Рішення № 13510208, 23.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 22/116/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТК Спутник” (69123, Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, 10а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛО СЕРВІС” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна –вул. Якова Новицького, буд. 143/7 кв. 147)

про стягнення заборгованості за договором № 1875 від 18.06.2009р. у розмірі 150 072,13 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Туркін С.М., на підставі довіреності № 591 від 15.11.2010р.

Торчинська Ю.Ю., на підставі довіреності № 01 від 06.05.2010р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.10.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТК Спутник”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛО СЕРВІС”, м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості по договору № 1875 від 18.06.2009р. 21465,06 грн., штрафу в розмірі 107325,30 грн., пені в розмірі 22202,16 грн., всього 150992,52 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2010р. порушено провадження у справі № 22/116/10, розгляд справи призначено на 17.11.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.11.2010р. з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 08.12.2010р.

19.11.2010р. на адресу господарську суду Запорізької області від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 21 465,06 грн. основного боргу, 107 325,30 грн. штрафу та 21 281,77 грн. пені, всього 150072,13 грн. Заява про уточнення прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 08.12.2010р. у зв’язку з неподанням витребуваних судом доказів, в порядку ст. 77 ГПК України та у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 23.12.2010р.

Представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7566236 від 16.11.2010р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛО СЕРВІС” є: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна –вул. Якова Новицького, буд. 143/7 кв. 147. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 627, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 232, 265 Господарського кодексу України і полягають в тому, що 18.06.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1875, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар згідно товарних (товарно-транспортних) накладних та/або виставленого рахунку у порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором. На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив поставку товару та передав його відповідачу на загальну суму 21465,06 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Строк оплати, у відповідності до п. 1 додатку № 3 до договору № 1875 від 18.06.2009р. складає відстрочка платежу - три банківських дня з моменту поставки товару. Оскільки сума боргу за поставлений товар відповідачем не була сплачена, позивач просить стягнути 21465,06 грн. заборгованості по договору № 1875 від 18.06.2009р. Також, у відповідності до п. 6.1. договору № 1875 від 18.06.2009р., яким передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю відповідно до ст. 231, 232 ГК України: пеню у розмірі 1,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки; штраф: у розмірі суми заборгованості –у разі прострочки платежу до 10 календарних днів; у подвійному розмірі від суми заборгованості –у разі прострочки платежу від 11 до 20 календарних днів; в потрійному розмірі від суми заборгованості –у разі прострочки платежу від 21 до 30 календарних днів; в п’ятикратному розмірі від суми заборгованості –у разі прострочки платежу понад 30 календарних днів, позивач просить стягнути з відповідача 107325,30 грн. штрафу та 21 281,77 грн. пені.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представників позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 23.12.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТК Спутник”, м. Запоріжжя (надалі –продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “СОЛО СЕРВІС”, м. Запоріжжя (надалі –покупець) уклали договір № 1875 (надалі –договір).

За умовами п. 1.1. договору, за цим договором продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно товарних (товарно-транспортних) накладних та/або виставленого рахунку у порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010р.

Відповідно до п. 1.2. договору, номенклатура, кількість та ціна товару узгоджується сторонами в замовленнях на кожну партію товару та відображаються у товарних (товарно-транспортних) накладних та/або рахунках, які є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує передачу права власності на товар.

Розділом 2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється як самовивозом, так і транспортом продавця шляхом кільцевого завозу, в асортименті та кількості, зазначеними в узгодженому сторонами замовленні (п. 2.1.).

Замовлення на поставку товару направляється електронною поштою, факсом, особисто, або за телефоном у вигляді телефонограми від уповноваженої особи. Вищезазначена телефонограма повинна бути зареєстрована у журналі обліку замовлень. У замовленні зазначається дата поставки товару, асортимент та кількість товару, П.І.Б. та телефон особи, уповноваженої покупцем формувати замовлення (п. 2.3.).

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на товар, що поставляється за цим договором, зазначається в реєстрі, специфікації або у прайс-листі продавця, діючим на момент поставки товару і відображається у товарних (товарно-транспортних) накладних та/або рахунках при його поставках.

Згідно із п. 5.2. договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю за кожну поставлену партію товару та транспортні послуги згідно додатку № 3.

Пунктом 1 додатку № 3 до договору № 1875 від 18.06.2009р. передбачено, що відстрочка платежу –3 банківських дня. Надається тільки за умови безготівкового розрахунку за отриманий товар. Грошові кошти повинні надійти на поточний рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару. Факт поставки товару підтверджується товарною (товарно-транспортною) накладною.

На виконання умов договору, позивач в період з 25.06.2010р. по 20.08.2010р. поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22201,22 грн., що підтверджується відповідними накладними підписаними уповноваженими представниками сторін (копії містяться в матеріалах справи), однак 02.08.2010р. відповідач здійснив повернення позивачу товару на суму 736,16 грн., що підтверджується накладною б/н від 02.08.2010р. Таким чином, всього позивач передав відповідачу товар на суму 21465,06 грн.

Відповідач в порушення умов договору № 1875 від 18.06.2009р. свої обов’язки, в установлений законом строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 21465,06 грн.

Сторонами було підписано та скріплено печатками Акт звірки взаємних розрахунків за 2010р. згідно з яким борг відповідача складає 21465,06 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Договір № 1875 від 18.06.2009р., яким врегульовано відносини сторін, за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк з відстрочкою платежу, не здійснив оплату товару, отриманого від позивача, чим порушив свої грошові зобов’язання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 21465,06 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21281,77 грн. пені, нарахованої по кожній поставці товару окремо. Період нарахування пені по першій поставці з 01.07.2010р. по 05.10.2010р. По іншим поставкам початок нарахування пені інший, відповідно до розрахунку позивача, а кінцева дата нарахування теж 05.10.2010р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.1. договору, який передбачає, що у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю відповідно до ст. 231, 232 ГК України пеню у розмірі 1,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 609 грн. 43 коп. за період з 01.07.2010р. по 05.10.2010р., оскільки розрахунок здійснено позивачем без застосування обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу в сумі 107325,30 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимоги щодо стягнення штрафу позивач обґрунтовує п. 6.1. договору, в якому зазначено, що у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю відповідно до ст. 231, 232 ГК України штраф: у розмірі суми заборгованості –у разі прострочки платежу до 10 календарних днів; у подвійному розмірі від суми заборгованості –у разі прострочки платежу від 11 до 20 календарних днів; в потрійному розмірі від суми заборгованості –у разі прострочки платежу від 21 до 30 календарних днів; в п’ятикратному розмірі від суми заборгованості –у разі прострочки платежу понад 30 календарних днів.

На підставі вищевикладеного, оскільки, відповідачем прострочка платежу за отриманий товар становить понад 30 календарних днів, позивачем нарахований штраф в п’ятикратному розмірі від 21465,06 грн. заборгованості.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 3.9.2. роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне з власної ініціативи зменшити розмір штрафу. Врахувавши, розмір заявленого до стягнення штрафу, який є надто високим порівняно із сумою основного боргу, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3

статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 193, 230, 231, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛО СЕРВІС” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна –вул. Якова Новицького, буд. 143/7, кв. 147, код ЄДРПОУ 35719180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТК Спутник” (69123, Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, 10а, код ЄДРПОУ 19279080) 21 465 (двадцять одну тисячу чотириста шістдесят п’ять) грн. 06 коп. основного боргу, 609 (шістсот дев’ять) грн. 43 коп. пені, 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1 294 (одну тисячу двісті дев’яносто чотири) грн. 00 коп. державного мита та 202 (двісті дві) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                             О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.12.2010р.