247 від 19.09.2023, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 04.01.2024 та суму до сплати: кредит 12000,00 грн; комісія за надання кредиту 1200 грн; проценти 36900,00 грн.

ОСОБА_1 отримала грошові кошти згідно договору №6347247 від 19.09.2023 у сумі 12000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №71933020 від 06.09.2023.

Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором №6347247 від 19.09.2023, заборгованість ОСОБА_1 становить: прострочене тіло 2600,00 грн; прострочені відсотки 9618,00 грн; заборгованість за комісіями 950 грн, всього 13168,00 грн. Станом на 26,03.2024 заборгованість не погашена.

Із Відомості про щоденні нарахування та погашення за вищезгаданим кредитним договором випливає, що 19.09.2023 нараховану боржнику комісію за оформлення кредиту 950 грн. та надано кредит 5000 грн., станом на дату остаточного погашення заборгованості

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 26.03.2024 уклали договір про відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає (передає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (Портфель заборгованості) ( п.п. 1.1 п. 1) .

Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1 Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (пп. 6.2.3 Договору). Відповідно до п.7.1 Договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 2222047,80 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції №406 від 26.03.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 2222047,80 грн за відступлення права вимоги згідно з договором №104-МЛ від 26.03.2024.

Як вбачається з копії Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 28.02.2024 до Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр Боржників від 28.02.2024, складений за формою згідно з Додатком № 1 до Договору.

Між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 04.02.2025 про внесення змін до форми реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №104-МЛ від 26.03.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (в новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2025), зокрема, перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №6347247 від 19.09.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума виданого кредиту 5000,00 грн, залишок по тілу кредиту 2600 грн., залишок по відсотках 9618 грн, залишок по комісії 950 грн. Загальна сума заборгованості 13168 грн.

Претензією №23458185/1828 від 04.12.2025 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 13168,00 грн. протягом 3 днів.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 19.09.2023 уклали договір про споживчий кредит №6347247, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. (п.1.2). Строк кредиту - 100 днів з 19.09.2023 (дата надання кредиту) до 28.12.2023 і складається з пільгового та поточного періодів.

Факт перерахунку коштів в розмірі 5000 грн на виконання кредитного договору підтверджено платіжним дорученням №110552549 від 19.09.2023.

Вирішуючи вимоги стягнення комісії, суд виходить із такого.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до розрахунку за обслуговування та управління кредитом нараховувалася комісія в розмірі 950 грн.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії слід відмовити.

Разом із тим, згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано розмір заборгованості 9410,00 грн., з яких: 2600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 6810,00 грн - суму простроченої заборгованості за відсотками, які нараховані в межах строку кредитування - з 19.09.2023 по 28.12.2023, а також зважаючи на те, що за договором відступлення прав вимоги від 28.02.2024 №105-МЛ/Т право вимоги за договором про споживчий кредит №6347247 від 19.09.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується договором факторингу, актом приймання передачі, платіжним дорученням та витягом із реєстру боржників, тому, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Поряд з тим, суд не вбачає підстав для стягнення суми нарахованих процентів за користування кредитом за період з 29.12.2023 до 02.02.2024 (згідно відомості про нарахування та погашення ТОВ «Мілоан») в сумі 2808,00 грн. (78 грн. * 36 днів), оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт продовження строку кредитування первісним кредитодавцем, вказаний в п.1.3 договору в порядку п.п.2.3.2 договору, зокрема, направлення кредитодавцю електронного звернення із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Водночас, суд звертає увагу на те, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи уразі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн, що підтверджуються договором про надання правової допомоги із АО «Апологет» від 11.12.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п.1 ч. 2ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановлено, що Адвокатське об`єднання «Апологет» (далі адвокатське об`єднання, адвокат) і позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, відповідно до п. 1.1, 1.3 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а адвокатське об`єднання надає послуги правової (правничої) допомоги адвокатського захисту клієнта у всіх судах загальної юрисдикції з наданням прав, передбачених п.1.2 договору для комплексного супроводу судових справ із стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн., яку клієнт зобов`язаний перерахувати протягом 1 року.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 11.12.2025 №Д/12118 та детального опису до договору про надання правничої допомоги Адвокатське об`єднання «Апологет» надало детальний опис наданих послуг, а саме: 1. Усна консультація клієнта 0:30 хв. 2. Ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 3. Погодження правової позиції клієнта у справі 0,30 год. 4. Складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв. Усього 6 год. 30 хв.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є не обґрунтованими та непропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову. Так, перелічені в детальному описі до акту види послуги за своєю суттю охоплюється таким видом правничої допомоги, як «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором» та не вимагали від адвоката витрат часу у зазначеному ним обсязі, тому заявлена до відшкодування сума та витрачений час на складання позовної заяви 6 годин 30 хвилин очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

При цьому, суд також виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву, ціна позову є незначною, сума послуг правової допомоги становить більше 60% від ціни позову.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що необхідними і розумними витратами на правову допомогу є витрати на суму 4000,00 грн.

Також, у силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1731,07 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40 грн * 9410,00 грн/13168 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №6347247 від 19.09.2023 у розмірі 9410(дев`ять тисяч чотириста десять) грн 00 коп., з яких: з яких: 2600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 6810,00 грн прострочена заборгованості за сумою відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в сумі 4153 (чотири тисячі п`ятдесят три) грн 47 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ - 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.03.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай