Рішення № 13510229, 18.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.11 Справа № 6/280/10

Суддя

За позовом           Державного підприємства „Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ

До Публічного акціонерного товариства „ППЗТ” м. Запоріжжя

Про стягнення штрафу у сумі 9 765 грн.

                                                                      Суддя                    Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Коваленко Ю.М. –дов. № 39 від 01.01.2011р.

Від відповідача:          Хрипченко Ю.Ю. –дов. від 20.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства „ППЗТ” м. Запоріжжя про стягнення штрафу у сумі 9 765 грн., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача штраф в сумі 9 765 грн. за неправильне зазначення у накладній масі вантажу.

Відповідач позовні вимоги не визнає, та вважає їх не необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наведених нижче підстав. підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені гл. 2 ЦК України, а також гл. 19 ГК України. Так нормами матеріального права, яки регулюють майнові відносини, а також порядок господарських відносин, встановлено, що зобов’язання виникають на підставі господарських договорів. загальні умови перевезення визначаються Главою 64 ЦК України, Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 року та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами. У відповідності до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Статутом залізниць України, затвердженим Кабінетом міністрів України від 06.04.98р. №457 (далі - Статут) також визначено: перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Між Товариством та Залізницею не укладався договір на перевезення вантажу, який би регулював обов’язки та відповідальність між сторонами, тому у Позивача не виникає підстав для покладання на Відповідача відповідальності за виконання або невиконання обов’язків. Щодо стягнення штрафу, необхідно звернути увагу на наступне. Виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, штрафом тощо, згідно приписів ст..546 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦКУ всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. У разі недотримання вказаної вимоги правочин щодо встановлення забезпечення є нікчемним. У відповідності до ст. 207 ЦК України, вимога щодо письмової форми правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксовано не лише в одному або кількох документах, підписаних сторонами (стосовно юридичних осіб підпис суб'єктів, уповноважених на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, скріплюється печаткою), а й у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Наслідком недотримання сторонами простої письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань згідно із ч. 2 ст. 547 ЦКУ є його нікчемність. Таким чином, відсутність між сторонами письмової угоди про забезпечення виконання виключає право Залізниці на стягнення з Товариства штрафних санкцій. Під час здійснення Залізницею перевезення вантажу Товариства, не було дотримано вимог Статуту в частині порядку оформлення перевізних документів. Згідно ст..129 Статуту та п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02р. № 334, факт невідповідності найменування маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажообігу даним, зазначеним у перевізних документах, засвічується комерційним актом. Пункт 1 розділу 28 Правил складання актів передбачає, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Таким чином, невідповідність маси вантажу під час зважування масі, зазначеній у накладній, повинно засвідчуватись в акті загальної форми. Акт загальної форми Залізницею не складався. Звертаючись з позовною заявою до суду, Позивач не врахував вищенаведених норм, тому вважаємо вимоги необґрунтованими. У зв’язку із стійкою неплатоспроможністю Товариства, у квітні поточного року, господарським судом Запорізької області було порушено справу про банкрутство ПАТ «ППЗТ», провадження у справі було припинено у зв’язку із відновленням платоспроможності 04.10.2010 р. Ухвалою від 13.04.10 р. порушено провадження у справі про банкрутство № 19/71/10. Одночасно з порушенням провадження, у відповідності до вимог законодавства про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно п. 4 та п. 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується /штраф, пеня/ не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів /обов'язкових, платежів/. Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Виходячи з аналізу положень ст. ст. 23, 25, 30, 31 Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство). Враховуючи, що позовні вимоги Залізниці ґрунтуються на подіях, які мали місце під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, то вони не підлягають задоволенню, оскільки суперечать приписам ст.12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначеним законом забороняється стягнення з боржника на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується /штраф, пеня/ не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство. Стверджуючи, що при навантаженні, відповідачем було перевищено вантажопідйомність вагону - 69000 кг, позивач не надає жодних доказів того, що: гранична вантажопідйомність саме цього вагону складає 69000 кг; розбіжність у масі нетто є граничною; відповідач був належним чином повідомлений з боку позивача про граничну вантажопідйомність вагону до початку навантаження. Разом з тим у позовній заяві та у комерційному акті АА № 016720/7 від 04.06.2010 р. (далі –акт) зазначено, що завантаження у вагоні нижче бортів, рівномірне. У наданій позивачем ксерокопії записки, яка у переліку додатків до позовної заяви визначена як «копія телеграм № 120 від 04.06.2010 р.», зазначено що було переважено декілька вагонів, а саме: 66730755, 63656094, 65287104, 67659284, однак позивач зазначає у позовній заяві лише про один вагон, вантажопідйомність якого, нібито перевищено. Отже, це свідчить про те, що в інших вагонах, які пройшли переваження, вантажопідйомність не перевищено, а позивач свідомо надав вагон з низькою вантажопідйомністю порівняно з іншими вагонами та заздалегідь не повідомив про це відповідача. Також позивач не зазначає кількість та номери вагонів, які пройшли переваження; за яким принципом або ознаками обрано вагон для перевірки маси вантажу. Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що 04.06.2010 р. на ст. Мелітополь Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 0637 від 04.06.2010 р. було проведено контрольне зважування вагону, в результаті чого виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної відповідачем у залізничній накладній та встановленій на ст. Мелітополь. При повторній перевірці результат не змінився. З цього приводу слід звернути увагу на те, що обставини, зазначені у позовній заяви не відповідають дійсності. При вивчені копії комерційного акту АА № 016718/5 від 04.06.2010 р., наданого позивачем до матеріалів справи, видно, що він складений на підставі акту загальної форми за № 0627, а не акту загальної форми № 0637. Посилання позивача на проведення повторного переваження вагону також не підтверджується жодним з документів, наданих до матеріалів справи. Отже, позивач вказує на події, які взагалі не відбувались та не підтверджені в жодному з наданих документів. В якості обґрунтування своїх вимог, позивач наводить пункт 28 «Правил приймання вантажів до перевезення»(далі –Правила) яким передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Однак, посилання на вищезазначений пункт Правил доводить, що на момент відправлення при візуальному огляді вагону представником позивача не виявлено жодних ознак, які б свідчили про завантаження вагону понад граничну вантажопідйомність. До того ж чинне законодавство покладає відповідальність за збереження належного стану, кількості та якості вантажів, що перевозяться саме на перевізника. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) для кожної сторони по справі передбачений обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, лише згадування пункту 28 Правил не звільняє позивача від надання доказів того, що в момент навантаження гранична вантажопідйомність вагону була свідомо перевищена з вини відповідача, збільшення маси вантажу відбулося не під час його перевезення до ст. Мелітополь. Також звертаємо увагу суду на невідповідність відомостей, зазначених залізницею, у залізничній накладній та в пункті «Д»комерційного акта. Згідно з відмітками, зробленими залізницею у накладній, відбулося відчеплення вагонів за №№ 63656094, 65287104, 67659284, 66730755 на ст. Мелітополь, а в пункті «Д»акта зазначено, що зважування вагонів відбувалось без відчеплення. Вищенаведене свідчить, що надані позивачем докази є суперечливими та такими, що не відповідають дійсності, а отже не можуть бути використані для обґрунтування позовних вимог. Згідно з п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі –Правила) перевізник зобов’язаний перевірити відповідність фактичної кількості вантажу і зазначеної в перевізних документах. В порушення пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 4.5., 5.3., 6.10., 6.12. Правил позивачем не зазначено необхідних даних у накладній. Таким чином, вимоги Залізниці щодо стягнення штрафу вважаємо необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить позовну заяву ДП «Придніпровська залізниця»до ПАТ «ППЗТ»щодо стягнення штрафу в сумі 9765,00 грн. залишити без задоволення.

Позивач надав суду письмові заперечення на відзив відповідача, де зазначив що з доводами викладеними в відзиві на позов не згодні з наступних підстав: в відзиві відповідач посилається на те, що між ним та залізницею не укладено письмового договору на перевезення вантажу тому відсутні підстави для застосування неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами), законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ст. 6 Статут залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Як вбачається червні 2010 року відповідач по залізничній накладній № 45098179 зі ст. Запорізька Січ на ст. Сімферополь Придніпровської залізниці на адресу ПП „Кочанов Н.Н." в залізничних вагонах № 66177064, № 60373651, № 63656094, № 65287104, № 66174202, № 67659284, № 66730755, № 60729878, № 66064171, № 67178046(напіввагони) відправив вантаж пісок будівельний. В даному випадку залізнична накладна № 45098179 є договором на перевезення конкретного вантажу - піску будівельного що укладено між залізницею і відповідачем. Слід також зазначити що в залізничній накладній № 45098179 є зазначення про те, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній, відповідно до ст. 24, 122 Статуту залізниць України. Ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Згідно з п. 2 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Як вбачається з вищенаведеного, доводи відповідача про необхідність складання в даному випадку акту загальної форми безпідставні. У відзиві відповідач посилається на ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 14 травня 1992 року N 2343-ХП, як на підставу неможливості стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу в перевізному документі. З даними доводами незгодні. Ст. 909 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно з преамбулою Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; (абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2005 р. N 3108-ІV); мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію(абзац двадцять четвертий статті 1 у редакції Законів України від 07.03.2002 р. N 3088-ІП, від 03.04.2003 р. N 672-ГУ). ч. 4 ст. 12 вищенаведеного Закону передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 „Правил приймання вантажів до перевезення", маса вантажу визначається відправником. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Як вбачається з вищенаведеного, ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може бути застосована до даних правовідносин. Відповідно до вищенаведеної статті Закону під дію мораторію підпадають штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання. В даному випадку ст. 24, 122 Статуту залізниць України забезпечено обов'язок вантажовідправника правильно зазначити масу вантажу в перевізному документі. Дана позицію висловив Верховний суд України в постанові від 15.11.2010 року та Вищий господарський суд України в постанові від 20.08.2010 року по справі № 35/19-10. Посилання відповідача про відсутність в нього інформації про вантажопідйомність вагону є безпідставними. В залізничній накладній № 45098179 в графі „Вантажопідйомність т." чітко зазначено вантажопідйомність вагонів, правильність цих даних підтверджена представником вантажоодержувача. 3 відправлених по залізничній накладній № 45098179 десяти вагонів в чотирьох було виявлено навантаження вантажу понад вантажопідйомність - вагони №63656094,№ 65287104, № 67659284, № 66730755. Про що було складено комерційні акти. Залізницею по цьому випадку заявлено чотири позови. На даний момент в Господарському суді Запорізької області на розгляді знаходяться чотири справи - № 6/279/10, 6/280/10, 28/288/10, 9/8/11. В зв'язку з виявлення факту перевантаження вагонів понад вантажопідйомність вагонів та невірного зазначення маси вантажу в перевізному документі, вагони №63656094, № 65287104, № 67659284, № 66730755 були відчеплені на ст. Мелітополь від поїзда для проведення контрольного зважування вагонів. Згідно до п. 10 „Правил приймання вантажів до перевезення", зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення. Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Із зупинкою і розчепленням вагонів зважуються вантажі: зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом; харчові в цистернах (олія, меляса тощо); картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом. Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні. Як вбачається з вищенаведеного, маса піску визначається з зупинкою вагону без розчеплення вагонів.

В судовому засіданні була об’явлена перерва.

18.01.2011р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

18.01.2011р. від відповідача потупило клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду аналогічної справи № 9/8/11, по якої відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним комерційного акту № АА № 016720/7 від 04.06.2010р.

Клопотання відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Але, розглянути дану справу можливо до розгляду справи № 9/8/11. Більш того, по справі № 9/8/11 заявлена зустрічна позовна заява про визнання недійсним комерційного акту № АА № 016720/7 від 04.06.2010р. По даної справи був складений комерційний акт АА № 016719/6 від 04.06.2010р. Таким чином ці дві справи не пов’язані між собою. В разі визнання господарським судом недійсним комерційного акту № АА № 016720/7 від 04.06.2010р., рішення суду по справі № 9/8/11 ні яким чином не вплине на рішення суду по даної справі.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

У червні 2010 року по залізничній накладній № 45098179 зі ст. Запорізька Січ на ст. Сімферополь Придніпровської залізниці на адресу ПП „Кочанов Н.Н.” в залізничних вагонах № 66177064, № 60373651, № 63656094, № 65287104, № 66174202, № 67659284, № 66730755, № 60729878, № 66064171, № 67178046 (напіввагони) було відправлено вантаж пісок будівельний, відправник Публічне акціонерне товариство „ППЗТ”.

04.06.2010 року на ст. Мелітополь Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 0637 від 04.06.2010 року було проведено контрольне зважування вагону № 67659284. В результаті було встановлено що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 45098179 у графі „маса вантажу в кг, визначена відправником” не відповідає масі вантажу встановленій на станції Мелітополь, а саме: маса нетто по накладної 69 000 кг, маса нетто при перевірці –75 300 кг, різниця –6 300 кг, вантажопідйомність вагону –69 000 кг, з них понад вантажопідйомність вагону –6 300 кг.

При повторній перевірці результат не змінився. Переважування проводилось на 150-ти тонних вагонних вагах ст. Мелітополь № 114, що пройшли держповірку 16.04.2010 року. В технічному відношенні вагон справний, люка та двері закриті. В комерційному відношенні завантаження у вагоні нижче бортів, рівномірне.

В зв’язку з вищезазначеним, у відповідності з ст. 129 Статуту та п. 4 „Правил складання актів”, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційні акти АА № 016719/6 від 04.06.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт” від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В статі 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі - Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статут залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статут залізниць України та „Правилами перевезень вантажів” затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме „Правилами оформлення перевізних документів”, передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, графи „Маса вантажу в кг. визначена відправником” та „Спосіб визначення маси” заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів, правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про залізничний транспорт”, розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно з статтею 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Згідно з накладною № 45098179, загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення по вагону № 67659284 складає 1953 грн., в зв’язку з чим розмір нарахованого штрафу згідно з розрахунком складає 9 765 грн.( 1953 грн. х 5).

Заперечення відповідача не приймаються по вказаним вище підставам, а також в зв’язку з наступним:

Згідно ч. 1 та 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З вищевикладеного вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають не тільки з договорів, але і з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами), законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до 6 Статуту залізниць України накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

Таким чином, між позивачем та відповідачем була укладена письмова угода.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з частиною 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється як договором так і актом цивільного законодавства.

В даному випадку позивач застосовує до відповідача не договірну неустойку (штраф), а закону неустойку (штраф). Законна неустойка підлягає застосуванню незалежно від того, передбачена вона угодою сторін , або ні.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з п. 2 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Комерційний акт складений залізницею належним чином, з вказівкою всіх необхідних реквізитів для даного виду порушень.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність складання в даному випадку акту загальної форми безпідставні.

В статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дано поняття “мораторій”. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

З вищевикладеного вбачається, що в період дії мораторію зупиняються лише грошові зобов’язання, та зобов’язання, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідач не брав на себе грошових зобов’язань перед відповідачем, та термін виконання до дня введення мораторію не настав .

Відповідно п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

-забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

-не нараховується /штраф, пеня/ не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів /обов'язкових, платежів/.

На момент розгляду справи стягнення на підставі виконавчих документів ще не проводиться. Більш того, відповідач не довів суду, що на момент виконання цього рішення буде діяти мораторії.

З п. 4 ст. 12 вказаного Закону вбачається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується штраф тільки за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. В даному випадку відповідач не брав на себе грошових зобов'язань перед позивачем.

За таких підстав, положення п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на спірні правовідношення не поширюються.

Аналогічна позиція міститься і в Постанові Верховного Суду України №10/17 від 15.11.2010р. № 35/19-10.

Посилання відповідача про відсутність інформації про вантажопідйомність вагону є безпідставними. В залізничній накладній № 45098179 в графі „Вантажопідйомність т." чітко зазначено вантажопідйомність вагонів, правильність цих даних підтверджена представником вантажоодержувача.

Відповідач безпідставно вказує, що начебто в комерційному акті АА № 016719/6 від 04.06.2010 р., вказано, що він складений на підставі акту загальної форми за № 0627, а не акту загальної форми № 0637. В преамбулі комерційного акту зазначено, що він складений на підставі акту загальної форми № 0637 від 04.06.2010р.

3 відправлених по залізничній накладній № 45098179 десяти вагонів в чотирьох було виявлено навантаження вантажу понад вантажопідйомність - вагони № 63656094, № 65287104, № 67659284, № 66730755, про що було складено комерційні акти. Залізницею по цьому випадку заявлено чотири позови. На даний момент в господарському суді Запорізької області на розгляді знаходяться чотири справи : № 6/279/10, 6/280/10, 28/288/10, 9/8/11.

В зв'язку з виявленням факту перевантаження вагонів понад вантажопідйомність вагонів та невірного зазначення маси вантажу в перевізному документі, вагони №63656094, № 65287104, № 67659284, № 66730755 були відчеплені на ст. Мелітополь від поїзда для проведення контрольного зважування вагонів.

Згідно до п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення.

Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування.

Із зупинкою і розчепленням вагонів зважуються лише вантажі: зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом; харчові в цистернах (олія, меляса тощо); картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.

Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Як вбачається з вищенаведеного, маса піску визначається з зупинкою вагону без розчеплення вагонів.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ППЗТ” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1-А, код ЄДРПОУ 01235931) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на поточний рахунок ВСП „Запорізька дирекція залізничних перевезень” ДП „Придніпровська залізниця” (№ 26007000215001 в ДФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 306964, код ЄДРПОУ 04713145) штраф в сумі 9 765 грн., витрати на оплату держмита в сумі 102 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено : 18.01.2011р.