Рішення № 135057902, 20.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 рокусправа № 380/24952/25м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 (за 2023 p.), у розмірі 1,0796 (за 2024 р.) та у розмірі 1,115 (за 2025 p.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 (за 2023 p.), у розмірі 1,0796 (за 2024 р.) та у розмірі 1,115 (за 2025 р.) з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та з 16.04.2022 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Для обчислення розміру її пенсії при первинному призначенні застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2019-2021 роки), у розмірі 10 846,37 грн.

Позивач зазначає, що всупереч імперативним вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, Відповідач під час проведення масових щорічних перерахунків (індексацій) пенсій у 2023, 2024 та 2025 роках не застосовував передбачені відповідними рішеннями Уряду загальні коефіцієнти збільшення (1,197; 1,0796 та 1,115 відповідно) безпосередньо до її фактичного показника середньої заробітної плати. Натомість Відповідач здійснює таку індексацію у спосіб, що прямо суперечить закону, призводить до штучного та системного заниження основного розміру її пенсії та не забезпечує належного збереження купівельної спроможності соціальних виплат, гарантованих державою.

Вважаючи такий підхід органу державної влади протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист і право на мирне володіння майном, Позивач 14.08.2025 звернулася до Відповідача із письмовою заявою про здійснення належного перерахунку. Проте листом від 29.08.2025 № 17828-18951/Я-52/8-1300/25 Відповідач надав відповідь, якою фактично відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на правильність вже здійснених нарахувань. Не погоджуючись із вказаною відмовою, Позивач звернулася до суду, підкріплюючи свою правову позицію сталими та обов`язковими для врахування висновками Верховного Суду, зокрема, викладеними у фундаментальній постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 щодо застосування порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках.

Ухвалою від 24 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Зважаючи на характер спірних правовідносин, категорію та незначну складність справи, судом вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Цією ж ухвалою Відповідачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Відповідач вказав на недотримання Позивачем процедури звернення. Зокрема, зазначив, що заява від 14.08.2025 не була оформлена за встановленою формою згідно з Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів № 22-1 та не була зареєстрована в електронному журналі звернень підсистеми Звернення ІКІС ПФУ. З огляду на це, офіційного рішення (як акта індивідуальної дії) про відмову у перерахунку пенсійним органом не приймалося, а надісланий лист носить виключно інформаційний роз`яснювальний характер. У зв`язку з цим Відповідач вважає позовні вимоги передчасними і такими, що не підлягають судовому захисту на даному етапі. Відповідач стверджує, що діяв виключно в межах наданих йому повноважень та у суворій відповідності до чинного законодавства, а саме вимог Порядку № 124 та відповідних постанов Кабінету Міністрів України (№ 168, № 185, № 209). Пенсійний орган детально пояснив алгоритм своїх дій: оскільки базовий показник середньої заробітної плати Позивача (10 846,37 грн) значно перевищував проіндексований у 2023 та 2024 роках усереднений умовний показник, до її пенсії законно не застосовувалися загальні коефіцієнти збільшення, а натомість правомірно встановлювалися лише передбачені Урядом фіксовані щомісячні компенсаторні доплати у розмірі 100 грн. Щодо індексації з 01.03.2025 року, Відповідач вказав, що на виконання спеціальних норм Постанови № 209 з метою зменшення диспропорцій він застосував до показника Позивача окремий (знижений) коефіцієнт, передбачений саме для пенсій, призначених у 2022 році, у розмірі 1,046. Внаслідок цього розрахунковий показник склав 11 345,30 грн (10 846,37 грн х 1,046). Таким чином, Відповідач наполягає, що органи Пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваженнями самостійно змінювати встановлений Урядом механізм індексації, пенсія Позивачу перерахована математично та юридично правильно, а будь-які підстави для констатації протиправності його дій відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача та обґрунтовані заперечення Відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (далі Відповідач) та, починаючи з 16.04.2022, отримує пенсію за віком. Вказана пенсія призначена та обчислюється відповідно до імперативних вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

При первинному призначенні пенсійної виплати Відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2019-2021 роки), у розмірі 10 846,37 грн. При цьому, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати Позивача склав 2,16598. Вказані обставини щодо базового розміру середньої заробітної плати та індивідуального коефіцієнта визнаються обома сторонами, повністю підтверджуються матеріалами справи та не є спірними.

З матеріалів справи також слідує, що під час масових щорічних перерахунків (індексацій) пенсій, які проводилися територіальними органами ПФУ з 01.03.2023 та з 01.03.2024, Відповідач не застосовував визначені Урядом загальні коефіцієнти збільшення (1,197 та 1,0796 відповідно) безпосередньо до фактичного показника середньої заробітної плати Позивача (10 846,37 грн).

Натомість, керуючись нормами Порядку № 124, оскільки проіндексована штучна база 2017 року залишалася меншою за показник Позивача, індексація основного розміру її пенсії не проводилася. В якості компенсації Позивачу встановлювалися лише фіксовані щомісячні доплати у розмірі 100 грн.

Згодом, під час проведення індексації з 01.03.2025, Відповідач застосував до показника 10 846,37 грн спеціальний (знижений) коефіцієнт у розмірі 1,046 (що склало 11 345,30 грн) замість загального коефіцієнта 1,115.

Не погоджуючись із таким алгоритмом нарахувань та вважаючи, що її конституційне право на належне пенсійне забезпечення суттєво порушується, 14.08.2025 Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із письмовою заявою. У цій заяві Позивач вимагала усунути порушення та здійснити перерахунок (індексацію) її пенсії шляхом послідовного множення загальних коефіцієнтів збільшення безпосередньо на її індивідуальний базовий показник середньої заробітної плати 10 846,37 грн.

За результатами розгляду вказаного звернення, листом від 29.08.2025 № 17828-18951/Я-52/8-1300/25 Відповідач надав Позивачу письмову відповідь, якою фактично відмовив у задоволенні її вимог та проведенні перерахунку за заявленим нею алгоритмом.

Свою відмову пенсійний орган мотивував тим, що пенсію Позивача вже призначено та перераховано у чіткій відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач роз`яснив, що при проведенні індексацій він діяв виключно в межах положень Порядку № 124 та відповідних постанов Уряду, шляхом встановлення компенсаторних доплат по 100 грн у 2023-2024 роках та застосування коефіцієнта 1,046 у 2025 році (на виконання Постанови КМУ № 209 для пенсій, призначених у 2022 році). Також у листі Відповідач формально вказав на можливість Позивача звернутися із заявою встановленого зразка через вебпортал електронних послуг ПФУ.

Вважаючи таку бездіяльність та фактичну відмову суб`єкта владних повноважень неправомірною, Позивач звернулася за захистом своїх порушених прав до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, оцінюючи аргументи Позивача та заперечення Відповідача, суд виходить із наступного та зазначає таке.

Щодо доводів Відповідача про передчасність поданого позову у зв`язку з недотриманням Позивачем форми заяви (зокрема, невідповідністю її Додатку 1 до Порядку № 22-1) та відсутністю формалізованого рішення про відмову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Як встановлено судом, Відповідач фактично прийняв до розгляду заяву Позивача від 14.08.2025, розглянув її по суті порушених питань та надав офіційну письмову відповідь (лист від 29.08.2025 № 17828-18951/Я-52/8-1300/25). У цьому листі пенсійний орган не просто вказав на недоліки форми заяви, а фактично і недвозначно відмовив Позивачу у проведенні перерахунку пенсії за заявленим нею алгоритмом, детально обґрунтувавши свою відмову посиланнями на власне тлумачення норм законодавства.

Надмірний формалізм суб`єкта владних повноважень (вимога подати заяву виключно за певним бланком після того, як суть вимог вже розглянута і відхилена) не може позбавляти особу гарантованого статтею 55 Конституції України права на судовий захист. Зміст листа від 29.08.2025 свідчить про наявність між сторонами реального спору про право, а відтак позовні вимоги не є передчасними та підлягають розгляду по суті.

Переходячи до суті спору, суд керується положеннями Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

На виконання цієї делегованої норми Урядом було прийнято Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затверджений постановою КМУ від 20.02.2019 № 124 (далі Порядок № 124). Пунктом 5 цього Порядку передбачено механізм, згідно з яким перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року на відповідний коефіцієнт.

Аналізуючи співвідношення наведених норм, суд приходить до висновку про наявність очевидної правової колізії між нормами Закону (ст. 42 Закону № 1058-IV) та нормами підзаконних нормативно-правових актів (п. 5 Порядку № 124 та відповідних постанов КМУ щодо застосування фіксованих доплат чи знижених коефіцієнтів для окремих категорій пенсіонерів).

Так, Закон № 1058-IV імперативно та безальтернативно вимагає збільшувати (індексувати) саме той показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії конкретної особи в момент її призначення (у випадку Позивача це показник за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн). Натомість Порядок № 124 запроваджує штучний підхід, зобов`язуючи індексувати єдину для всіх, умовно-базову величину станом на 01.10.2017 (3764,40 грн).

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Крім того, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII. Статтею 2 вказаного Закону імперативно закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Метою індексації є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, а відтак формальний підхід органу ПФУ, який призводить до заморожування основного розміру пенсії Позивача, суперечить самій правовій природі та меті індексації

Оскільки Порядок № 124 та постанови КМУ про щорічну індексацію є підзаконними нормативно-правовими актами, їх положення не можуть суперечити нормам Закону № 1058-IV, який має вищу юридичну силу. Відтак, у цій справі суд повинен застосовувати норми прямої дії, викладені у статті 42 Закону № 1058-IV.

Суд також звертає увагу на приписи статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Застосування Відповідачем положень підзаконного нормативно-правового акта (Порядку № 124) у спосіб, що нівелює визначений Законом № 1058-IV механізм індексації та зменшує розмір пенсійних виплат Позивача, є прямим порушенням вказаної конституційної гарантії

Оцінюючи дії Відповідача, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. У справах Пічкур проти України та Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ неодноразово наголошував, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким виплату соціальних виплат (зокрема, пенсії) передбачено як право на одержання такої виплати, таке право вважається майновим інтересом, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу. Держава не може свавільно позбавляти особу права на отримання пенсії у повному обсязі (з урахуванням належної індексації), посилаючись на дефекти або колізії власного нормативного регулювання

Зазначена правова позиція суду повністю узгоджується зі сталою та обов`язковою судовою практикою найвищої судової інстанції. Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 (касаційне провадження № К/990/4755/25) сформував правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених після 01.01.2018 (зокрема, у 2022 році).

Згідно з цим висновком Верховного Суду, делегування Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок збільшення заробітної плати означає право Уряду встановлювати механізм, послідовність та розмір коефіцієнта, але не надає Кабінету Міністрів України права змінювати саму сутність (об`єкт) індексації, визначену Законом.

Індексація пенсій має проводитися шляхом застосування щорічних коефіцієнтів збільшення саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії (в даному випадку до індивідуального показника Позивача у розмірі 10 846,37 грн).

Верховний Суд наголосив, що застосування лише усередненого показника 2017 року або встановлення фіксованих компенсаторних доплат (по 100 грн) замість повноцінного множення фактичної бази на загальний коефіцієнт не відповідає імперативним вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та призводить до необґрунтованого заниження розміру пенсій. Те саме, за висновком суду, стосується і застосування Відповідачем спеціального заниженого коефіцієнта (1,046) замість загального (1,115) у 2025 році на підставі Постанови № 209, що є прямим звуженням змісту та обсягу існуючих соціальних прав Позивача, забороненим статтею 22 Конституції України.

З відзиву на позовну заяву та матеріалів справи, Відповідач при проведенні індексацій у 2023 та 2024 роках не збільшував фактичний показник середньої заробітної плати Позивача (10 846,37 грн) на загальні коефіцієнти 1,197 та 1,0796. Замість цього, оскільки проіндексований умовний показник 2017 року залишався меншим за показник Позивача, Відповідач не проводив індексацію основного розміру пенсії, а лише встановлював Позивачу щомісячні компенсаторні доплати у розмірі 100 грн. Під час індексації з 01.03.2025 року Відповідач, керуючись нормами Постанови КМУ № 209, застосував до показника 10 846,37 грн спеціальний (знижений) коефіцієнт 1,046 замість базового коефіцієнта 1,115.

Такий підхід органу Пенсійного фонду є неправомірним. Отже, системний аналіз наведених норм та висновків Верховного Суду свідчить про те, що для проведення законної індексації пенсії Позивача Відповідач повинен був як базову величину використовувати показник 10 846,37 грн, і саме до нього застосовувати щорічні загальні коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України:

від 24.02.2023 № 168 (на 2023 рік) у розмірі 1,197;

від 23.02.2024 № 185 (на 2024 рік) у розмірі 1,0796;

від 25.02.2025 № 209 (на 2025 рік) у розмірі 1,115.

Оскільки Відповідач не провів індексацію у такий спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, суд констатує допущення ним протиправної бездіяльності, яка призвела до порушення конституційного права Позивача на належне пенсійне забезпечення.

Вирішуючи питання щодо дати з якої слід провести перерахунок, оскільки така у позовних вимогах не вказана, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шість місяців, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов подано до суду 19.12.2025 через поштове відділення.

Як зазначає Позивач, що вона дізналася про порушення своїх прав з листа Відповідача від 29.08.2025. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому Позивач, отримуючи пенсійні виплати кожного місяця, мала об`єктивну можливість дізнатися про розмір своєї пенсії, порядок її обчислення та відсутність її належного збільшення (індексації) безпосередньо під час отримання таких виплат.

За усталеною практикою Верховного Суду реалізація права особи на звернення до суду залежить від волевиявлення самої особи. Отримання листа від органу Пенсійного фонду у відповідь на заяву пенсіонера не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення свого права, оскільки такий лист є лише формою реалізації права на звернення громадян і не є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, що породжує чи змінює обсяг прав Позивача.

Водночас, враховуючи соціальну значущість спору та беззаперечно триваючий характер правовідносин щодо виплати пенсії, суд не вбачає правових підстав для залишення позову без розгляду в цілому. З огляду на те, що невиплата пенсії у належному розмірі триває постійно, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права Позивача виключно в межах шестимісячного строку, що безпосередньо передував даті звернення до суду.

Оскільки позов подано 19.12.2025, перерахунок та виплата недоотриманих сум пенсії підлягає здійсненню починаючи з 19.06.2025 року.

З огляду на вищевикладене, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими по суті, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на процесуальне обмеження періоду перерахунку шестимісячним строком звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із приписів статті 139 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд враховує, що у цій справі Позивачем заявлено вимоги немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії). Основне матеріальне право Позивача на належну індексацію пенсії судом визнано порушеним та захищено по суті, а часткове задоволення позову пов`язане виключно із застосуванням процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду за попередні періоди.

За таких обставин, зважаючи на те, що сам факт допущення Відповідачем протиправної бездіяльності знайшов своє повне підтвердження під час судового розгляду, сплачений Позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією) підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення, починаючи з 22.06.2025, перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та 1,115.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити з 19.06.2025, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який було фактично застосовано при призначенні її пенсії за 2019-2021 роки (у розмірі 10 846,37 грн), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 березня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.