Постанова № 13509670, 20.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 січня 2011 р. № 2-а- 9265/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Синтезхімгруп" доДергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання протиправними дій, рішень та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ПП "Сінтезхімгруп" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення йому податкового кредиту на суму 664000 грн. та на суму 236627 грн. і зобов'язати відповідача визнати його право на податковий кредит у зазначеному розмірі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Дергачівської міжрайонної податкової інспекції Харківської області № 0000011601/0 від 21.08.2010 р., № 0000011601/1 від 15.10.2010 р. про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування в розмірі 273752 грн. та № 0000021601/0 від 21.08.2010 р., № 0000021601/1 від 15.10.2010 р. про донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 29275 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5855 грн., а також визнати протиправним та скасувати рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 14.10.2010 р.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Яуфман О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Варавін Ю.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області була проведена невиїзна планова перевірка позивача з питання правильності визначення від'ємного значення по податку на додану вартість, відображеного по рядку 26 декларацій за липень 2009 р. - січень 2010 р.

За результатами перевірки 10.03.2010 року було складено акт № 217/07-018/36419191, в якому були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000021601/0 та № 0000011601/0 від 21.08.2010 року.

30.08.2010 р. позивач подав первинну скаргу до Дергачівської МДПІ Харківської області про скасування вказаних рішень, яку рішенням відповідного податкового органу про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2010 р. було залишено без задоволення та за його наслідками були прийняті аналогічні податкові повідомлення - рішення № 0000021601/1 та № 0000011601/1 від 15.10.2010 р.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом було встановлено що ПП "Синтезхімгруп" в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до складу податкового кредиту жовтня 2009 р. суму ПДВ 66400 грн., яка не підтверджена податковими накладними, завищено податковий кредит за жовтень 2009 р. на суму 66400 грн. та завищено суму ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 66400 грн.

Так, висновок відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ зроблений податковим органом на підставі бази даних ДПІ, відповідно до якої контрагент позивача не задекларував податкові зобов'язання за жовтень 2009 р. та анульовано його свідоцтво платника ПДВ з 03.11.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи в жовтні 2009 р. позивач придбав у ВГМП "Голуба Нива" продукцію на загальну суму 398400 грн. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № 2610/09-1 від 26.10.2009 р., факт оплати товару на суму 66400 грн. та ПДВ в ціні товару - платіжним дорученням № 72 від 26.10.2009 р.

Пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, суд зазначає, що податкові накладні видані позивачу його контрагентом - ВГМП "Голуба Нива", оформлені згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Отже, висновок податкового органу про те, що господарська операція між позивачем та його контрагентом ВГМП "Голуба Нива" не підтверджена податковою накладною, не відповідає дійсності та спростовується доказами у справі.

Окрім того, податковим органом взагалі не ставився під сумнів факт правильності оформлення податкових накладних та первинних документів підприємства, а висновок про зменшення сум податкового кредиту здійснено виключно на підставі інформації Білоцерківської ОДПІ Київської області про недекларування контрагентом позивача податкових зобов'язань за жовтень 2009 р. та анулювання свідоцтва платника ПДВ в листопаді 2009 р.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом було встановлено що ПП "Синтезхімгруп" в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до складу податкового кредиту жовтня 2009 р. суму ПДВ 66400 грн., яка не підтверджена податковими накладними, завищено податковий кредит за жовтень 2009 р. на суму 66400 грн. та завищено суму ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 66400 грн.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, тому що позивачем отримана відповідна податкова накладна та на момент здійснення господарської операції контрагент позивача був платником ПДВ і мав право виписати податкову накладну. Інші норми вказаного Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно - правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12.05.2010 р. позивач отримав від відповідача ще один акт № 455/07-018/36419191 від 11.05.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Синтезхімгруп" з питання правильності визначення від'ємного значення по податку на додану вартість, відображеного по рядку 18.2 та сум залишку від'ємного значення, відображеного по рядку 26 декларації за березень 2010 р. ( надалі - "акт перевірки № 2" ).

В акті перевірки № 2 податковий орган зазначив, що перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було зменшено від'ємне значення за березень 2010 р. на суму 100891 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації) за лютий 2010 р. на суму 135736 грн.

Також, в акті перевірки № 2 зазначена ДПІ також посилається на те, що підприємство не має на балансі необхідних основних засобів та обладнання для здійснення фінансово - господарської діяльності, чисельність працюючих станом на 01.04.2010 р. склала 2 чоловік та 13 за сумісництвом, а отже відсутні підстави для створення умов, за яких у підприємства виникло від'ємне значення податку на додану вартість.

З таким твердженням також не можна погодитись, з огляду на наступне.

Стосовно того, що позивач дійсно не має у власності основних фондів, але виробничі приміщення та обладнання орендуються у інших суб'єктів господарювання. Інформацію про наявність орендованих основних засобів позивач надавав відповідачу, що підтверджується листом № 2010/7 від 25.02.2010 р. з відміткою інспекції про отримання.

Таким чином, на момент складання акту перевірки № 2 відповідачу було відомо про наявність у позивача основних засобів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово -господарської діяльності, що водночас, свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав для висновку, що позивач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - Дергачівська МДПІ Харківської області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, а саме: визнання протиправними дії відповідача стосовно зменшення приватному підприємству "Синтезхімгруп" податкового кредиту на суму 664000 грн. і на суму 236627 грн. та зобов'язання відповідача визнати його право на даний податковий кредит, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що задоволення позову щодо зазначеного вище виключає правомірність висновків податкового органу, викладених в актах перевірок, що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, та настання негативних наслідків для позивача, то суд не має правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19, Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про податок на додану вартість", суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Дергачівської міжрайонної податкової інспекції Харківської області № 0000011601/0 від 21.08.2010 р., № 0000011601/1 від 15.10.2010 р. про зменшення приватному підприємству "Синтезхімгруп" суми бюджетного відшкодування в розмірі 273752 грн. та № 0000021601/0 від 21.08.2010 р., № 0000021601/1 від 15.10.2010 р. про донарахування приватному підприємству "Синтезхімгруп" податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 29275 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5855 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 14.10.2010 р.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24.01.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.