Постанова № 13511569, 18.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.01.2011 р. справа №14/298

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Приходько І. В.,

Акулової Н. В., Чернота Л.Ф.

за участю

представників сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ

на рішення господарського суду

Луганської області

від

20.09.2010 р.

у справі

№ 14/298 (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»м.Луганськ

до

товариства з обмеженою відповідальністю промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Лугансь

про

стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 15 366, 88 грн., пені у розмірі 9 517, 07 грн. 3 % річних у розмірі 510,21 грн., інфляційних витрат у розмірі 774, 47 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(далі - Товариство) звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»(далі - Трест) про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 15 366, 88 грн., пені у розмірі 9 517, 07 грн., 3% річних у розмірі 510,21 грн., інфляційних витрат у розмірі 774, 47 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.09.2010 р. у справі № 14/298 позовні вимоги Товариства до Треста задоволені у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю вимог та порушенням відповідачем умов договору № 2429 від 22.03.2004 р. щодо сплати вартості спожитої електричної енергії.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Трест звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у позові у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилався на те, що до участі у розгляді справи не було залучено третю особу, а саме власника гуртожитку –Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Луганській області.

Крім того, судом при вирішенні питання щодо стягнення пені не було враховані приписи статей 232, 233 Господарського кодексу України, а також положення статті 79 ГПК України, оскільки на час прийняття рішення розглядалась справа № 19/242пд за позовом Треста до Товариства про визнання недійсним договору № 2429 від 22.03.2004 р.

Представник скаржника у судовому засіданні не з’являвся, про час і місце слухання апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу від 09.11.2010 р. та повідомив про розгляд по суті справи № 19/242пд.рішенням суду від 29.10.2010 р. у позові про визнання недійсним договору № 2429 від 22.03.2004 р. було відмовлено.

В останнє судове засідання представник позивача не з’явився.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

22.03.2004 р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 2429 (далі - Договір) з додатками.

Відповідно до умов вказаного Договору постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами (Розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 9.4 сторонами встановлено строк дії Договору з 29.03.2004 р. до 22.03.2005 р., який вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір № 2429 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.п.2.1.2., 2.2.3 постачальник зобов’язався постачати споживачу електроенергію на умовах договору, а споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку «Порядок розрахунків».

Пунктом 9 Додатку „Порядок розрахунків” до Договору, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Заявляючи позовні вимоги, позивач посилався на не виконання відповідачем у повному обсязі своїх зобов’язань по сплаті спожитої електричної енергії, що призвело до утворення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у період червень, липень, серпень, листопад, грудень 2009 р., січень, лютий 2010 р. За прострочення платежів за спожиту активну електричну енергію у вказаний період також просить стягнути з відповідача пеню, індекс інфляції та 3 %.

Крім того, просить стягнути пеню за прострочення платежів за спожиту електричну енергію, які здійснювались відповідачем у період з листопада 2008 р. по травень 2009 р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку

Як вже встановлено між сторонами з березня 2004 р. існували договірні правовідносини щодо постачання електричної енергії на умовах Договору № 2429.

Як убачається з наданих позивачем документів, а саме актів прийому-передачі за період червень, липень, серпень, листопад 2009 р., які підписані посадовою особою споживача та скріплені печаткою, останньому здійснювалось постачання електричної енергії згідно з умовами Договору № 2429.

Відповідно до пункту 3 Додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» у разі неподання даних про обсяги спожитої електричної енергії в термін зазначений п.2 цього Додатку, визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній період.

Враховуючи ті обставини, що відповідач не надав постачальнику інформацію щодо обсягу спожитої електричної енергії у період грудень 2009 р., січень, лютий 2010 р., останній здійснив розрахунок у порядку що встановлений п.3 Додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»(арк.33-39).

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав до суду будь-яких доказів того, що в період заявлений позивачем він не отримував електричну енергію або що вартість отриманого товару ним сплачена у повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи відповідач частково здійснював оплату отриманої електричної енергії (арк.121-137).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо утворення у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 2429 у період червень, липень, серпень, листопад, грудень 2009 р., січень, лютий 2010 р. у розмірі 15 366, 88 грн.

Судова колегія зазначає, що посилання відповідача на порушення судом першої інстанції приписів статті 79 ГПК України не підтверджується матеріалами справи, оскільки клопотання щодо зупинення провадження по справі № 14/298 у зв’язку з розглядом справи № 19/242пд не могло бути розглянуто судом першої інстанції, оскільки надійшло після судового засідання 20.09.2010 р. (арк..138-, 142).

Крім того, суд зазначає, що як убачається з копії рішення господарського суду Луганської області по справі № 19/242пд від 29.10.2010 р., наданого до суду позивачем, у задоволені позовних вимог ТОВ Промислово-будівельного тресту «Луганськпромбуд» до ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» про визнання недійсним договору № 2429 –відмовлено (арк.160-163). На час розгляду справи у розпорядженні суду відсутні докази того, що рішення суду від 29.10.2010 р. скасоване, а Договір № 2429 визнаний недійсним.

Крім того, статтею 179 ГПК України передбачено право суду зупинення провадження по справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.

Представник скаржника в своїй апеляційній скарзі не довів підстав неможливості розгляду по суті справи № 14/298.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

З огляду на доведеність факту неналежного виконання зобов’язань за Договором № 2429 та прострочення виконання грошового зобов’язання з боку відповідача у період з червня, липня, серпня, листопада, грудня 2009 р., січня, лютого 2010 р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 774, 47 грн. та 3 % річних у розмірі 510, 21 грн.

Щодо вимог про стягнення пені судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.4.4.1 Договору, за внесення платежів передбачених умовами Договору з порушенням термінів, визначених Додатком „Порядок розрахунків» споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. На суму нарахованої пені споживачу надається окремий рахунок.

Як убачається з доповнення до позовної заяви № 7770 від 19.09.2010 р., позивач обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 9 517, 07 грн. посилався на прострочення платежів за спожиту електричну енергію за період з листопада 2008 р. по січень 2010 р. (арк.95-96).

При цьому позивач зазначає, що строк позовної давності не сплив, оскільки вважає, що перебіг строку позовної давності починається з часу отримання відповідачем рахунку для сплати пені.

Дослідив матеріали справи, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 3 137, 18 грн. за прострочення платежів у період заявлених позовних вимог щодо суми основного боргу, оскільки матеріалами справи не доведено утворення заборгованості або прострочення платежів у період з листопада 2008 р. по травень 2009 р.

В матеріалах справи наявні лише копії рахунків за період листопад, грудень 2008 р., січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 р.(арк.97-106).

Позивач не надав до суду Акти прийому-передач за заявлений період та документи бухгалтерського обліку щодо часткової оплати вартості отриманої електричної енергії, що унеможливлює перевірку розрахунку наданого позивачем (арк.53-78).

З огляду на доведеність наявності прострочення виконання зобов’язання за Договором № 2429 з боку відповідача за період з червня, липня, серпня, листопада, грудня 2009 р., січня, лютого 2010 р., позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню за вказаний період.

Що стосується доводів апелянта про необхідність залучення до участі у розгляді справи третьої особи, а саме власника гуртожитку –Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Луганській області, судова колегія вважає, що відповідач не обґрунтував та не довів яким саме чином виконання умов договору № 2429 про постачання електричної енергії може вплинути на права та інтереси зазначеної юридичної особи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2010р. у справі №14/298 в частині стягнення суми основного боргу, індексу інфляції та 3 % річних ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Рішення суду щодо стягнення пені у розмірі 9 517,07грн. підлягає частковому скасуванню: стягується сума пені у розмірі 3 137,18грн., в решті позовних вимог у розмірі 6 379,89грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд» на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2010р. у справі №14/298 задовольнити частково.

Рішення господарського Луганської області від 20.09.2010р. у справі №14/298 - скасувати частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" (91022, м.Луганськ, вул. Дзержинського, 33, ідентифікаційний код 01240172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (91021, м.Луганськ, кв.Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937) пеню у розмірі 3 137,18грн.

У позовних вимогах щодо стягнення пені у розмірі 6 379,89грн. - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" (91022, м.Луганськ, вул. Дзержинського, 33, ідентифікаційний код 01240172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (91021, м.Луганськ, кв.Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937) витрати по сплаті державного мита в сумі 166,52грн. та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 150,17грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2010р. у справі №14/298 щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання»заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 15 366,88грн., інфляційних нарахувань у сумі 774,47грн. та 3% річних у сумі 510,21грн. –залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (91021, м.Луганськ, кв.Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" (91022, м.Луганськ, вул. Дзержинського, 33, ідентифікаційний код 01240172) витрати по сплаті державного мита в сумі 47,59грн., сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Н. В. Акулова

Л. Ф. Чернота

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС