Рішення № 13511486, 24.01.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.           Справа № 5/105. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Мостбудсервіс”, м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Міраж ЛТД”, смт.Лужани Кіцманського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості і неустойки за договором уступки права вимоги - 185995,44 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники:

від позивача –Монець Т.М., доручення від 20.12.2010р.

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Мостбудсервіс” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Міраж ЛТД” про стягнення 150 0000 грн. основного боргу, 13770,00 грн. неустойки (пені), 1637,70 грн. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем зобов’язань по здійсненню розрахунків за договором уступки права вимоги від 01.03.2010р.

02.12.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог до 188091,39 грн., з них основний борг 180000 грн., 5995,44 грн. неустойки, 1859 грн. державного мита, 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач має право провести розрахунки з позивачем на протязі 15 місяців, як це вказано в основному договорі.

Ухвалою від 23.12.2010р. прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги, розгляд справи відкладено на 24.01.2011р.

30.12.2010р. відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи після 17.01.2011р. у зв’язку з виїздом юриста підприємства Романюка І.О. за межі України.

21.01.2011р. надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи після 05.02.2011р. з підстав наведених в заяві від 30.12.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти відкладення розгляду, посилаючись на затягування відповідачем судового процесу, просив задовольнити збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача у засідання не з’явився.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням його представника не підлягає задоволенню за необґрунтованістю. Відповідач не подав суду доказів неможливості представлення його інтересів іншими особами, згідно положень ст.28 ГПК України.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Строк вирішення даного спору спливає 24.01.2011р. Проте, сторони виняткових випадків для продовження розгляду спору суду не навели та відповідних клопотань не подали.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма МОСТБУДСЕРВІС»(Первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраж ЛТД»(Новий кредитор), уклали Договір уступки права вимоги. За вказаним договором Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе на підставі ст.ст. 512, 516 Цивільного Кодексу України право вимоги боргу з АКБ «Трансбанк»(Боржник) у загальній сумі 520 537,82 грн. Право Первісного кредитора вимоги від Боржника у вказаній сумі випливає з того, що на розрахунковому рахунку Первісного кредитора в АКБ «Трансбанк», обліковуються грошові кошти Первісного кредитора на загальну суму 520 537,82 грн. і Боржник, фактично, не може надати Первісному кредитору таку суму коштів. Новий кредитор стає кредитором Боржника в сумі коштів у розмірі 520 537,82 грн., які спрямовуються виключно на зменшення тіла кредиту, отриманого за кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міраж ЛТД»№04/08/2 від 11 серпня 2008 року.

Згідно пункту 3 зазначеного Договору, право вимоги Боргу за цим Договором уступається за 364 376,47 грн., які Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору протягом 15 місяців з дня укладання цього Договору.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2010р. сторони виклали пункт 2 Договору уступки вимоги від 01.03.2010р. в такій редакції: Право вимоги Боргу за цим Договором уступається за 364 376,47 грн., які Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору протягом 12 місяців, починаючи з липня 2010р. в рівнозначних долях.

Сторони також передбачили додатковою угодою нарахування пені за кожен день прострочення в розмірі 0,1% від несплаченої суми боргу згідно графіку. Пунктом 4 Додаткової угоди встановлений графік щомісячного погашення заборгованості з липня 2010р. по травень 2011р. по 30000 грн., у червні 2011р. - 34 376,47 грн., всього 364376,47 грн.

Таким чином, сторони додатковою угодою №1 від 01.03.2010р. змінили порядок розрахунків, що був визначений у пункті 3 Договору, при цьому помилково вказавши про викладення пункт 2 в новій редакції замість пункту 3, і визначили графік погашення заборгованості.

Позивач з урахуванням збільшених позовних вимог просить стягнути з відповідача платежі за липень –грудень 2010р. на суму 180000 грн. та пеню 5995,44 грн. Проте заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно щомісячного графіку погашення заборгованості, відповідач зобов’язаний щомісячного перераховувати позивачеві 30000 грн. Отже, за липень –листопад 2010р. загальна сума платежів становить 150000 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не подав доказів сплати заборгованості у розмірі 150000 грн., а тому позов в цій частині є обґрунтованим.

Вимога про стягнення заборгованості у сумі 30000 грн. за грудень 2010р. заявлена до відповідача передчасно, оскільки позивач подав позов 16.11.2010р., а заяву про збільшення позовних вимог надіслав 29.11.2010р., яку отримано господарським судом 02.12.2010р. При цьому, прострочення виконання зобов’язання по сплаті 30000 грн. за грудень 2010р. починається з 1 січня 2011р. Однак, позивач у січні 2011р. не збільшив позовні вимоги про стягнення боргу за грудень 2010р., відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості в сумі 30 000 грн. за грудень 2010р.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3883,97 грн. пені з період з серпня по листопад 2010р., в стягненні решти пені суд відмовляє за безпідставністю.

Твердження відповідача у відзиві про необґрунтоване позбавлення його права проведення розрахунків на протязі 15 місяців, як це вказано в основному договорі не заслуговує на увагу. Пунктом 1 Додаткової угоди сторони змінили порядок розрахунків, який був передбачений у пункті 3 Договору уступки права вимоги від 01.03.2010р. Зазначення в Додатковій угоді про викладення пункту 2 Договору в новій редакції є помилковим, оскільки пункт 2 Договору не визначає порядок розрахунків між сторонами.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Міраж ЛТД”, вул.Прутська, 3, смт.Лужани Кіцманського району Чернівецької області, код 14265334, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Мостбудсервіс”, вул.Мільчакова, 6/57, м.Київ, код 19130426, борг 150000 грн., пеню 3883,97 грн., державне мито 1543,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 195,88 грн.

3. В решті позову - відмовити.

Суддя                                         В.В.Дутка

Повне рішення складено 24.01.2011р.