Постанова № 135091726, 23.03.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3265/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Коржа Д.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 6014240 від 25.10.2025, винесену щодо нього поліцейським відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Коржом Д.В. за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу провадженням закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2025 відповідачем було винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за те, що ОСОБА_1 25.10.2025 близько 13:30 в м. Переяслав по вул. Богдана Хмельницького, як водій транспортного засобу Fiat Tempra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після скоєння ДТП не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та не встановив знак аварійної зупинки, щоб забезпечити безпеку дорожнього руху для інших учасників дорожнього руху, чим порушив п.п. 9.9.е, 9.10.а ПДР України.

Зазначив, що після ДПТ аварійна світлова сигналізація на його автомобілі була увімкнена та вимкнена лише після того, як було огороджене місце ДТП та надано дозвіл на її вимкнення працівниками поліції.

Крім того, звернув увагу на те, що за порушення пунктів 9.9.е, 9.10.а ПДР України відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків 5 днів.

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання на 17.12.2025 о 09:00.

17.12.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

24.12.2025 ухвалою суду до участі у справі залучено співвідповідача Головне управління Національної поліції в Київській області; в судовому засіданні оголошено перерву до 15 січня 2026 року до 11:00.

15.01.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

Того ж дня, до суду надійшов відзив від Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому його представник Чубинський В.С. просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивачем після скоєння ДТП не було увімкнено аварійну світлову сигналізацію та не встановлено знак аварійної зупинки, що є порушенням п.п. 9.9.е, 9.10.а ПДР України тапідтверджується також записом з нагрудної бодікамери. Також зазначив, що позивачем не спростовано та не оскаржено обставину невстановлення знаку аварійної зупинки. За таких обставин вважає оскаржувану постанову законною та такою, що не підлягає скасуванню.

24.04.2026 за клопотанням позивача судове засідання у справі відкладено до 12.03.2026 до 11:00.

В судовому засіданні 12.03.2026 позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Головне управління Національної поліції в Київській області участь свого представника в судовому засіданні не забезпечило. У справі наявна заява представника відповідача Чубинського В.С. про розгляд справи за відсутності представника сторони відповідача.

Поліцейський відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Корж Д.В. до суду не з`явився, причин своєї неявки до суду не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, керуючись наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, 25.10.2025 відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 6014240 від 25.10.2025, відповідно до якої на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за те, що він 25.10.2025 близько 13:30 в м. Переяслав по вул. Богдана Хмельницького, як водій транспортного засобу Fiat Tempra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після скоєння ДТП не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, та не встановив знак аварійної зупинки, щоб забезпечити безпеку дорожнього руху для інших учасників дорожнього руху, чим порушив п.п. 9.9.е, 9.10.а ПДР України.

Згідно з п.9.9.е ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

За приписами п.9.10.а ПДР України разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або мигтливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ним, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Аварійна світлова сигналізація пунктом 9.1 ПДР України (розділ 9 «Попереджувальні сигнали») віднесена до попереджувальних сигналів.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання, а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, аварійна світлова сигналізація хоча і відноситься до попереджувальних сигналів, але обов`язок щодо її ввімкнення виникає у водія відповідно до п.9.9.а ПДР України у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Частина 2 ст. 122 КУпАП не передбачає відповідальності за порушення правил користування попереджувальними сигналами у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а санкція за ч. 2 ст. 122 КУпАП може бути застосована лише у разі порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Разом з тим, постановою ЕНА № 6014240 від 25.10.2025 ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що після скоєння дорожньо-транспортної пригоди він не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та не встановив знак аварійної зупинки.

Фабула адміністративного правопорушення, викладена у постанові серії ЕНА № 6014240, що винесена поліцейським ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Коржом Д.В. щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП, не узгоджується з диспозицією означеної частини статті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у порушенні ним п.9.9.е та 9.10.а ПДР (неувімкнення аварійної сигналізації після скоєння ДТТП та невстановлення знака аварійної зупинки), невірно кваліфіковані за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху передбачена приписами статті 125 КУПАП.

Так, статтею 125 КУПАП (інші порушення правил дорожнього руху) встановлено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами 1 і 2 статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу тягнуть за собою попередження.

Таким чином поліцейським було неправильно кваліфіковано виявлене порушення водія за частиною 2 ст. 122 КУПАП, і це потягло протиправне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А отже, обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідач не довів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень слід стягнути понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 251, ст. 289, ч. 1 ст. 293 КУпАП, ст. ст. 9, 72, 73, 74, 77, 229, 242, 243 -246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову ЕНА № 6014240 від 25.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Національної поліції в Київській області суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції у Київській області, місцезнаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616.

Суддя В.В. Хасанова