Рішення № 135057887, 20.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 рокусправа № 380/24961/25м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Парфумерія Україна.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогою стягнути до бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 38 981,11 грн з рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю Парфумерія Україна у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань. Позивач вказує, що на підставі акта камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 № 19488/13-01-04-07, яким до відповідача застосовано штрафні санкції. Оскільки відповідач не оскаржив вказане рішення у встановленому законодавством порядку та не сплатив суму зобов`язання у визначені строки, вона набула статусу податкового боргу. З метою погашення заборгованості податковим органом вживалися заходи, передбачені Податковим кодексом України, зокрема направлялася податкова вимога, однак борг залишається несплаченим. У зв`язку з цим, керуючись підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

Ухвалою від 24 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з витягом про права та обов`язки учасників справи направлена судом рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на офіційну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 121.

Проте, конверт з судовою кореспонденцією (трек-номер R067073932618) не вручений адресату та повернувся на адресу суду 26.01.2026.

Згідно з довідкою відділення поштового зв`язку АТ Укрпошта на конверті, причиною повернення зазначено: за закінченням встановленого терміну зберігання.

Суд зазначає, що відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд звертає увагу, що направлення кореспонденції за адресою, внесеною до ЄДР, є належним виконанням судом обов`язку щодо повідомлення сторін. Юридична особа зобов`язана забезпечити отримання кореспонденції за своїм місцезнаходженням.

Неотримання поштового відправлення через закінчення терміну зберігання є наслідком бездіяльності самого відповідача щодо належної організації отримання пошти.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи 26.01.2026 року. У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні або про продовження строків не подавав.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Парфумерія Україна (код ЄДРПОУ 36248873) є юридичною особою, зареєстроване у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків.

Судом встановлено, що 23 серпня 2024 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, внаслідок чого змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю Бі-Ес Косметікс Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Парфумерія Україна. При цьому ідентифікаційний код юридичної особи (36248873) залишився незмінним, що свідчить про збереження правосуб`єктності та обов`язків платника перед бюджетом.

Реалізуючи функцію податкового контролю, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку відповідача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складений Акт від 27 червня 2023 року № 17211/13-01-04-07/36248873. Висновками Акта перевірки зафіксовано порушення платником податків граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2023 року № 19488/13-01-04-07.

Вказаним рішенням до відповідача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на загальну суму 38 981 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 11 копійок.

Судом встановлено, що зазначене податкове повідомлення-рішення надіслано платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, та вважається належним чином врученим.

Відповідач своїм правом на адміністративне або судове оскарження вказаного рішення у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України, не скористався. Доказів скасування або відкликання ППР суду не надано.

Відтак, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 19488/13-01-04-07, набуло статусу узгодженого.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки, вказана сума трансформувалася у податковий борг.

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 26 березня 2024 року № 0010642-1302-1301.

Факт направлення податкової вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Станом на дату розгляду справи податкова вимога є чинною, не скасована та не відкликана.

Податкова вимога надсилалась відповідачеві відповідно до положень п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770.

Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з наданою позивачем Довідкою про стан розрахунків платника податків з бюджетом, станом на 23 жовтня 2025 року за відповідачем (ТОВ Парфумерія Україна) обліковується непогашений податковий борг по платежу Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (код класифікації доходів бюджету 14010100) у загальному розмірі38 981,11 грн.

Доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу відповідачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Цей конституційний обов`язок конкретизовано в нормах податкового законодавства. Так, згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Судом встановлено, що грошове зобов`язання відповідача виникло на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Згідно з приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочато процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначено статтею 56 ПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на адміністративне або судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 № 19488/13-01-04-07 у встановлені законом строки, визначене ним грошове зобов`язання у сумі 38 981,11 грн набуло статусу узгодженого.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми зобов`язання у добровільному порядку, вказана сума в силу закону трансформувалася у податковий борг перед бюджетом.

Держава в особі контролюючих органів вживає заходів щодо погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Механізм стягнення коштів регламентовано статтею 95 ПК України.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Обов`язковою умовою для початку заходів примусового стягнення є направлення податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено часове обмеження: стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що контролюючий орган надіслав відповідачу податкову вимогу від 26.03.2024 № 0010642-1302-1301. З моменту її направлення минув встановлений законодавством тридцятиденний строк, протягом якого борг відповідачем погашено не було. Це дає позивачу право на вжиття заходів примусового стягнення.

Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.

В постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивач як суб`єкт владних повноважень надав суду належні докази наявності боргу та дотримання процедури його стягнення. Відповідач, у свою чергу, не надав жодних доказів погашення заборгованості або оскарження підстав її виникнення

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що: позивачем доведено факт наявності у відповідача узгодженого податкового боргу у сумі 38 981,11 грн.; несплату цього боргу у добровільному порядку; дотримання контролюючим органом встановленої законодавством процедури, що передує зверненню до суду з позовом про стягнення коштів (направлення ППР, набуття статусу узгодженого зобов`язання, направлення податкової вимоги, сплив 30-денного строку).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні. Судовий збір, сплачений суб`єктом владних повноважень, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути до бюджету з рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю Парфумерія Україна (79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 121; ЄДРПОУ 36248873) у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 38981 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 11 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20.03.2026 року.

Суддя Коморний О.І.