Рішення № 135104171, 09.03.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4199/25

Провадження 2-207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Таценка М.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову зазначено, що 12.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міліоан» (далі ТОВ «Міліоан») та ОСОБА_1 укладено Договір № 3896764 про надання споживчого кредиту у письмовій формі за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 20 000 грн., строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту - 11.08.2021.

ТОВ «Міліоан» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало йому грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору.

14.08.2021 року ОСОБА_1 здійснив частково оплату тіла кредиту в розмірі 600 грн, комісії за пролонгацію 600грн, процентів за користування кредитом 1250 грн.; 17.08.2021 ОСОБА_1 здійснив частково оплату процентів 1197 грн.; тіла кредиту 582 грн; комісії за пролонгацію 582 грн. Надалі оплати за Кредитним договором не здійснював.

Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

27.10.2021 між ТОВ «Міліоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», укладено Договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі: заборгованість за тілом кредиту - 18 818 грн, заборгованість за процентів за користування кредитом 63 117,49 грн, заборгованість за комісією 2 000грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у загальному розмірі 83 935, 49 грн, судовий збір у розмірі 2 422, 4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

09.03.2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що не визнає позовні вимоги та просить відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначає, що не укладав кредитний договір, зазначений у позовній заяві та не отримував від ТОВ «Міліоан» грошові кошти. Вказує, що представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження факту ідентифікації його особи під час підписання договору. Також не доведено факт підписання кредитного договору саме відповідачем та отримання ним грошових коштів. Кредитний договір не містить реквізитів рахунку, на який здійснювався переказ коштів та відомостей про власника такого рахунку.

Також ОСОБА_1 не погоджується із нарахованою сумою заборгованості за процентами за користування кредитом. Зазначає, що строк дії договору, вказаного у позові, становить 30 днів, отже проценти мають нараховуватися у межах цього строку.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позвоних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.07.2021 між ТОВ «Міліоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3895764, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором F44890 (а.с. 22).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а Споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 гривень. Згідно з п. 1.3 договору строк кредиту 30 днів. Термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів 11.08.2021 року.

Відповідно до п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту становить 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Відповідно до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством шляхом їх переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п. 5.1 договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що:

- він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою ч.ч. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування»;

- інформація надана йому Товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно платіжного доручення № 51065097 від 12.07.2021 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано суму коштів у розмірі 20 000 грн. (а.с. 23).

З витребуваної судом інформації від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» щодо рахунків ОСОБА_1 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), на яку здійснено переказ коштів у сумі 20 000, 00 грн від ТОВ «Міліоан» (а.с. 48).

Відповідно до пункту 1 частини дев`ятої статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

Таким чином, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів) може бути використаним для ідентифікації фізичної особи.

Ураховуючи те, що в довідці про ідентифікацію (а.с. 22) вказаний РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , та вказаний у відзиві РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , збігається з РНОКПП особи, яка отримала 12.07.2021 кошти у розмірі 20 000 грн., зазначеним у відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд дійшов висновку, що надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідь від 25.08.2025 є достатнім доказом на підтвердження того, що кошти у розмірі 20 000 грн. були перераховані на рахунок відповідача ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

З договору № 3895764 від 12.07.2021 між ТОВ «Міліоан» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Міліоан» електронний договір та підписав у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором F44890), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оскільки факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором , а саме за заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 000 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 63 117 грн. 49 коп.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, строк кредиту складає 30 днів (з 12.07.2021 до 11.08.2021). Тіло кредиту становить 20 000 грн. Розмір відсотків, що передбачені умовами договору та погоджені сторонами, становить 7500 грн. (1,25% x 20000 грн. x 30 днів).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Однак, у даній справі таких позовних вимог не заявлено, а тому у позивача відсутнє право вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами дії строку кредитного договору.

Згідно умов договору від 12.07.2021 укладеного між відповідачем ТОВ «Мілілоан» та ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 20000 грн. та заборгованість за відсотками в межах погодженого строку кредитування у розмірі 7 500 грн, що разом складає суму 27 500 грн.

Установлено, що 27.10.2021 між ТОВ «Міліоан» на підставі договору факторингу № 78-МЛ за плату відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Згідно п.1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 3895764.

Крім цього, суд вважає, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 2000 грн. необхідно відмовити, оскільки згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19, вимоги кредитних договорів, які встановлюють щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно (в даному випадку за надання та обслуговування кредиту) є нікчемними.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із тривалістю і складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, предметом позовних вимог та значенням справи для сторін, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу, в розмірі 3000 грн., що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру.

Судовий збір покладається на сторни пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 626, 628, 633, 634, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10-12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 12.07.2021 року у розмірі 27 500 ( двадцять сім тисяч п`ятсот) грн.

У задоволені решти позовних вимог вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 793 (сімсот дев`яносто три ) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення - 06.03.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Сташків