Ухвала суду № 135125648, 25.03.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/851/26

Провадження по справі 2/305/354/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"25" березня 2026 р. Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Під час вивчення матеріалів справи виявлено обставини, які свідчать про недодержання позивачем вимог, передбачених законом для звернення до суду і які перешкоджають відкриттю провадження у справі та дають підстави для залишення зазначеної позовної заяви без руху.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст.3, 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" складає 3328 гривень.

Судовий збір за розгляд заяви Рахівським районним судом сплачується на рахунок: Отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Рахівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37975895, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA088999980313111206000007449, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч.2 ст.235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закон №3674-VI (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Основою для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є середньоденна заробітна плата працівника.

Постановою Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі №21-395а13 сформульована правова позиція, згідно якої суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами.

Отже, вищезазначеними нормами права встановлено обов`язок суду, при розгляді позовних вимог про поновлення на роботі, розраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до категорії справ, які звільнені від сплати судового збору.

Проте, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, має бути оплачена судовим збором, оскільки не відноситься до категорії справ, відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 28 листопада 2018 р. у справі № 761/11472/15-ц зазначено, що за змістом ч.3 ст.23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Ухвалою КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі №213/4130/19 визначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

У 2026 році судовий збір для фізичної особи за подання позову про відшкодування моральної шкоди (майнового характеру) становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 331,20 гривень. Для суми 25000 гривень, судовий збір складе 25000*0,01=250 гривень, проте сплачується мінімальний розмір 1331,20 гривень (станом на 01.01.2026).

У зв`язку з наведеним, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Натомість, позивач не надав оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 1331,20 гривень.

Крім того, слід зауважити, що працівник може звернутися з позовною заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу до місцевого загального суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача відповідно до порядку, передбаченого законодавством, в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (стаття 233 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Як правило, це підтверджується: розпискою працівника про отримання на самому наказі. Поштовим описом та фіскальним чеком (якщо наказ надсилали поштою). Актом про відмову від підпису (якщо працівник відмовився ознайомлюватися). Факт відсутності точної дати отримання наказу є критичним для визначення строків звернення до суду.

Згідно копії Наказу про звільнення ОСОБА_1 , вбачається, що такий був виданий 04.02.2025. Поряд з цим, ОСОБА_1 не вказує точну дату отримання вищезазначеного наказу.

Як на підставу поновлення строку позивач посилається на те, що у Наказі про звільнення було вказано ліквідація. Оскільки, він не має спеціальної юридичної освіти він був упевнений, що підприємство припинило існувати. Лише пізніше зі слів колишніх колег та потім з офіційних джерел йому стало відомо, що в Філії є правонаступник ДП «Ліси України» та сама Філія, ще не припинила існування. Це змінило його правовий статус і дало підстави для звернення до суду за захистом прав, які гарантовані ст.184 КзПП. Тому він звернувся на Урядову гарячу лінію 1545 про порушення його прав гарантованих ст.184 КзПП. Пізніше його було повідомлено офіційним листом Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, про порушення його прав, за результатом якої винесено припис на усунення порушень та направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення. Пізніше він зрозумів, що відповіді так і не буде, усувати порушення з боку роботодавця ніхто не буде, тому хотів подати позовну заяву до суду про поновлення на роботі, але впродовж тривалого часу через блекаут та відсутність електроенергії і стабільного доступу до мережі інтернет, не дало йому змогу підготувати вчасно позовну заяву.

Згідно з ч.ч.1,6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу.

При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Верховний Суд (правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а (ЄДРСРУ №97806556) безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з …позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Будь-яких поважних об`єктивних причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість, наявність непереборних обставин, які не залежать від волевиявлення позивача та перешкоджали йому звернутись до суду в межах процесуального строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у клопотанні про поновлення процесуальних строків не наведено, а вказані позивачем причини суд вважає неповажними.

Отже, позивачу слід надати строк для подання доказів поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом у підтвердження обставин, зокрема надати докази, з датою отримання оскаржуваного наказу або трудової книжки.

Враховуючи, що позивачем не наведено доказів, поважності причин пропуску строку звернення, суд позбавлений можливості прийняти рішення про наявність підстав для його поновлення, тому пропонує позивачу усунути зазначений недолік позову.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 , слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви, роз`яснивши, що у випадку не виправлення недоліків у вказаний термін, така буде вважатись не поданою та повернута позивачу.

Враховуючи вищенаведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати семиденний строк для їх усунення.

Керуючись ст.185 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без руху, надавши позивачу, для усунення недоліків, семиденний строк з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повідомити позивача, що в разі невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений суддею строк, суддя у відповідності до ч.5 ст.185 ЦПК України, не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків повертає позовну заяву і додані до неї документи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк