Ухвала суду № 135125427, 24.03.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/2242/26

Провадження № 6/243/70/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», ОСОБА_1 , Приватний виконавець виконавчого округу м. Київа Дорошкевич Віра Леонідівна, про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» про заміну у виконавчому провадженні №64106459 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №84225 від 31.10.2020 про стягнення ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача, яким є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», сторону виконавчого провадження стягувача: ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на його правонаступника ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до матеріалів заяви, предметом заяви є вимога про заміну стягувача у виконавчому написі приватного нотаріуса.

Згідно ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Пунктом п`ятим статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями чинного законодавства закріплено, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Отже, законодавством чітко визначено, що заінтересована сторона має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі заміни кредитора у зобов`язанні правонаступником, а суд замінює сторону виконавчого провадження правонаступником.

Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані ст. 442 розділу VІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Таким чином, нормами ЦПК України встановлена можливість заміни стягувача або боржника у виконавчому провадженні.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Отже, законодавством чітко визначено, що заінтересована сторона має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі заміни кредитора у зобов`язанні правонаступником, а суд замінює сторону виконавчого провадження правонаступником.

Поряд з цим, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Згідно з положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Водночас нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом третім частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Тобто, виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання.

У постанові від 06.07.2022 у справі № 186/545/21 (провадження № 61-16546св21) Верховний Суд зазначив, що заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Положення ч. 5ст. 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.10.2020 у справі №263/14171/19.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу державного/приватного виконавця, а саме з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.

Як вбачається з матеріалів, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. від 13.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64106459 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №84225 вчиненого 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. щодо стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в сумі 19416 грн.

Як зазначено у вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2021 року ВП №64106459 адресою боржника ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно з наявною в Автоматизованій системі виконавчого провадження інформацією на даний час виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса ВП №64106459, не завершено та заборгованість не погашена, наразі здійснюється примусове виконання вказаного виконавчого провадження.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що саме на території Слов`янського міськрайонного суду Донецької області вчиняються виконавчі дії з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса матеріали справи не містять, тому відсутні підставі вважати, що на території Слов`янського міськрайонного суду Донецької області виконується вказаний виконавчий напис нотаріуса і відповідно відсутні правові підстави для визначення підсудності даної заяви цьому суду.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вказана заява не підсудна Слов`янському міськрайонному суду Донецької області.

За таких обставин, суд вважає за необхідне направити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», ОСОБА_1 , Приватний виконавець виконавчого округу м. Київа Дорошкевич Віра Леонідівна, про заміну сторони у виконавчому провадженні, на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 31, 260-261, 353-355, 442, 446 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», ОСОБА_1 , Приватний виконавець виконавчого округу м. Київа Дорошкевич Віра Леонідівна, про заміну сторони у виконавчому провадженні передати за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирській, 15, ел. пошта: inbox@pc.ki.court.gov.ua).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.О. Соловйова