Постанова № 13509716, 20.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20.01.2011 р. справа №2а-13253/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.

за участю:

представника позивача Кошелева О.О.,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості

до ОСОБА_2

проповерненя незаконно отриманої допомоги по безробіттю, - В С Т А Н О В И В :

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення в примусовому порядку незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3304,91 грн. (три тисячі триста чотири грн. 91 коп).

В обгрунтування позову зазначив, що 26.02.2008 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Золочівського районного центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки №202544308022600001. За заявою ОСОБА_2 наказом №НТ080304 від 04.03.2008 року було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Наказом №НТ080714 від 14.07.2008 року відповідача знято з обліку у звязку з невідвідуванням безробітнім центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абзац. 4 пп. 2 п.20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року з 03.07.2008 року. В порушення Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-Ш від 02.03.2000 року (далі - Закон №1533-Ш), перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітній з 04.03.2008 року по 02.07.2008 року, відповідач одночасно був зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності з 14.08.1997 року, отримуючи при цьому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 21.12.2010 року поштове відправлення на імя відповідача повернулося до суду з відміткою пошти - від отримання відмовився. Відповідно до ч.8 ст.35 КАС України вважається, що відповідачу належним чином доставлено ухвалу за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Відповідно до ч.11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, вважається, що таке відправлення вручено належним чином

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

04.03.2008 року відповідачем до Золочівського районного центру зайнятості була подана заява про надання статусу безробітнього (а.с.10).

Відповідно до Витягів із наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_2 ПК №202544308022600001, наказом №НТ080304 від 04.03.2008 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного і призначено виплати по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством з 04.03.2008 року. Наказом №НТ080714 від 14.07.2008 відповідача було знято з обліку у звязку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановлено строку відвідування відповідно до абзац 4 пп.2 п.20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року з 03.07.2008 року (а.с.11).

Відповідно до п.5 Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №60/62 від 13.02.2009 року, комісією Золочівського районного центру зайнятості було проведено засідання (протокол №16 від 16.08.2010 року) (а.с.19) та складено акт №18 від 16.08.2010 року розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України №1533-Ш, в якому комісією зроблено висновок, що гр. ОСОБА_2 на момент надання статусу безробітного належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання матеріального забезпечення в сумі 3304 грн. 91 коп.(а.с.17,18). Від підписання акту №18 від 16.08.2010 року відповідач відмовився про, що комісією складено акт від 16.08.2010 року (а.с.20).

Директором Золочівського районного центру зайнятості винесено наказ №115 від 16.08.2010 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2 в сумі 3304, 91 грн, який разом з листом-повідомленням №1799 від 16.08.2010 року з вимогою перерахувати кошти в сумі 3304,91 грн, в добровільному порядку порядку протягом 15 календарних днів направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 18.08.2010 року.(а.с.22-24).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи №88 ОСОБА_2 був зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності, відповідно до розпорядження від 21.02.1994 року(а.с.10, 11).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємницьку діяльність ОСОБА_2 було припинено з 12.05.2009 року.(а.с.15-16).

На підставі розрахунку безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, ОСОБА_2 повинен відшкодувати кошти за період з 04.03.2008 року по 02.07.2008 року у розмірі 3304,91 грн (а.с.21).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року №803-XII з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України №803-XII) зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі, також п.3 вказаної статті закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п.1 ст.1 Закону України №1533-IIIзазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п.2 ст.36 Закону України №1533-III - особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч.3 ст.36 Закону України №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, суд встановив, що заборгованість відповідача перед Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості складає 3304,91 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення в примусовому порядку незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3304,91 грн. (три тисячі триста чотири грн. 91 коп.) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості (61068, м.Харків, вул. Броненосця Потьомкін, 1 а, р/р 37178304900001 в ГУДК у Харківській області, МФО 851011, код за ЄДРПОУ 03491277) в примусовому порядку незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3304.91 грн (три тисячи триста чотири гривні) 91 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24.01.2011 року.

Суддя Біленський О.О.