Рішення № 135090792, 23.03.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

23.03.2026

Справа №720/1995/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Павлінчука С. С.

з участю секретаря Політнічук Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ТзОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», правонаступником якого є позивач, був укладений кредитний договір, по якому виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням відповідачем його умов.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Новоселицького районного суду було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомив про причини неявки. З письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Судом встановлено, що 10.08.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №678879 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 37500 грн. (п. 1.3 договору), строк кредиту 730 днів з кінцевим терміном повернення 10.08.2023 року (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9125 % річних); - за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 30 000 гривень на поточний рахунок споживача зазначений в п.2.1. договору та у розмірі 7500 гривень на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту в порядку передбаченому п.2.1 договору. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п.п.2.4, 2.5 договору).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

Відповідно до платіжного доручення №7399 від 10.08.2021 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 гривень, призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №678879 від 10.08.2021 року.

31.01.2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) уклали договір про надання послуг з факторингу №31012025, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників для друку до договору надання послуги з факторингу №31012025 від 31.01.2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 47731,96 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №678879 від 10.08.2021 року станом на 10.07.2025 року заборгованість відповідача становить 47731,96 гривню, з яких 30257,49 гривень заборгованість за кредитом та 17474,47 гривень заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги за період з 10.08.2021 року по 31.01.2025 року.

Щодо укладення кредитного договору

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №678879 від 10.08.2021 року станом на 10.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 47731,96 гривню, з яких 30257,49 гривень заборгованість за кредитом та 17474,47 гривень заборгованість за відсотками.

Розрахунок заборгованості здійснено в межах строку кредитування, визначеного умовами договору, та перевірено судом на відповідність його положенням. Крім цього, під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили про помилковість такого розрахунку.

Таким чином, з відповідача слід стягнути 47731,96 гривню за кредитом, оскільки вказана заборгованість підтверджується наявним розрахунком заборгованості та квитанцією про перерахування кредитних коштів.

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить до висновку, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за кредитним договором №678879 від 10.08.2021 року в сумі 47731,96 гривню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ч.2 п.1 ЦПК України у разі задоволення позову, вони покладаються на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 13 березня 2025 року (справа №275/150/22).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявка на надання юридичної допомоги №455 від 02.06.2025 року, витяг із акту №13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, з яких вбачається, що адвокатським об`єднанням було надано ряд послуг з правничої допомоги, а загальна вартість виконаних робіт становить 16000 грн.

Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 16000 гривень підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.

Враховуючи вищевикладене суд, керуючись принципом співмірності та розумності, реальності адвокатських витрат дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 16000 гривень витрат на правничу допомогу.

Окрім того, при подачі позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, які відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем судових витрат складає 18422,4 гривні (2422,4 гривень + 16000 гривень), які мають бути стягнуті із відповідача.

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить до висновку, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором №678879 від 10.08.2021 року в сумі 47731,96 гривню.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог із відповідача на корить позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 18422,40 грн.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 633, 634, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 282, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДР:42640371, юридична адреса: вул.Ґедройця Єжи,6, офіс 521 у м.Київ заборгованість за кредитним договором №678879 від 10.08.2021 року в розмірі 47731 (сорок сім тисяч сімсот тридцять одну) гривню 96 копійок та 18 422 (вісімнадцять чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК