Ухвала суду № 135075000, 23.03.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2564/25 Провадження № 2/304/341/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Кибза М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

10.11.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди та у позові просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 153 467,68 грн.

Одночасно у позовній заяві заявником ОСОБА_1 викладено клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на мотоцикл марки «Кавасакі 800» д.н.з. НОМЕР_1 . В обґрунтування викладеного у позові клопотання про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що з урахуванням предмету спору та заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди, внаслідок ДТП, вважає вказані заходи адекватними та такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін і можливість фактичного виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Невжиття таких заходів може утруднити, або унеможливити виконання рішення суду, оскільки мотоцикл, на якому вчинено ДТП може бути відчужений. Одночасно позивач вказує на відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову. Разом із тим, заявляє пропозицію про зустрічне забезпечення у формі внесення на депозитний рахунок суду суми 1000 гривень.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі № 304/2564/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та призначено підготовче судове засідання, з викликом (повідомленням) сторін та осіб, які беруть участь у справі.

В підготовче судове засідання сторони, представники сторін не з`явилися, про день та час його проведення повідомлялися судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Оглянувши матеріали справи № 304/2564/25, вивчивши викладену у позові заяву про забезпечення позову та додані до позовної заяви документи, вважаю необхідним в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За правилами статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Верховного Суду по справі № 755/1357/18 від 13.03.2019 викладено позицію щодо вирішення судом питання про забезпечення позову з врахуванням інтересу не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Слід зазначити, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Виходячи із змісту та обґрунтувань заяви про забезпечення позову, на думку заявника, у разі невжиття судом заходів забезпечення позову відповідач матиме змогу будь-яким способом здійснити відчуження транспортного засобу, а саме мотоцикла марки «Кавасакі 800» д.н.з. НОМЕР_1 , на якому вчинено ДТП, що призведе до неможливості виконання рішення суду та відновлення прав та законних інтересів позивача у справі.

Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.11.2018 року (справа №752/6255/18), що при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову мають бути надані докази необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, жодних обґрунтованих доводів з підтвердженням їх відповідними доказами позивачем у заяві про забезпечення позову не надано.

В той же час, суд звертає увагу на те, що у поданій заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на транспортний засіб, який належать відповідачу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях і не містить викладу обставин та доказів щодо наміру відповідача здійснити відчуження вказаного транспортного засобу. При цьому, до заяви про забезпечення позову стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження належності відповідачеві ОСОБА_2 транспортного засобу мотоцикла марки «Кавасакі 800» д.н.з. НОМЕР_1 , на який позивач просить накласти арешт із забороною вчинення в подальшому реєстраційних дій з цим майном.

Водночас, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності, позивачем не надано відповідних та належних документів, які підтверджують право власності відповідача на вищевказаний транспортний засіб.

Між тим, відсутність відповідних даних про наявні у відповідача вказаного рухомого майна позбавляє суд можливості визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Отже, зважаючи на викладене вище, заява ОСОБА_1 не містить належного достатнього обґрунтування та не доводить тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі про стягнення шкоди, завданої ДТП, також не надано до матеріалів заяви жодних відомостей на підтвердження належності на праві власності відповідачу ОСОБА_2 транспортного засобу - мотоцикла марки «Кавасакі 800» д.н.з. НОМЕР_1 . Заява про забезпечення позову, викладена позивачем ОСОБА_1 у позові, ґрунтується виключно на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

За вищенаведених обставин, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 304/2564/25 (провадження № 2/304/314/2026) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Ю.В. СИДОРЕНКО