Рішення № 135115988, 24.03.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1453/26

Справа №754/18295/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 18 998,18 грн,, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

30.10.2025 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - Позивач), як новий кредитор за кредитним договором № 00-10001138 від 15.10.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 22 548,18 грн, з яких: 8 520,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 10 478,18 грн - заборгованість за процентами; 3 550,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.

Відповідачка про розгляд справи у суді повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067035445630.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

15.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" (Первісний кредитор) та Відповідачкою, ОСОБА_1 , було укладено Договір кредитної лінії № 80-10001138 у формі електронного документа.

Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця. Відповідачка підписала Договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який був надісланий їй в SMS-повідомленнях на номер телефону.

Введення Відповідачкою унікального SMS-коду згідно з законом за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", стаття 207 ЦК України). Використання відповідачкою логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Матеріали справи не містять доказів несанкціонованого використання персональних даних Відповідачки третіми особами.

Згідно з умовами договору, сторони домовилися про надання кредиту розміром 7 100,00 грн зі строком кредитування на 360 днів. За користування кредитом встановлено стандартну фіксовану процентну ставку в розмірі 0,94 % в день (та знижену 0,85 % в день).

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачці кредит на суму 7 100,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , що була вказана Відповідачкою. Цей факт належним чином підтверджується офіційним листом надавача платіжних послуг ТОВ "ПРОФІТГІД" та додатком до нього, згідно з якими 15.10.2024 о 15:53:34 платіжна операція (номер транзакції 42899-68135-83674) була успішно завершена із зарахуванням коштів на вказану картку.

Оцінюючи цей доказ, Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:

1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, має офіційний характер. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів

Керуючись принципом змагальності сторін, Суд враховує, що Відповідач, маючи безперешкодний доступ до виписок за власним банківським рахунком, не надав жодних доказів чи заперечень на спростування позовних вимог. За таких обставин відомості надавача платіжних послуг про успішну транзакцію на картку Відповідача визнаються Судом належним, допустимим і достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України "Про платіжні послуги".

Оцінивши ці докази в сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання з надання кредиту. Натомість Відповідачка, отримавши кошти, не скористався закріпленим у частині першій статті 15 Закону України "Про споживче кредитування" правом на відмову від договору та не повернув гроші Кредитодавцю, чим фактично підтвердив прийняття належного виконання зобов`язання з боку Позивача.

Отже, факт надання кредиту є повністю доведеним. Натомість Відповідач умови договору порушив. Відповідно до Розрахунку заборгованості, Відповідачка не здійснювала платежі на погашення кредиту.

Таким чином заборгованості за основною сумою боргу становить 7 100,00 грн. Отже, ця сума основного боргу є доведеною і підлягає стягненню.

Позивач просить стягнути комісією у розмірі 1 420,00 грн, яку він включив до основної суми боргу (7 100,00+1 420,00 = 8520,00 грн).

Відповідно до пункту 1.6. Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1420,00 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору.

Відповідно до пункту 3.5. Договору позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту 10 жовтня 2025 року.

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Вказаний Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.

Верховний Суд також наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).

Натомість у справі, що розглядається, до стягнення заявлено не щомісячну плату, а разову комісію за видачу кредиту. Позивач включив суму комісії до складу основного боргу, а не виділив її окремим складовим заборгованості, що не впливає на розмір пред`явлених вимог, оскільки ця комісія передбачена умовами договору, тому позовні вимоги у цій частині є обгрунтованими.

Щодо нарахування відсотків, то Суд виходить з того, що Позивачем (та Первісним кредитором) нараховано проценти за період дії договору за погодженою стандартною ставкою 0,94 % в день та 0,84% в день, що не порушує імперативну вимогу частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" щодо максимального розміру денної процентної ставки (не більше 1%). Розрахунок є обґрунтованим та правильним, здійснений у межах погодженого строку кредитування та відповідає умовам Договору. Загальна сума несплачених процентів становить 10 478,18 грн.

Суд звертає увагу, що у тексті позовної заяви позивач зазначає, що загальна сума заборгованості становить 22 548,18 грн, до складу якої, зокрема, включено 3 550,00 грн заборгованості за штрафними санкціями. Водночас у прохальній частині позовної заяви Позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 18 998,18 грн (8 520,00 грн + 10 478,18 грн), тобто без урахування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому вимога про стягнення штрафних санкцій, позивачем не заявлених у прохальній частині позовної заяви, Судом не розглядається.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідачки на підставі Договору факторингу № 14052025-МК від 14.05.2025, що був укладений з Первісним кредитором (ТОВ "МАКС КРЕДИТ"). Факт переходу права вимоги підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 14.05.2025 та Витягом з нього (рядок 1253). Крім того, на виконання умов договору факторингу Позивач сплатив первісному кредитору вартість відступлених прав вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 449 від 16.05.2025 на суму 859 245,66 грн.

Презумпція чинності цього договору факторингу не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Щодо обізнаності Відповідачки про заміну кредитора, Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачка здійснювала будь-які платежі на погашення кредитної заборгованості як на рахунок нового, так і первісного кредитора. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025;

- додаткову угоду № 25770875298 від 11.09.2025 до договору № 10/09/25-02 про надання правової допомоги від 10.09.2025;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 на суму 7 000,00 грн, відповідно до якого Поизвачу надані такі послуги: складання позовної заяви - 5000,00 грн (2 год); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника - 1000,00 грн (2 год); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500,00 грн (1 год); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн ( 1 год).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 00-10001138 від 15.10.2024 у розмірі 18 998,18 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 24 березня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО