Рішення № 13506055, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/214.01.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард»

Про: стягнення 15602 грн. 64 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Гаврилов П.О. –дов. № 9 від 08.04.2010; Відповідача:не з’явився

У судовому засіданні 14.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард»про стягнення 15602 грн. 64 коп., із них 13954 грн. 91 коп. –основного боргу, 1286 грн. 81 коп. –пені, 167 грн. 09 коп. - інфляційних збитків, 193 грн. 83 коп. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 порушено провадження у справі № 61/2, розгляд справи призначено на 14.01.2011 о 09:45.

У судове засідання 14.01.2011 представник відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.01.2011.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 22.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинк Мегаполіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»був укладений договір поставки № 22/01.

Крім того 22.01.2008 між сторонами був підписаний Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № 22/01 від 22.01.2008.

Відповідно до умов вищезазначеного договору та протоколу узгодження розбіжностей до Договору, позивач зобов’язався протягом дії даного договору передавати у власність відповідача товар (алкогольні напої) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 Цивільного Кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до накладних: № 94664 від 11.01.2010, № 95260 від 14.01.2010, № 95862 від 18.01.2010, № 96827 від 21.01.2010, № 97303 від 22.01.2010, № 219975699 від 08.02.2010, № 219975594 від 08.02.2010 поставив відповідачу товар на загальну суму 13954 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 2.1. договору протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки, розрахунок за отриманий товар повинен здійснюватися Покупцем (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (позивача) або шляхом внесення грошових коштів в касу Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання, щодо оплати за поставлений товар не виконав, суму заборгованості у розмірі 13954 грн. 91 коп. не сплатив.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 13954 грн. 91 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 1286 грн. 81 коп.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 Цивільного Кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Проте, п. 1 ст. 546 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 Цивільного Кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 Господарського Кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей до Договору доповнено текст договору пунктом 6.2. відповідно до якого за порушення термінів розрахунків (оплати), передбачених даним договором, Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику) пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків (оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в даний період.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати отриманої Продукції нараховано відповідачу пеню в розмірі 1286 грн. 81 коп. - відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1286 грн. 81 коп. - є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 167 грн. 09 коп. - інфляційних витрат та 193 грн. 83 коп. –3 % річних, відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 167 грн. 09 коп. - інфляційних витрат та 193 грн. 83 коп. –3 % річних - є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів оплати товару у встановлений строк і розмірі та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард»(02660, м. Київ, вул. Попудренко, 52; код 32527593) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(69002, м. Запоріжжя, вул. Леніна, 96; код 25484884) 13954 (тринадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 91 коп. –основного боргу, 1286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 81 коп. –пені, 167 (сто шістдесят сім) 09 коп. - інфляційних втрат, 193 (сто дев’яносто три) грн. 83 коп. –3 % річних, 156 (сто п’ятдесят шість) грн. 02 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 19.01.2011